<<
>>

3-і Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі

Роль прокурора в цивільному процесі у зв’язку з проведениям «малої судової реформи» суттєво змінилася. На відміну від здійснення прокурорського нагляду за законністю розгля-

ду справ судами, відбулося втілення у законодавстві принципу розподілу влад, створення незалежної судової влади.

З 2001 р. прокурор позбавлений права внесення протесту на будь-яке судове рішення або ухвалу, які набрали законної сили, тобто ініціювати перегляд судового рішення або ухвали суду першої інстанції.

Лише з волевиявленням заінтересованої особи, а не прокурора, пов’язується реалізація права на оскарження судового рішення або ухвали в касаційному порядку, що повністю відображує дієвість у цивільному процесі принципу диспозитивность Це означає, що прокурор не вправі здійснювати перевірку судових рішень, що набрали законної сили, та втручатися в процесуальну діяльність суду в разі, якщо дійде висновку про незаконність судового рішення або ухвали.

Замість внесення прокурором подання про перегляд судового рішення або ухвали, за ЦПК 2004 р. прокурор подає апеляційну або касаційну скаргу, як і інші особи, які беруть участь у справі.

Вирішення питання щодо процесуального становища прокурора у цивільному процесі має принципове значення з огляду на правильне розуміння місця прокурора у сучасному процесі, його завдань та функцій. Це дозволить визначити специфічний характер прав та обов’язків прокурора на відміну від прав та обов’язків інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, а також сутність процесуальних форм, за допомогою яких прокурор здійснює свої функції у цивільній справі.

Згідно зі ст.121 Конституції України на прокуратуру покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Термінологічне тлумачення функції представництва інтересів держави було надано Конституційним Судом України у 1999 р. під час розгляду справи про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді. Визначаючи через призму цивільного процесу поняття * представництва інтересів держави в суді» під ним треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні

дії. Ці дії включають звернення прокурора до суду з позовною заявою, участь у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави2.

За частиною 3 ст. 26 ЦПК прокурор віднесений до осіб, які беруть участь у справі.

Участь прокурора в цивільному процесі врегульована у ЦПК України у статтях 45 та 46, причому зазначеними статтями регулюється процесуальне становище й інших органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Чи означає відповідний порядок регулювання, що становище прокурора у цивільному процесі нічим не відрізняється від статусу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, що можуть звернутися до суду на захист прав інших осіб?

Відповідь на це запитання міститься в Законі України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ, а також у наказі Генеральної прокуратури України «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» від 29 листопада 2006 р.

№ 6-гн, якими також регулюється участь прокурора в цивільному процесі.

Прокурор у цивільній справі є представником держави, чим і зумовлюється його самостійне процесуальне становище. Так, у ст.34 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Підставами участі прокурора в цивільному процесі є:

1) власна ініціатива;

2) вимога закону.

Як випливає з ч.4 ст.361 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати предс-

тавництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Наказ Генеральної прокуратури України «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень* від 29 листопада 2006 р. Ке 6-гн пропонує прокурорам за власного ініціативою брати участь при розгляді судами справ про усиновлення дітей іноземцями, прибавлении батьківських прав, стягнення коштів за рахунок державного бюджету, звільнення від арешту майна, яке стягується в доход держави (и.8.2 наказу). За своєю ініціативою прокурор вправі вступити у будь-яку цивільну справу, якщо цього вимагає захрст нрав, свобод та інтересів громадян або держави.

Прокурор згідно з імперативною вимогою закону зобов’язаний брати участь у справах певної категорії:

- у справах за заявою про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги згідно з ч.2 ст,281 ЦПК;

- у справах, відкритих провадженням за позовами прокурора.

Прокурор може брати участь у конкретній цивільній справі у зв’язку з усними та письмовими заявами громадян, повідомленнями державних органів, громадський організацій, публікаціями у засобах масової Цфор^ацЦ.

Залежно від підстав вступу до процесу виділяють дві процесуальні форми участі прокурора у цивільному процесі:

1) звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб;

2) вступ у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення представництва інтересів громадянина або держави.

Перша процесуальна форма участі прокурора в цивільному процесі включає:

1) звернення до суду з позовною заявою на захцст прад, свобод та інтересів інших осіб (ч.І ст.45 ЦПК);

2) подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції (статті 292, 295 ЦПК);

3) подання касаційної скарги на рішення та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій (ст.324 ЦПК);

4) подання скарги про перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами після перегляду у касаційному порядну (ст.353 ЦПК);

5) подання заяви про перегляд рішень, ухвал суду у зв’язку з нововиявленими обставинами (ст.361 ЦПК).

