Хто є заявником у справах про розкриття банками банківської таємниці та яким чином можливо розглянути справу в п'ятиденний строк, виконавши всі інші вимоги ЦПК?

Банківська таємниця належить до інформації з обмеженим доступом та є конфіденційною (ст. ЗО Закону України "Про інформацію"). Однак в окремих випадках така інформація може бути розкрита, що раніше не потребувало судового розпорядження, тобто такий порядок розкриття банківської інформації є новелою ЦПК.

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, подається за правилами виключної підсудності: за місцезнаходженням банку, що обслуговує юридичну чи фізичну особу.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди тощо.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за заявами органів, вичерпно визначених у ст. 62 вказаного вище Закону. За змістом цієї норми випливає, що органи, які перелічені в цій статті, можуть звертатися з письмовою вимогою як безпосередньо до банку, так і з заявою до суду при відмові банку розкрити банківську таємницю за їх письмовою вимогою. Відносно кожного з цих органів є спеціальний законодавчий акт, який слід застосовувати, так як вони є спеціальними і визначають статус та регламентують діяльність відповідних суб'єктів. Наприклад, щодо органів прокуратури - ст. 20 Закону України «Про прокуратуру »; щодо органів державної податкової служби - ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; щодо органів КРУ - ст.

Враховуючи визначену законом вичерпність переліку суб'єктів, які мають право безпосередньо звертатися до банку з вимогою про розкриття банківської таємниці, тому інші фізичні та юридичні особи, в тому числі й державні органи, можуть отримати відповідну інформацію виключно за рішенням суду. Тобто вони також мають право звернення до суду.

При цьому слід мати на увазі, що за змістом ст. 287 ЦПК заява про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, подається до суду у випадках, встановлених законом. Тому склад таких суб'єктів, враховуючи, що зазначена інформація має режим інформації з обмеженим доступом (ст. ЗО Закону України «Про інформацію»), нее всезагальним відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. З ЦПК.

Також слід враховувати положення ст. ЗО Закону України «Про інформацію», де сформульований загальний принцип доступу до інформації з обмеженим доступом, згідно з яким така інформація може бути поширена без згоди її власника, якщо вона є суспільно значимою і право громадськості знати цю інформацію переважає право власника на її захист.

Заява про розкриття банківської таємниці розглядається в закритому судовому засіданні. Строк її розгляду скорочений - 5 днів з дня надходження заяви. Такий скорочений строк розгляду заяви вимагає від суду оперативності: своєчасно виявити заінтересованих осіб, повідомити їх про дату судового засідання іншим способом, ніж направлення повістки, наприклад, за правилами, визначеними в частинах 5 і 6 ст. 74 ЦПК.

Глава ЦПК, що регулює розгляд цієї заяви, не передбачає проведення попереднього судового засідання і не зазначено про проведення якихось підготовчих дій. Тому заява зразу же призначається до судового розгляду після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі і після розгляду заяви на підставі наданих особами, які беруть участь у справі, доказів ухвалюється відповідне судове рішення.