Чи можливо звільнити позивача від сплати судового збору при зверненні до суду?

Метою встановлення судових витрат є застереження сторони (позивача) від пред'явлення явно необґрунтованого позову, спонукання сторін до добровільного виконання своїх обов'язків, самостійного врегулювання юридичних спорів.

При вирішенні питання щодо сплати судового збору не можна залишати поза увагою вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 р.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку зподанням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Проте судові органи повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

У цьому контексті необхідно вирішувати питання про відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від оплати витрат, пов'язаних з розглядом справи, з огляду на майновий стан сторони, що передбачено ст. 82 ЦПК України.

Звільнення (зменшення, розстрочка тощо) від сплати судових витрат має на меті усунути перешкоди в доступі до правосуддя, одержання судового захисту внаслідок відсутності в конкретній життєвій ситуації в особи, яка ініціює певні процесуальні дії чи судове провадження, достатніх засобів для своєчасної та повної сплати судових витрат. Саме задля цього й передбачений інститут установлення і застосування певних пільг.

Слід звернути увагу на те, що відстрочити або розстрочити можливо лише сплату судового збору та одного з витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, - витрат на інформаційно-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Зменшити або повністю звільнити суд може лише від оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (ч. З ст. 82 ЦПК). До цих витрат належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою дб суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів замісцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, суд, на відміну від положення ст. 68 ЦПК 1963 р., не вправі звільняти чи зменшувати сплату судового збору (раніше державного мита), в дохід держави. Це є вірним, оскільки повністю відповідає функціям розподілу влади, так як суди не повинні займатися бюджетними процесами.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" судовий збір відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Частина 3 цієї статті визначає, що порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Виходячи зі змісту п. 24 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнити від сплати держаного мита (судового збору) по судовим справам може місцева рада, до бюджету якої мають зараховуватися суми цього мита.