Прокурор перед зверненням до суду має з’ясувати, чи погоджується позивач, в інтересах якого він подає позов, на пред’явлення до суду позову на захист його прав, свобод чи інтересів.

Обов’язковими умовами звернення прокурора до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб етаття 36і Закону України «Про прокуратуру» називає:

1) в разі звернення прокурора до суду в інтересах громадянина - неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Црц цьоі^у прокурор може звернутися до суду на захист прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, пенсіонерів, інвалідів, осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо;

2) в разі звернення до суду в інтересах держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У статті 45 ЦПК передбачено, що прокурор може звернутися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Так, Сімейний кодекс України передбачає право прокурора звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним (ст.42), позбавлення батьківських прав (ст.165), про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (ст.170), про скасування усиновлення та визнання усиновлення недійсним (ст.240).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264- XII надає прокурору право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства иро охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Стаття 13 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР передбачає, що у разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в дохід держави у судовому порядку за заявою прокурора.

Дискусійним є питання про те, чи є імперативною для прокурора вимога ст.45 ЦПК щодо звернення до суду на захист прав інших осіб лише у випадках, передбачених конкретною нормою матеріального чи процесуального права. Як показує судова практика, прокурор звертається до суду й тоді, коли цього вимагає захист прав, свобод та інтересів певних осіб, але в законі відсутнє положення про право прокурора звернутися до суду з даним позовом. Звернення прокурора в суд в таких випадках має зумовлюватися інтересами держави.

Відповідно до тлумачення Конституційним Судом України (рішення від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99) в основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, прокурор може звернутися до суду на захист прав, свобод та інтересів:

1) громадян;

2) юридичних осіб будь-якої форми власності;

3) державних органів.

Прокурор як суб’єкт конкретних процесуальних правовідносин водночас е суб’єктом державних правовідносин, що визначають його повноваження3. Маючи право пред’являти позов на захист інтересів громадян, прокурор зобов’язаний це зробити, якщо громадянин за станом здоров’я, в силу неповнолітнього або похилого віку або з інших причин не може особисто захистити своє порушене право, а також зобов’язаний підтримати заявлений ним позов у суді.

Порядок вступу прокурора у процес, обсяг його процесуальних повноважень залежить від процесуальної форми його участі у справі та від тієї стадії процесу, в яку прокурор вступає.

2.1. Участь прокурора у суді першої інстанції та у вищестоящих судах

Однією з форм участі прокурора в суді першої інстанції є звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, що здійснюється шляхом подання прокурором позовної заяви.

При аналізі видів проваджень цивільного судочинства не викликає заперечень право на звернення прокурора до суду на захист інших осіб в порядку позовного або окремого провадження4.

Питання про те, чи можна розглядати прокурора як суб’єкта, що може ініціювати наказне провадження, є спірним, оскільки судовий наказ ґрунтується завжди на вимогах, викладених суду лише матеріально-заінтересованою особою5.

Від прокурора не вимагається спеціальних повноважень для звернення до суду з позовом на захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Прокурор зобов’язаний дотримуватися встановленого ЦПК порядку звернення до суду, передбаченого статтями 118-121 ЦПК, складати позовну заяву з дотриманням вимог щодо її

форми та змісту та подавати її до суду з дотриманням правил підсудності.

У позовній заяві прокурора має бути зазначено, який саме прокурор звертається до суду, особа, в інтересах якої подається позов, її ім’я (найменування), місце проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи або державного органу.

В позовній заяві прокурора особливу увагу слід приділяти викладенню обставин, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, для чого прокурор має правильно визначити предмет доказування у справі.

У разі звернення прокурора на захист інтересів громадянина прокурор повинен обґрунтувати, чому громадянин особисто не може пред’явити позов, додаючи до позовної заяви відповідні документи (медичну довідку про стан здоров’я, висновок МСЕК, пенсійне посвідчення, посвідчення інваліда, свідоцтво про народження, довідку з центру зайнятості тощо).

При поданні позовної заяви в інтересах держави прокурор (чи його заступник) у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У позовній заяві прокурора має міститися не лише посилання на норму матеріального та процесуального права, на підставі яких подається позов, але й обґрунтування застосування відповідних норм матеріального права.

Позовна заява прокурора повинна бути підписана прокурором, що подає позов.

Перед тим, як пред’явити позов, прокурор повинен зібрати доказовий матеріал та проаналізувати його. Подаючи до суду позовну заяву, прокурор зобов’язаний підтримати позов і у судовому засіданні, що означає, що прокурор виступає суб’єктом доказування у цивільній справі, на якого покладено обов'язок доведення заявлених вимог, для чого він повинен зібрати та подати суду всі докази на обґрунтування позову, а також доводити перед судом їх переконливість.

Порівняно зі стороною справи прокурор наділений правом користуватися своїми повноваженнями згідно із ст.20 Закону України «Про прокуратуру#, зокрема здійснювати перевірку відомостей про порушення інтересів громадян або держави, витребовувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, необхідні матеріали, документи, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів, доручати відповідним органам проведення ревізій, відомчих і підвідомчих експертиз тощо.

При пред’явленні позову прокурор звільнений від сплати судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та не несе судових витрат.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за позовною заявою прокурора на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за відсутності передбачених законом підстав, тобто відсутності обґрунтування звернення саме прокурора на захист прав інших осіб або держави, а також за відсутності доказів, що підтверджують неможливість особистого звернення до суду громадянина через стан здоров’я, віку чи з інших причин.

Прокурор, який пред’явив позов, надає суду пояснення у справі першим (ч.2 ст.176 ЦПК) та першим виступає у судових дебатах (ст.193 ЦПК). В таких випадках прокурор зобов’язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та заперечення на доводи відповідача.

Якщо позивач бере участь у судовому засіданні, він заслуховується судом після прокурора, який пред’явив позов. Сторони вправі ставити запитання прокурору, який надає пояснення у справі.

Реалізуючи таку процесуальну форму участі, як звернення до суду з позовом на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, прокурор наділяється обсягом процесуальних прав та обов’язків, як і позивач, зокрема він вправі знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, та мати інші процесуальні права, передбачені ст.27 ЦПК. Крім того,

прокурор вправі змінити свої вимоги, відмовитися від поданої ним заяви (ч.2 ст.46 ЦПК).

Водночас, не будучи суб’єктом спірних правовідносин, прокурор позбавлений права розпорядження матеріальним правом, зокрема він не вправі укласти мирову угоду.

Прокурор не пов’язаний в процесі ні своєю позицією при пред’явленні позову, ні інтересами особи, на захист якої він звернувся до суду. Це означає, що в разі, коли прокурор дійде висновку про те, що заявлені ним вимоги є необґрунтованими, він може відмовитись від пред’явленої ним заяви.

Незважаючи на те, що ЦПК не містить окремої норми щодо обов’язкового повідомлення позивача, на захист прав та інтересів якого прокурор подав позовну заяву, про час і місце розгляду справи, позивач має повідомлятися про судовий розгляд, оскільки наслідки законної сили судового рішення поширюватимуться на нього, а не на прокурора, що звернувся до суду на захист його інтересів. При цьому позивач має такі самі процесуальні права та обов’язки, як і у разі подання позовної заяви особисто.

Оскільки позивачем у справі є суб’єкт спірних правовідносин, відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна вимог не позбавляє позивача нрава вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі (ч.2 ст.46 ЦПК).

Відмова прокурора від поданої ним заяви є актом розпорядження лише процесуальним правом6. До прокурора не може бути пред’явлений зустрічний позов, оскільки він пред’являється до позивача у справі.

При відмові прокурора від позовної заяви вона може бути залишена без розгляду за умови нелідтримання заявлених вимог і самим позивачем, який має цивільну процесуальну дієздатність. Вимога позивача в разі підтримання ним позову розглядається в тому самому процесі.

На прокурора, який подав позов, не поширюється законна сила судового рішення.

Вступаючи у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення представництва інтересів громадянина або держа-

ви, прокурор сприяє суду в ухваленні законного та обґрунтованого рішення.

Як зазначено у ет.35 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

Доцільність зазначеної форми участі прокурора в цивільному процесі зумовлюється лише захистом державних або суспільних інтересів. Адже прокурор, вступаючи у справу, не надає по справі висновків, він лише в усній формі висловлює свою думку з приводу вирішення справи. При цьому прокурор не вправі впливати на суд з огляду на дію у цивільному процесі принципу незалежності суддів та підкорення їх лише закону.

Думка прокурора має бути обґрунтованою, містити оцінку досліджених судом доказів, зазначення на встановлені судом фактичні обставини, давати аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню, кваліфікацію спірних правовідносин.

Водночас ті випадки, коли прокурор, який не брав участі в суді першої інстанції, подає апеляційну або касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції, слід відносити саме до першої процесуальної форми участі прокурора у цивільному процесі - звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб з огляду на ініціювання прокурором перегляду цивільної справи.

Під час розгляду деяких цивільних справ участь прокурора для представництва ним інтересів громадянина або держави є обов’язковою (ст.281 ЦПК).

Конкретизації підлягає питання стадії, на якій прокурор вправі вступити до справи, що має обмежуватися стадією судового розгляду, причому певною її частиною. В суді першої інстанції прокурор вступає у справу до закінчення судового розгляду, тобто до моменту переходу суду до судових дебатів.

Вступаючи у справу, відкриту за заявою позивача, прокурор наділяється обсягом процесуальних прав та обов’язків,

передбачених ст.27 ЦПК, тобто правами осіб, які беруть участь у справі.

Під час участі у судовому засіданні прокурор вправі ставити запитання сторонам, свідкам, експертам та спеціалістам, висловлювати свою думку з приводу питань, що виникають у ході судового розгляду.

Прокурор будь-яких процесуальних рішень у справі не приймає, як і будь-яка особа, яка бере участь у справі, прокурор вправі заявляти клопотання про вчинення процесуальної дії або про вирішення певного питання.

Участь прокурора в апеляційному провадженні можлива також у двох формах - звернення прокурора із заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою на захист прав, свобод чи інтересів інших осіб та вступ у справу для здійснення представництва інтересів громадянина або держави.

Оскаржити судове рішення або ухвалу прокурор вправі незалежно від того, чи брав він участь у суді першої інстанції, чи ні, та незалежно від форми його участі у справі.

Так, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, має право оскаржити рішення суду або ухвалу в апеляційному порядку на загальних підставах, подавши заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції. Апеляційну скаргу прокурор може подати у десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Прокурор, який не брав участі у справі, вправі знайомитися з матеріалами справи (ч.4 ст.46 ЦПК), розглянутої судом першої інстанції, після чого в разі наявності підстав оскаржити рішення або ухвалу суду до апеляційного суду. Проте за ЦПК 2004 р. право оскаржити судове рішення надається й особам, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’язки, а тому прокурор вправі оскаржити рішення або ухвалу суду за умови, якщо громадянин самостійно не може цього зробити, або в державних інтересах7.

Обсяг процесуальних прав та обов’язків прокурора в апеляційному суді, яків суді першої інстанції, залежить від форми його участі в справі.

Як зазначено у п.8 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» від 29 листопада 2006 р. № 6-гн, з метою ефективного та своєчасного застосування повноважень щодо захисту в суді прав громадян або інтересів держави шляхом участі у справах за позовами інших осіб, ініціювання перегляду судових рішень у справах, розглянутих без участі прокурора, на прокурора покладено обов’язок виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді у судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора.

Участь прокурора в касаційному провадженні здійснюється шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Враховуючи те, що лід час розгляду справи касаційним судом, особи, які брали участь у справі (до яких віднесений і прокурор), можуть бути викликані лише у разі необхідності (ч.І ст.ЗЗЗ ЦПК), а тому навряд чи є можливою друга форма участі прокурора в справі - його вступ для представництва інтересів громадян та держави.

Прокурор також вправі звернутися до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд судового рішення у зв’язку з винятковими обставинами після його перегляду у касаційному порядку на захист інтересів громадянина або держави протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин, а також ініціювати перегляд судового рішення або ухвали у зв’язку з нововиявпеними обставинами, подавши відповідну заяву до суду, який ухвалив рішення чи постановив ухвалу, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме 3-і Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі:

  1. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  2. Участь у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
  3. 3-і Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі
  4. Право на позов, право на пред’явлення позову та процесуальний порядок його реалізації
  5. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
  6. § 5. Структура цивільного процесу (цивільного судочинства)
  7. § 1. Підстави та форми участі
  8. § 2. Порядок порушення цивільної справи на захист прав, свобод та інтересів інших осіб
  9. § 3. Елементи цивільних процесуальних правовідносин
  10. § 2. Процесуальний порядок судового розгляду
  11. § 5. Повноваження суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал в суді апеляційної інстанції
  12. Процесуальні форми участі органів та осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб
  13. 3.1. Здійснення потерпілим процесуальних прав на досудових та судових стадіях провадження справи
  14. Система кримінально-процесуальних функцій
  15. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  16. Кримінально-процесуальні функції паралельного (приєднаного) рівня та їх реалізація у кримінальному провадженні
  17. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  18. Еволюція правового регулювання правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей та стан наукової розробки проблеми
  19. Загальна характеристика правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей
  20. 2.2. Правовий статус прокурор, який звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадженняу справах щодо захисту прав та інтересів дітей
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -