Правові підстави визнання і виконання рішень іноземних судів в Україні

Сучасний економічний розвиток України та її суб'єктів, а також взаємовідносини з іноземними юридичними та фізичними особами зумовлює необхідність більш докладно проаналізувати правові підстави визнання і виконання рішень іноземних судів.

Визнання рішення іноземного суду - це поширення за­конної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом (ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право»). Визнання рішення іноземного суду - обов'язкова умова для подальшого його примусового виконання на території України.

Виконання рішення іноземного суду - це застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законом. Відтак відповідні дії, спрямо­вані на примусове виконання цих рішень, здійснюють органи та посадові особи, визначені у ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

З уваги на ст. 81 ЗУ «Про міжнародне приватне право» у розділі VIII ЦПК України під рішенням іноземного суду розуміють такі рішення, що набрали законної сили:

- рішення іноземних судів у справах, що виникають із ци­вільних, трудових, сімейних і господарських правовідносин;

- рішення іноземних арбітражів;

- рішення інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ.

Правовими підставами для визнання і приведення до ви­конання рішень іноземних судів в Україні можна вважати такі: суб’єктивні і об’єктивні.

До суб’єктивних належать ті підстави, що пов’язані безпосередньо з особою, яка подає клопотання про визнання та приведення до виконання рішення, а саме:

- неможливість здійснення в Україні прав та інтересів суб’єктів без визнання за ними права, встановленого іноземним судом або господарським судом України;

- необхідність ліквідації наслідків правопорушення без виконання рішення іноземного суду на території України.

Держава має дбати про охорону і захист прав своїх суб’єктів й за межами своєї території, що було б неможливим через державний суверенітет, якби за міжнародними договорами ця країна не допускала подібний захист прав та інтересів інозем­них громадян та юридичних осіб на своїй території.

Тому саме до об’єктивних підстав належать міжнародні договори та законодавство України, відповідно до якого допус­кається визнання та приведення до виконання рішень іноземних судів та арбітражів.

До внутрішнього законодавства України, яким регулюєть­ся визнання та приведення до виконання рішень іноземних судів та арбітражів, необхідно віднести такі нормативні акти: міжна­родні дво- та багатосторонні договори, учасницею яких є Украї­на, ЦПК України, ЗУ від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право», ЗУ від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче прова­дження», ЗУ від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комер­ційний арбітраж», Інструкція про порядок виконання міжна­родних договорів з питань надання правової допомоги в цивіль­них справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції та Державною судовою адміністрацією України № 1092/5/54 від 27 червня 2008 р., тощо.

Зазначені питання також урегульовує Постанова Пленуму ВС України № 12 від 24 грудня 1999 р. «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України». Як визначено у п. 1 Постанови, розгляд судами клопо­тань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбіт­ражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка на­дається Україною та іншими державами - учасницями відповід­них міжнародних договорів.

Своєчасне і правильне вирішення цих клопотань сприяє підвищенню міжнародного авторитету України.

2.