За правилами якого виду судочинства оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, здійснені в рамках зведеного виконавчого провадження при виконанні рішень суду загальної юрисдикції і господарського суду?
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в одному відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднується у зведене виконавче провадження.
Якщо у зведеному виконавчому провадженні здійснюються дії по виконанню лише рішень, ухвалених відповідно до норм ЦПК або ГПК чи КАС, то спірних юрисдикційних питань не виникне, так як скарга учасників виконавчого провадження буде розглядатися відповідно за правилами цивільного, господарського чи адміністративного судочинства.
Проте нерідко у зведеному виконавчому провадженні виконуються рішення судів, ухвалених за правилами різних видів судочинства, наприклад, за нормами ЦПК і ГПК.
У п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» господарським судам роз'яснено, що при оскарженні дій чи бездіяльності дерясавного виконавця, здійснених у зведеному виконавчому провадженні, то в силу ст. 121-2 ГПК господарський суд вправі розглянути скаргу виключно в частині, що стосується виконання судового рішення лише господарського суду.
Проте не завжди можливо розмежувати дії (єдину дію) державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні при виконанні рішень різних судів. Наприклад, якщо заявник оскаржує дії державного виконавця, здійснені у зведеному виконавчому провадженні, по накладенню арешту на майно боржника для виконання як рішення суду першої інстанції, так і рішення господарського суду, тобто для виконання судових рішень на користь всіх стягувачів, то як в такому разі визначити (розмежувати), при виконанні якого саме рішення (районного суду чи господарського суду) був накладений арешт на майно боржника.
Крім того, при розгляді такої скарги до участі у справі повинні бути притягнуті всі учасники зведеного виконавчого провадження, так як судове рішення безспірно вплине на їх права та обов'язки.
Тому розглядати скаргу на дії, бездіяльність державного виконавця господарському суду лише щодо виконання рішення, ухваленого цим судом, а суду загальної юрисдикції - лише щодо виконання рішення, ухваленого за нормами ЦПК, може призвести до появи конкуруючих рішень, що не відповідає змісту діяльності судових органів та не буде відповідати завданням господарського чи цивільного судочинства.На жаль, діючі процесуальні закони не дають прямої відповіді для вирішення такого питання. Новий ЦПК не містить положення, яке було закріплене в ст. 26 ЦПК 1963 р., проте, якщо при об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському суду, то всі вимоги підлягають розглядові у суді.
Таким чином, вважаємо, якщо зі скарги не вбачається можливості чітко розмежувати дії державного виконавця, здійснені при виконанні різних судових рішень у зведеному виконавчому провадженні, враховуючи чітко визначену спеціалізацію господарських чи адміністративних судів, вважаємо, що така скарга в повному обсязі підлягає вирішенню в суді загальної юрисдикції.