<<
>>

Види кримінально-процесуальних функцій

Аналіз системи кримінально-процесуальних функцій, викладеної у попередньому підрозділі, дозволяє здійснити поділ виділених кримінально- процесуальних функцій на певні види.

1.

За рівнями системи кримінально-процесуальних функцій: основні та похідні.

У літературі висловлені деякі пропозиції щодо ознак основних кримінально-процесуальних функцій [27, с. 21; 579, с. 11, 12; 749, с. 91-92; 1212, с. 15-16]. Тобто ознаками основних функцій є їх прояв у судовому розгляді, а також визначення змагальної побудови судового розгляду шляхом їх розмежування. Дійсно, такі ознаки є визначальними для основних кримінально- процесуальних функцій; це підтверджує історія становлення теорії функцій, оскільки питання про кримінально-процесуальні функції первинно виникло саме через необхідність забезпечення змагальності судового розгляду.

Із урахуванням сучасної нормативної регламентації досудового

. . . . [8]

провадження, наявністю у досудовому провадженні елементів змагальності ,

розмежування сторін кримінального провадження протягом усього кримінального провадження необхідно розглядати основні кримінально - процесуальні функції не лише у контексті змагального судового розгляду, а й у контексті досудового провадження також. І кримінальне переслідування, і захист, і правосуддя реалізуються і у досудовому провадженні, тільки форми реалізації є іншими і здійснюються вони у тісній взаємодії із іншими, неосновними функціями. Ключовою ознакою для визначення змагальності провадження залишається їх розмежування та здійснення різними суб'єктами, а щодо сторін - суб'єктами із протилежними інтересами у кримінальному провадженні.

При цьому базовим критерієм для визначення кола основних кримінально-процесуальних функцій залишається вирішення питання, що становить основний предмет процесу. Його слід визначати, користуючись підходом Я.О. Мотовіловкера, однак із певними доповненнями із урахуванням сучасного стану розвитку кримінально-правової та кримінально-процесуальної доктрини.

У сучасній кримінально-правовій доктрині як засіб реакції держави на вчинене суспільно небезпечне діяння визнаються заходи кримінально- правового характеру (кримінально-правового впливу [1104]), до яких відноситься не тільки кримінальна відповідальність, а й інші заходи [287; 371; 1104; 1225]. Для визначення основного предмету процесу (основного питання кримінальної справи) має значення виділення у системі цих заходів примусових заходів медичного характеру та примусових заходів виховного характеру [1225, с. 126], а також заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб [1225, с. 126].

Відповідно, основний предмет процесу (основне питання кримінальної справи) можна переформулювати як питання про відповідальність підозрюваного (обвинуваченого) за діяння, що ставлять йому у провину (у повідомленні про підозру /обвинувальному акті), питання про вжиття заходів кримінально-правового характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, до досягнення віку кримінальної відповідальності та осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Саме у такому контексті і слід розглядати питання про основні кримінально-процесуальні функції. Віднесення застосування інших крім кримінальної відповідальності, заходів кримінально-правового характеру до основного предмета процесу дозволяє уточнити зміст усіх трьох кримінально- процесуальних функцій шляхом поширення їх на провадження щодо неповнолітніх та провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Таким чином, основними кримінально-процесуальними функціями є напрямки діяльності, що безпосередньо спрямовані на вирішення основного питання кримінального провадження; відображають змагальний характер судового провадження та елементи змагальності досудового провадження; розмежовані між різними суб'єктами (сторонами, які мають протилежні інтереси у кримінальному провадженні, та судом); є несумісними між собою; відображають соціальне призначення та мету кримінального провадження; безпосередньо спрямовані на вирішення завдань кримінального провадження; неможливість досягнення мети та завдань кримінального провадження поза межами реалізації цих функцій.

Дві з основних кримінально-процесуальних функцій пронизують усі стадії кримінального провадження: це кримінальне переслідування та захист.

Відмітимо, що відповіді респондентів на запитання: «укажіть напрямки кримінально-процесуальної діяльності, які Ви вважаєте основними у кримінальному провадженні України», розподілилися так: обвинувачення - 21%; кримінальне переслідування - 9%, захист - 18%, розслідування - 21,5%, судовий контроль - 8%, прокурорський нагляд - 12%, відомчий контроль - 0,5%, вирішення справи - 7%, підтримання цивільного позову та заперечення проти цивільного позову - 2%.

Похідні кримінально-процесуальні функції можуть мати підготовчий характер (розслідування), наступний характер (коригуюча функція), супутній характер (прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, судовий контроль, забезпечення слідчим суддею доказів, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб, міжнародне співробітництво), паралельний (приєднаний) характер (забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заперечення проти цивільного позову, реабілітаційна функція), сприяючий (допоміжна функція) характер стосовно досягнення мети та вирішення завдань кримінального провадження. Похідні кримінально-процесуальні функції характеризуються жорсткою прив'язкою до суб'єкта, який у межах цієї функції діє поза межами основних кримінально-процесуальних функцій. Причому суб'єкт здійснення похідних функцій може бути суб'єктом здійснення і основних функцій (наприклад, прокурор, який здійснює прокурорський нагляд та кримінальне переслідування, слідчий, який здійснює розслідування та кримінальне переслідування), але не обов'язково (слідчий суддя, цивільний відповідач, свідок, експерт, перекладач тощо).

2. За критерієм ступеня значення для досягнення мети та вирішення завдань кримінального провадження:

- основні кримінально-процесуальні функції; відмітимо, що у літературі до основних кримінально-процесуальних функцій відносять не тільки кримінальне переслідування (обвинувачення), захист та вирішення справи (правосуддя).

Деякими вченими до них віднесено також: розслідування [814; 848, с. 162], функцію прокурорського нагляду за точним та однаковим виконанням законів; функцію розслідування; функцію цивільного позову, захисту від позову; функцію процесуального керівництва [1106, с. 32-33]; цивільного позову, захисту від позову [1185, с. 5]; розслідування та нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів (прокурорський нагляд) [34, с. 61]. Видається, що таке розмаїття викликане відсутністю чітких ознак для визначення основних кримінально-процесуальних функцій.

Як вказувалося вище, основними кримінально-процесуальними функціями є напрямки діяльності, що безпосередньо спрямовані на вирішення основного питання кримінального провадження; відображають змагальний характер судового провадження та елементи змагальності досудового провадження; розмежовані між різними суб'єктами (сторонами, які мають протилежні інтереси у кримінальному провадженні, та судом); є несумісними між собою; відображають соціальне призначення та мету кримінального провадження; безпосередньо спрямовані на вирішення завдань кримінального провадження; неможливість досягнення мети та завдань кримінального провадження поза межами реалізації цих функцій.

Із урахуванням цих ознак слід проаналізувати додані авторами до основних кримінально-процесуальні функції. Що стосується розслідування, то воно спрямоване на вирішення основного питання кримінального провадження, однак опосередковано, шляхом, як правило, здійснення підготовчих для кримінального переслідування та судового провадження дій, тобто спрямоване на виконання завдань кримінально-процесуальної стадії. Розслідування не відображає змагальний характер кримінально-процесуальної діяльності, і при його здійсненні складно виокремити сторони кримінального провадження (хоча формально слідчий, оперативні підрозділи відносяться до сторони обвинувачення).

Прокурорський нагляд та процесуальне керівництво також не відображають змагальний характер кримінально-процесуальної діяльності.

Вони безпосередньо також не спрямовані на вирішення основного питання кримінального провадження, оскільки їх спрямованість пов'язана із забезпеченням ефективного розслідування та кримінального переслідування, тобто на виконання завдань кримінально-процесуальної стадії досудового розслідування.

Що стосується функцій цивільного позову та захисту від позову, то, безумовно, слід відмітити протилежність інтересів їх носіїв. Однак вони не спрямовані на вирішення основного питання кримінального провадження, оскільки їх спрямованість полягає, відповідно, у відстоюванні цивільно - правових інтересів у кримінальному провадженні та у запереченні у цьому. Тому неможливо визнати ці функції основними, тим більше враховуючи ще і ту обставину, що за КПК 2012 р. цивільний позивач та цивільний відповідач не віднесені до сторін кримінального провадження;

- додаткові кримінально-процесуальні функції. Розмежовуючи основні та додаткові функції, С.В. Романов указує, що кримінально-процесуальна функція учасників процесу, які хоча і мають визнаний законом інтерес у досягненні мети і вирішенні завдань процесу, але володіють у тому чи іншому провадженні у кримінальній справі меншим обсягом прав, ніж учасники процесу - носії основних функцій, може бути названа додатковою, бо ці учасники можуть реалізовувати свій інтерес лише у взаємодії з учасниками - носіями основних функцій [749, с. 91-92]. Можна виділити такі ознаки цього різновиду функцій: безпосередньо не спрямовані на вирішення основного питання кримінального провадження, мають забезпечуючий характер стосовно першої групи функцій, який може проявлятися у їх підготовчому, наступному, супутньому характері; безпосередньо спрямовані на реалізацію завдань кримінального провадження у межах, як правило, однієї стадії або кримінально-процесуального провадження; здійснюються суб'єктами, які беруть активну участь у кримінальному провадженні через наявність владних повноважень; ці суб'єкти, як правило, є носіями також однієї із основних кримінально-процесуальних функцій.

До додаткових кримінально- процесуальних функцій слід віднести: розслідування, судовий контроль; забезпечення слідчим суддею доказів; забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб; прокурорський нагляд; відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, коригуюча функція, міжнародне співробітництво, законоохоронна функція;

- побічні кримінально-процесуальні функції: спрямовані на реалізацію цивільно-правових інтересів у кримінальному провадженні; до них відносяться забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заперечення проти цивільного позову, реабілітаційна функція;

- допоміжна кримінально-процесуальна функція. Як указує С.В. Романов, кримінально-процесуальна функція учасників процесу, які не мають визнаного законом інтересу у досягненні мети та вирішенні завдань кримінального процесу, але сприяють носіям основних і додаткових функцій у їх вирішенні, є допоміжною [749, с. 91-92]. Допоміжна функція - це напрямки діяльності інших суб'єктів (заявників, свідків, адвокатів свідків, експертів, перекладачів, понятих, спеціалістів, заставодавців, поручителів, секретаря судового засідання, судового розпорядника та ін.); характеризуються тим, що має епізодичний характер, а реалізація функції ініціюється, як правило, іншими суб'єктами. При цьому носії цієї функції, хоча і не мають інтересу у підсумковому вирішенні кримінально-правового конфлікту, мають певні процесуальні інтереси. Враховуючи полісуб'єктність здійснення цієї функції та різну спрямованість діяльності її суб'єктів, можна визнати наявність декількох підфункцій допоміжної функції.

3. За критерієм об'єкту (завданнями, на виконання яких спрямовані кримінально-процесуальні функції) поділити на:

- функції, що спрямовані на всебічне, повне та неупереджене встановлення обставин кримінального провадження (розслідування, прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням);

- функції, що спрямовані на забезпечення застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, заходів кримінально-правового характеру (кримінальне переслідування);

- функції, що спрямовані на заперечення законності та обґрунтованості кримінального переслідування (захист);

- функції, що спрямовані на забезпечення належного здійснення розслідування та кримінального переслідування (прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, судовий контроль, забезпечення слідчим суддею доказів, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб);

- функції, що спрямовані на забезпечення належного здійснення судового провадження (правосуддя, судовий контроль, законоохоронна функція);

- функції, що спрямовані на вирішення питання про цивільно-правові наслідки кримінального правопорушення та незаконного кримінального переслідування (забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заперечення проти цивільного позову, реабілітаційна функція);

- функції, що спрямовані на сприяння руху кримінального провадження (допоміжна функція);

- функції, що спрямовані на забезпечення взаємодії з компетентними органами іноземних держав та міжнародними судовими установами з питань кримінального провадження (розслідування, кримінальне переслідування, прокурорський нагляд, міжнародне співробітництво).

4. За критерієм складності структури кримінально-процесуальні функції слід поділити на: прості; складні (які містять підфункції). У літературі виділяють підфункції таких функцій, як обвинувачення, захист, організаційна, превентивна, а також підфункції інших суб'єктів кримінального судочинства [71], правосуддя [1160, с. 374].

5. За критерієм сумісності кримінально-процесуальні функції можливо поділити на: сумісні; несумісні [27, с. 22]. Як указує С.А. Альперт, в системі функцій є функції, які сумісні, розвивають і доповнюють одна одну, і тому один суб'єкт може реалізувати кілька процесуальних функцій; однак існують і функції несумісні, які один і той же суб'єкт виконувати не може. Так, здійснення прокурором функції нагляду за законністю в досудових стадіях процесу не тільки не виключає, але, навпаки, передбачає здійснення ним функції обвинувачення в суді. У ході реалізації слідчим функції розслідування справи, коли ним встановлено особу, яка вчинила злочин, він притягує її в якості обвинуваченого, формулює і пред'являє їй відповідне обвинувачення, а значить, і реалізує з цього моменту і функцію обвинувачення. У зазначених випадках мова йде про сумісні процесуальні функції. Коли ж мова йде про функції обвинувачення, захисту і правосуддя, то вони суворо розмежовані і тому суб'єкти, що здійснюють обвинувачення (так само як і захист), не можуть здійснювати правосуддя; той, хто звинувачує, не може бути суддею [27, с. 22].

Дещо по-іншому тлумачить сумісні та несумісні функції Д.М. Берова. На її думку, інші функції, виконувані паралельно з основними, можна віднести до категорії побічних. Їх, у свою чергу, слід розмежувати на дві категорії - процесуально суміщені, тобто, виконувані в рамках тієї ж процедури, наприклад, превентивна функція суду, і процесуально розділені, реалізовані окремо, в іншому процесуальному порядку, як коригуюча функція суду, здійснювана в стадії виконання вироку [71]. Принципово погоджуючись із доцільністю поділу кримінально-процесуальних функцій на сумісні та несумісні, відзначимо, що із коректністю останнього підходу погодитися складно. По-перше, за загальним правилом, несумісними є основні кримінально-процесуальні функції між собою. Інші функції можуть бути сумісними як між собою (наприклад, розслідування та міжнародне співробітництво, судовий контроль та забезпечення доказів із забезпеченням законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб), так і з основними кримінально- процесуальними функціями (прокурорський нагляд та кримінальне переслідування). Сумнів викликає те, що сумісність кримінально- процесуальних функцій полягає у тому, що функції реалізуються у межах тієї ж процедури [71]. Це не обов'язкова вимога. Дійсно, є функції, що реалізуються у межах однієї процедури (судовий контроль, правосуддя, хоча із певними обумовленнями, адже повноваження, що реалізуються у межах тієї чи іншої функції, інші), однак інші сумісні функції реалізуються одним суб'єктом у межах різних процедур (наприклад, прокурорський нагляд та кримінальне переслідування, судовий контроль та забезпечення слідчим суддею доказів із забезпеченням законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб, законоохоронна функція). Крім того, слід уточнити, що сумісність кримінально-процесуальних функцій може мати місце лише у випадку, коли йдеться про одночасне здійснення цих функцій. Так, не можна визнати сумісними розслідування та кримінальне переслідування у діяльності слідчого, адже він послідовно здійснює ці функції.

6. Кримінально-процесуальні функції за критерієм суб'єкта здійснення функції поділяються на:

- кримінально-процесуальні функції носіїв судової влади;

- кримінально-процесуальні функції учасників кримінального

провадження зі сторони обвинувачення;

- кримінально-процесуальні функції учасників кримінального

провадження зі сторони захисту;

- кримінально-процесуальні функції потерпілого, цивільного

позивача, їх представників та законних представників;

- кримінально-процесуальні функції інших учасників кримінального провадження.

7. За критерієм моносуб'єктності або полісуб'єктності реалізації функції поділяються на: функції, що реалізуються одним суб'єктом (прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, коригуюча функція, забезпечення слідчим суддею доказів, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб, законоохоронна функція); функції, що реалізуються декількома суб'єктами.

8. За критерієм сфери реалізації кримінально-процесуальні функції поділяються на: кримінально-процесуальні функції, що реалізуються у більшості стадій кримінального провадження і, зокрема, його центральній стадії - судовому розгляді; ті, що реалізуються лише в одній стадії кримінального провадження.

9. За характером взаємодії кримінально-процесуальні функції поділяються на: парні; непарні. Як указує С.А. Альперт, функції є «парними», оскільки вони необхідно припускають одна одну і в реальній дійсності одна без одної не існують. До таких функцій відносяться: обвинувачення - захист, а також підтримання цивільного позову - заперечення проти цивільного позову [27, с. 22-23].

Крім того, погоджуючись із Д.М. Беровою, як окрему групу кримінально- процесуальних функцій можна виділити замінюючі функції [71]. Як зазначає Д.М. Берова, це функції, здійснювані після завершення основної, наприклад, коригуюча функція суду, яка здійснюється після того, як виконана функція правосуддя і прямо з нею ніяк не пов'язана [71]. Однак, вважаємо, що зміст категорії замінюючих функцій можна розширити у аспекті послідовного здійснення одним суб'єктом різних кримінально-процесуальних функцій, що замінюють одна одну у ході кримінального провадження. У такому розумінні до замінюючих функцій можна віднести також кримінальне переслідування стосовно розслідування у діяльності слідчого, реабілітаційну функцію стосовно кримінального переслідування та правосуддя.

Висновки до розділу 1

1. Теорія кримінально-процесуальних функцій є придатною для реформування вітчизняного кримінального процесу на основі принципу змагальності. Заперечення цієї теорії, що базуються на пов’язуванні цієї теорії із радянською кримінально-процесуальною доктриною, спростовуються науковими працями дореволюційних дослідників, які вже містили ідеї щодо кримінально-процесуальних функцій. У подальший період розвитку кримінально-процесуальної доктрини ця теорія була істотно розвинута за усіма напрямками: визначення поняття та змісту функцій, системи та видів функцій, розширення сфери дії функцій, визначення носіїв функцій тощо.

2. Застосування системного підходу до кримінально-процесуальних функцій дозволяє врахувати напрямок кримінально-процесуальної діяльності (векторність функції), зміст цієї діяльності, її форму, призначення та роль носія кримінально-процесуальної функції, що відповідає таким елементам структури кримінально-процесуальної діяльності, як об'єкт (предмет), суб'єкт, цілі, завдання, форма, зміст діяльності.

3. Методологічними основами вчення про кримінально-процесуальні функції є: розмежування за змістом категорії «кримінально-процесуальна функція» та інших суміжних категорій; застосування системного підходу до визначення кримінально-процесуальних функцій; розуміння принципу змагальності як основи виділення лише основних кримінально-процесуальних функцій; розгляд системи кримінально-процесуальних функцій у сучасному кримінальному процесі у межах усіх його стадій та проваджень; використання широкого підходу до кола суб'єктів їх здійснення; виділення двох значень поняття «кримінально-процесуальна функція»: як окремих напрямків кримінально-процесуальної діяльності та як функції органу або особи, що бере участь у процесі - не має ключового значення для визначення поняття та сутності кримінально-процесуальної функції, оскільки в обох випадках дослідженню піддаються одні й ті самі функції, тільки у першому випадку - в аспекті їх змістовної характеристики, у другому - в аспекті їх реалізації конкретними суб'єктами; розгляд взаємодіючого характеру кримінально- процесуальних функцій.

4. У межах функціонального підходу у кримінально-процесуальній доктрині слід розмежовувати кримінально-процесуальні функції (як напрямки кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюються суб'єктами кримінального процесу), функції кримінального процесу (як діяльнісної системи, соціального правового інституту) та функції кримінального процесуального права (як галузі права).

5. Для співвідношення категорій «кримінально-процесуальна функція» та «кримінально-процесуальний статус» /кримінально-процесуальна компетенція» характерний прямий зв'язок - «функція - статус /компетенція», і саме кримінально-процесуальна функція у даному співвідношенні має генеруючий характер; по-друге, статус /компетенція відображають зміст кримінально- процесуальної функції в аспекті спрямованості напрямку діяльності, однак не є її елементом, оскільки суб'єкт наділяється процесуальною компетенцією або процесуальним статусом саме для реалізації функції.

6. Такі напрямки та частини кримінально-процесуальної діяльності, як: боротьба із злочинністю; забезпечення прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальній справі; охорона прав та законних інтересів осіб, які вчинили злочин; надання юридичної (правової, кваліфікованої) допомоги; представництво громадських організацій, представництво (потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, підозрюваного та обвинуваченого, неповнолітнього громадське представництво); виховно- профілактична (виховно-попереджувальна) діяльність; розкриття злочину; безпека учасників процесу; нагляд за судовою діяльністю судових органів із розгляду та вирішення кримінальних справ; залучення громадськості до боротьби зі злочинністю не є кримінально-процесуальними функціями, оскільки не відповідають виділеним ознакам кримінально-процесуальних функцій.

7. Система кримінально-процесуальних функцій повинна відповідати таким вимогам: цілісність системи, що проявляється у наявності системних властивостей, які не можуть бути зведені до властивостей кримінально - процесуальних функцій; структурованість системи, тобто її упорядкований поділ на елементи різних рівнів; взаємодія елементів системи; самостійний зміст елементів системи. Кожен елемент системи - кримінально-процесуальна функція - має самостійний, автономний зміст. Для включення певного напрямку діяльності до системи кримінально-процесуальних функцій він повинен відповідати таким ознакам: діяльнісний характер; цілеспрямований характер та наявність завдань; генеруючий характер (визначення характеру кримінально-процесуальної діяльності) - векторність функції; генеруючий характер (визначення прав та обов’язків, компетенції суб’єкта (суб’єктів) реалізації функції; невіддільність від носія функції - суб'єкта кримінального провадження; наділення суб'єкта процесуальною компетенцією або процесуальним статусом для реалізації функції - суб'єктний елемент функції; правовий характер; наявність процесуальних засобів реалізації функції; повнота системи кримінально-процесуальних функцій вимагає наявності таких елементів, які вичерпно визначають спрямованість усіх повноважень, прав та обов'язків усіх суб'єктів кримінального провадження; несуперечливість системи кримінально-процесуальних функцій означає відсутність таких елементів, які за змістом виключають один одного; наявність кореляційних залежностей між елементами системи.

8. Крім нормативно закріплених елементів системи кримінально- процесуальних функцій (ст.ст. 3, 22 КПК), до системи кримінально- процесуальних функцій слід віднести ще деякі напрямки кримінально - процесуальної діяльності: розслідування, судовий контроль, прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заперечення проти цивільного позову, допоміжна функція; реабілітаційна функція; міжнародне співробітництво, що відповідають виділеним ознакам кримінально-процесуальних функцій.

<< | >>
Источник: ГЛОВЮК Ірина Василівна. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Види кримінально-процесуальних функцій:

  1. 3.1. Процесуальний статус і значення в кримінальному провадженні інформації, отриманої з інформаційних систем
  2. Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації
  3. Поняття й види криміналістичних версій
  4. Методологічні основи вчення про кримінально-процесуальні функції
  5. Поняття та ознаки кримінально-процесуальних функцій
  6. Система кримінально-процесуальних функцій
  7. Види кримінально-процесуальних функцій
  8. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності прокурора
  9. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності керівника органу досудового розслідування
  10. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді
  11. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача
  12. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
  13. Функція кримінального переслідування: поняття та сутність
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -