7. Ведення державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр є функцією державного управління земельним фондом, за допомогою якою держава та­кож здійснює вплив на процес забезпечення раціонального вико­ристання та охорони земельних ресурсів.

Правові засади державного земельного кадастру визначені у статтях 193-204 ЗК України. Згідно зі ст. 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечен­ня необхідною інформацією органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування, заінтересованих підпри­ємств, установ і організацій, а також громадян з метою регу­лювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використан­ням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунту­вання бізнес-планів та проектів землеустрою. За змістом дер­жавний земельний кадастр включає відомості і документи про правовий режим земель, їх розподіл серед землевласників і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями зе­мель, а також дані про якісну характеристику земель і їх на­родногосподарську цінність. Дані земельного кадастру вико­ристовуються у процесі законодавчого регулювання земель­них відносин, реалізації державою функцій державного управління земельним фондом, а також при вчиненні громадя­нами та юридичними особами дій щодо реалізації їхніх зе­мельних прав та обов'язків.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом України, Республіканським комітетом по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, головними обласними управлін­нями земельних ресурсів, Київським і Севастопольським місь­кими державними управліннями земельних ресурсів, а також районними і міськими відділами земельних ресурсів. Ведення відповідного кадастру здійснюється за рахунок коштів держав­ного, республіканського (Автономної Республіки Крим) і місце­вих бюджетів. Порядок ведення державного земельного када­стру встановлений Положенням про порядок ведення державно­го земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р.1

Зазначеним Положенням регулюється порядок обліку земель за їх кількістю та якістю. Облік земель за кількістю здійснюється за землевласниками і землекористувачами. При цьому виділя­ються: землі в межах населених пунктів; землі за межами насе­лених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані й осушені землі; землі, що надані в тимчасове кори­стування, зокрема на умовах оренди; землі, що оподатковують­ся, та землі, що не оподатковуються.

Облік земель за якістю охоплює всі категорії земель і містить: а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель; б) характе­ристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гуму­су і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, со­лонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням продуктами хімізації сільського господарства і тех­ногенними факторами, зокрема радіаційним забрудненням; в) ха­рактеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь; г) лісотипологічну характеристику лісових угідь; ґ) кла­сифікацію земель населених пунктів за функціональним призна­ченням; д) характеристику земель населених пунктів за інженер­но-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструкту­рою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Важливу роль в обліку земель за якістю відіграє бонітування ґрунтів, тобто поділ їх на групи за якістю, що визначається бала­ми бонітету (за шкалою від 1 до 100 балів). Бонітування ґрунтів проводиться на основі даних про їх природні властивості, що ма­ють сталий характер та істотно впливають на врожай сільсько­господарських культур.

Економічна та нормативна грошова оцінка земель проводиться залежно від їх категорій. Так, оцінка сільськогосподарських угідь проводиться за їх продуктивністю, окупністю витрат і диференціа­льним доходом. Економічна та нормативна грошова оцінка інших категорій земель проводиться за їх місцем розташування, еколо­гічним значенням, інженерним облаштуванням територій, соціаль­но-економічними умовами використання та іншими факторами.

Для забезпечення ведення державного земельного кадастру власники землі і землекористувачі відповідно до форм держав­ної звітності щорічно не пізніше 15 січня подають місцевим дер­жавним адміністраціям звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, котрі знаходяться у власності чи в ко­ристуванні.

Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель — один раз на п'ять років. Зведені дані державного земельного кадастру подаються Держкомземом Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим цен­тральним органам виконавчої влади.