<<
>>

Яким чином суд вправі виконати таке завдання попереднього судового засідання як вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі?

Вказана в законі послідовність виконання завдань для досягнення мети підготовки справи до судового розгляду (ч. 6 ст. 130 ЦПК) задля її правильного і швидкого вирішення не означає, що обов'язково саме в такій послідовності вони повинні виконуватися при проведенні попереднього судового засідання.

Аналіз цих завдань у сукупності

з іншими нормами цивільного процесуального права дозволяє зробити висновок про їх взаємозв'язок і одночасність виконання. Безумовно, що суд вправі повертатися до будь-якого питання, що виникає із цих завдань, допоки вони не будуть вирішені повністю.

Наприклад, вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, доцільно виконувати лише після визначення норми матеріального права, що підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно встановити для вирішення спору (предмет доказування).

Склад осіб, які беруть участь у справі, і мають особисту чи службову заінтересованість в її вирішенні, зазначені в ст. 26 ЦПК. Це - сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб у справах позовного провадження. У справах наказного та окремого провадження - це заявники, інші заінтересовані особи та їхні представники. До осіб, які беруть участь у справі, відносяться Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Для цих осіб важливим є визначення нормативних актів, які визначають їх компетенцію.

У справах окремого провадження суд повинен з'ясувати у заявника, які особи заінтересовані в її вирішенні, визначити їх процесуальне становище, прийняти заходи щодо їх повідомлення про наявність справи, направити копії заяви та інших документів, а також, можливо в разі необхідності, відкласти попереднє судове засідання та провести його за участю заінтересованих осіб.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання не лише про склад осіб, які братимуть участь у справі, а й інших учасників процесу, якісприяють здійсненню правосуддя і які в ЦПК названі іншими учасниками процесу (ст. 47 ЦПК). Це, зокрема, -свідки, перекладач, експерт, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

При вирішенні питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд перш за все повинен переконатися в тому, що сторони є належними: чи належить позивачу право вимоги та чи являється відповідач тією особою, яка повинна відповідати за позовом (це питання суддя також повинен вирішувати і при відкритті провадження у справі) і в разі необхідності вирішити питання щодо заміни неналежного відповідача.

Стаття 33 ЦПК допускає заміну неналежного відповідача без закриття провадження у справі. Особливостями заміни неналежного відповідача є те, що: а) право його заміни належить лише суду; б) заміна неналежного відповідача може відбутися тільки за згодою позивача, тому що він пред'явив позов, він оплатив судові витрати і для нього є важливим, хто буде відповідати за позовом.

За положеннями ЦПК 1963 р. (ст. 105) можливо було замінити і неналежного позивача, новий ЦПК такого положення не передбачає, оскільки це не відповідало принципу диспозитивності, так як особу не можна заставити захищати свої права, вона вільно розпоряджається своїми правами. Однак у цьому випадку її слід повідомити про право вступити в процес шляхом пред'явлення позову і якщо вона такого позову не пред'явить, то притягти її до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача. Наприклад, якщо один із співучасників права спільної власності пред'явив позов про її поділ, то в справі повинні брати участь всі співвласники. Участь всіх співвласників - обов'язкова умова правильного вирішення справи.

Варіанти заміни неналежного відповідача наступні:

1) Якщо позивач згоден на заміну неналежного відповідача, суд допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем (ст.

33 ЦПК);

2) Якщо позивач не згоден на заміну неналежного відповідача належним, суд може притягти належного відповідача як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Це пов'язано з тим, що у зв'язку з характером спірних правовідносин без зазначених осіб вирішити справу неможливо.

Однак, перш за все необхідно встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі (повідомивши їх про це) або співвідповідачі. ЦПК вперше на законодавчому рівні визначив умови участі у справі кількох позивачів і/або кількох відповідачів, кожен з яких щодо другої сторони діє в цивільному процесу самостійно (ст. 32 ЦПК). Це:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обв'язки. Підтвердженням того, іцо всі завдання попереднього

судового засідання взаємопов'язані між собою є також те, що в залежності від визначення характеру спірних матеріальних правовідносин суд повинен з'ясувати вид процесуальної співучасті, яка буває: обов'язковою (необхідною) або факультативною (допустимою).

При обов'язковій співучасті окремий розгляд кількох вимог неможливий, оскільки без вирішення питання про права (обов'язки) одного із співвідповідачів неможливо визначити права (обов'язки) інших співвідповідачів. Наприклад, якщо один із співучасників права спільної власності пред'явив позов про її поділ, то в справі як співвласники будуть виступати всі співвласники. Співучасть обов'язкова по справам: про право спільної власності, про спадкування, про поділ житлової площі, про виселення тощо. Виходячи з принципу диспозитивностіобов'язкова співучасть можлива лише на стороні відповідача.

Факультативна співучасть має місце тоді, коли виходячи з доцільності об'єднання позовів кількох осіб, суд об'єднує їх в одній справі. Наприклад, у справах про відшкодування шкоди кількома особами: вимога потерпілого до кожного, хто заподіяв шкоду, витікає із факту заподіяння шкоди спільно кількома особами.

Можна, звичайно, розглядати кожну справу окремо, але доцільно розглянути вимоги позивача до всіх відповідачів одночасно, так як вимога випливає із однієї підстави.

При визначенні складу учасників процесу суд повинен вжити заходів щодо забезпечення участі у справі третіх осіб, які бувають двох видів: які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Порядок їх залучення до участі у справі визначений законом (статті 34-36 ЦПК). Щодо моменту вступу третіх осіб із самостійними вимогами до участі у справі, то ЦПК містить серйозну суперечливість. Так, за правилами ст. 125 ЦПК позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання. Однак, згідно зі ст. 34 ЦПК такий позов третьою особою може бути пред'явлений до закінчення судового розгляду. Зазначену неузгодженість законодавцю слід усунути, а до цього часу суд, на нашу думку, повинен керуватися умовами об'єднання позовів, передбачених ст. 123 ЦПК та виходити з доцільності, що б забезпечувало правильне та швидке вирішення спору.

Відносно третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, особливих проблем немає, так як їх статус близький до процесуального статусу позивача, тому їх притягнення до участі у справі без власного волевиявлення неможливе, крім їх повідомлення про відкритий процес.

Найбільше виникає проблем відносно залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У судовій практиці в цьому питанні просліджується дві крайності: або суд ігнорує будь-які права таких осіб і ухвалює рішення, які впливають на їх права та обов'язки, або суд притягує всіх, на кого вказали сторони і хто фігурує в матеріалах справи, а це, в свою чергу, призводить до фактичної неможливості розглянути справу через почергові неявки в судове засідання і т.п. Крім того, в силу ст. 158 ЦПК суд буде зобов'язаний повідомляти їх про дату судового засідання, а вищестоящі судові інстанції у безумовному порядку можуть скасувати правильне по суті рішення, якщо вони не були належним чином повідомленими про дату судового засідання. Для вищестоящих судових інстанцій це питання також є болючим, оскільки рішення суду на права чи обов'язки таких третіх осіб може не впливати, проте вони були залучені в процес, набули статусу осіб, які беруть участь у справі, і зобов'язані належним чином повідомлятися про судові засідання.

У зв'язку з цим, вирішуючи питання про залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суд повинен керуватися чіткими юридичними критеріями, які визначають умови такої участі і цей критерій повинен вказувати на прямий юридичний інтерес цієї особи щодо вирішення справи, наслідком якого буде вплив на їх права та обов'язки. Зокрема, такими критеріями є:

1) обов'язкова наявність матеріально-правових відносин між третьою особою та однією із сторін;

2) матеріально-правові відносини третьої особи й однієї із сторін мають передбачати можливість спору про право цивільне між третьою особою й особою, на боці якої вона виступає.

При наявності інформації про вибуття особи зі спірних правовідносин, вирішуючи питання про визначення осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен здійснити заміну сторони її правонаступником (ст. 37 ЦПК).

Неправильне визначення фактів, які необхідно було встановити для правильного виріїпення спору, нерідко приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, а це, в свою чергу, приводить до ухвалення незаконних судових рішень та безумовного їх скасування з направленням справи на новий розгляд - п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК.

<< | >>
Источник: М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. - X.,2008.- 708 с.. 2008

Еще по теме Яким чином суд вправі виконати таке завдання попереднього судового засідання як вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі?:

  1. Стаття 111. Попереднє судове засідання
  2. Стаття 130. Попереднє судове засідання
  3. § 2. Зміст і порядок проведення попереднього судового засідання
  4. ЗМІСТ
  5. За положеннями ст. 31 ЦПК сторонам надані диспозитивні права, зокрема, позивачу надано право змінювати предмет або підставу позову тощо. Якщо в ході судового засідання він заявляє клопотання про відкладення розгляду справи для уточнення позову чи зміни позову, то чи не є це зловживанням своїми процесуальними правами, так як надавати суду докази він може лише до або під час проведення попереднього судового засідання, а ця стадія процесу вже пройдена?
  6. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК у позовній заяві мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, однак у ст. 131 ЦПК зазначено, що докази сторонами можуть надаватися до або під час попереднього судового засідання. Тому, чи може суд залишати позов без руху, якщо докази в ньому не зазначені і чи може суд у своїй ухвалі визначати кількість таких доказів, їх належність?
  7. Чи вправі суд не проводити попереднє судове засідання, пославшись на те, що справа, яка розглядається, з правової та фактичної сторони, є нескладною чи якщо про це з цих же підстав просить учасник процесу?
  8. Яким чином суд повинен виконати припис ч. 1 cm. 130 ЦПК про те, що попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду?
  9. Яким чином при проведенні попереднього судового засідання суддя вирішує питання про те, які саме обставини (факти) будуть мати для даної справи юридичне значення?
  10. Яким чином суд вправі виконати таке завдання попереднього судового засідання як вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі?
  11. Чи можливо попереднє судове засідання відкладати з інших підстав, не передбачених ч. 8 ст. 130 ЦПК?
  12. У справі беруть участь кілька відповідачів. У попереднє судове засідання з'явився лише один відповідач, інші відповідачі не з'явилися без поважних причин при належному повідомленні. Чи можливо за таких умов у попередньому судовому засіданні ухвалити рішення на користь позивача в разі визнання відповідачем, який з'явився, позову?
  13. Як оформлювати проведені (чи ті, що мають бути проведені) процесуальні дії суду в попередньому судовому засіданні — однією ухвалою чи про кожну дію окремою ухвалою?
  14. Яким чином суд може в місячний строк, встановлений для проведення попереднього судового засідання, встигнути витребувати всі необхідні докази для справи? Нерідко буває, що вже в ході розгляду справи по суті постає питання про витребування інших доказів, чому ЦПК не надає суду такого права?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -