Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

До пункту "а". Земельний кадастр як системний звід відомостей про земельні ділянки в межах території України покликаний містити інформацію по усіх об'єктах (земельних ділянках). Повноту потрібно розглядати у двох розуміннях - як наявність відомостей про усі земельні ділянки в межах території України та як наявність усіх відомостей про кожну конкретну земельну ділянку.

Наприклад, відповідно до ч. З ст. 125, ст.ст. 196, 202 ЗКУ приступати до використання земельної ділянки не можна до реєстрації документа, що посвідчує право на неї у державному реєстрі земель, який є складовою державного земельного кадастру.

Повнота відомостей державного земельного кадастру на сьогодні має опосередковуватись застосуванням новітніх інформаційних технологій обліку документів та відомостей, що в них вміщені. Дана робота має вестись на підставі ПКМ "Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 02.12.1997 №1355, наказу Держкомзему України "Про удосконалення ведення державного земельного кадастру в зв'язку з його автоматизацією" від 03.09.1999 №83 тощо.

До пункту "б". Використання єдиної системи просторових координат для ведення державного земельного кадастру забезпечується створенням та підтримання єдиної системи просторових координат на території України. Для цієї мети створюється державна геодезична мережа.

Державна геодезична мережа - це "сукупність її пунктів, рівномірно розміщених на території країни і закріплених на місцевості спеціальними центрами, які забезпечують їх збереження та стійкість у плані і за висотою протягом тривалого часу". Ця мережа "є носієм геодезичної системи координат і висот України" (п. 2 Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених ПКМ від 08.06.1998 №844).

"Складовими частинами мережі є планова і висотна геодезичні мережі, пункти яких повинні бути суміщені або мати між: собою надійний геодезичний зв 'язок" (п. 2 Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених ПКМ від 08.06.1998 №844). Така мережа створюється, зокрема, для встановлення єдиної геодезичної системи координат та висот на території країни, геодезичного забезпечення ведення дер­жавного земельного кадастру.

Питання застосування єдиної системи просторових координат на території України регулюється ЗУ "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", постановами KM "Про Порядок охорони геодезичних пунктів" від 19.07.1999 №1284, "Деякі питання застосування геодезичної системи координат" від 22.09.2004 №1259, "Про затвердження основних положень створення Державної геодезичної мережі України" від 08.06.1998 №844, наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при KM України "Про затвердження Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів" (ГКНТА-2.01.02-01-93) №23 від 19.05.1993 тощо.

Ідентифікація земельних ділянок, що забезпечувала б відсутність помилок, дублювань та максимальну інформативність, побудована на основі використання так званого кадастрового номера земельної ділянки - див. Вказівку Державного комітету України по земельних ресурсах 16.02.1998 №9 "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру". Згаданий документ визначає, що кадастровий номер земельної ділянки - "унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування" (п. 1 Вказівки).

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має ієрархічну структуру. По території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється када­стровий номер, який має чотири рівні ієрархії. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має такий вигляд (де "х" - є цифрою): :::. Перші десять цифр - код адміністративно-територіального устрою України, наступні дві - номер кадастрової зони, ще дві - номер кадастрового кварталу і трьохзначний номер земельної ділянки в ньому (п. 3.1. Вказівки, Доповнення до Вказівки від 12.05.1998). Присвоєння кадастрових номерів врегульовано вказівкою Держкомзему України від 20.03.2002 №12 "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель".

До пункту "в". Інформатизація та автоматизація ведення державного земельного кадастру в Україні передбачена ПКМ від 02.12.1997 №1355 "Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру", Розпорядженням KM України "Про проведення у Львівській області експерименту із створення єдиної інформаційної системи реєстрації земельних ділянок, об'єктів нерухомого майна та прав на них" від 09.08.2001 №355-р та ін. актами.

На думку фахівців, одним з головних недоліків існуючого земельного кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер (починаючи з радянських часів, актуалізація кадастрових даних підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель за формами №6-зем, ба-зем, 2-зем), просторові характеристики обліковувалися з недостатньою точністю та ретельністю. У діючих автоматизованих кадастрових системах, впровадження яких спорадично почалося з 1990-х pp., кадастровий план, як правило, містить ва базові інформаційні шари: (1) межі земельних ділянок (з характеристиками об'єктів нерухомості) та (2) межі земельних угідь. Вчені-землевпорядники пропонують доповнити ці дані відомостями про належність ділянки до певного природно-сільськогосподарського регіону, межі захисних, охоронних та інших зон із особливим режимом, межі ділянок, включених до екологічної мережі, перспективні напрямки розвитку територій462.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру:

  1. 7. Ведення державного земельного кадастру
  2. Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру
  3. § 3. Державний земельний кадастр та значення його ведення
  4. Розділ 23 Правове регулювання землеустрою та ведення державного земельного кадастру
  5. § 4. Порядок ведения государственного земельного кадастра
  6. 3. Ведение государственного земельного кадастра
  7. 4. Порядок ведения государственного земельного кадастра
  8. Статья 84. Содержание и ведение государственного земельного кадастра
  9. ЗЕМЛЕУСТРОЙСТВО И ВЕДЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРА
  10. Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
  11. ТЕМА №7. ЗЕМЛЕУСТРОЙСТВО И ВЕДЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРА
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -