§ 2. Методи регулювання в земельному праві

Межі предмета правового регулювання можуть бути уточнені за допомогою методу, притаманного тій чи іншій галузі права. Зе­мельне право, яке є самостійною галуззю правової системи, має свій метод регулювання земельних відносин.

Метод земельного права являє собою відповідні характеру земель­них відносин способи та прийоми впливу на поведінку їх учасників, які відповідають характеру і природі землі як природного надбання, життєво потрібного усім громадянам. Він складається зі встановле­них земельно-правовими нормами прав та обов'язків учасників зе-

1 Див . Земельне право Підручник / За ред В І Семчика І П Ф. Кулинича. — К ,

' Див Иконицкая Й А Земельное право Российской Федерации' Учебник — М , 2001 - С 33

мельних відносин І застосовуваних до цих осіб примусових заходів у разі недодержання ними правових норм Особливості земельних відносин дістають вияв у специфічному поєднанні застосовуваних у земельному законодавстві методів їх правового регулювання При цьому завданням правового регулювання є забезпечення відповідної поведінки учасників земельних відносин Його сутність полягає в офіційному виданні правової норми, яка закріплює моделі по­ведінки учасників земельних відносин

У юридичній літературі розрізняють Імперативний, притаман­ний публічному праву, І диспозитивний методи регулювання сус­пільних земельних відносин Перший передбачає здійснення впли­ву на учасників земельних відносин за допомогою видання обов'яз­кових до виконання розпоряджень І встановлення різних заборон, а другий, що властивий приватному праву, лише визначає межі по­ведінки цих осіб, завдяки чому вони мають можливість самостійно регулювати свої взаємини у встановлених межах

Імперативний метод застосовується у сфері управління викори­станням І охороною земель, зокрема при визначенні порядку ре­алізації функцій державного управління, веденні державного зе­мельного кадастру, земельного моніторингу, здійсненні землеуст­рою, визначенні умов проведення земельних аукціонів І конкурсів, встановленні обмежень щодо використання земель за їх цільовим призначенням тощо У цих випадках уповноваженим виступає ор­ган державної влади, а зобов'язаним — власник чи особа, яка ви­користовує земельну ділянку на Іншій правовій підставі

Диспозитивний метод — це атрибут регулювання взаємин влас­ників земельних ділянок з приводу використання землі та са­мостійного господарювання на ній, який грунтується на визнанні того, що кожен власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою За таких умов учасники зе­мельних відносин можуть у певних межах регулювати взаємини між собою самостійно

У літературі висловлено погляд, згідно з яким Існують три ос­новні види диспозитивного методу регулювання земельних відно­син рекомендаційний, санкціонуючий І делегуючий1

Рекомендаційний метод полягає у наданні суб'єкту земельних відносин можливості альтернативної поведінки залежно від постав­леної мети Так, у ст 140 ЗК серед підстав припинення права влас­ності на земельну ділянку закріплена добровільна відмова від цьо­го права власника ділянки Таким чином, власнику надане право вибору використовувати земельну ділянку за призначенням або відмовитися від неї

Санкціонуючий метод дістає вияв у тому, що рішення про ре­алізацію земельних повноважень суб'єкт земельних правовідносин приймає самостійно, але воно набуває юридичної сили лише після його затвердження відповідним компетентним органом Напри-

Див Ерофеев Б В Земельнеє право России Учебник — М 2000 — С 28

клан, У ст 100 ЗК передбачений порядок встановлення земельних сервітутів І в ній же закріплено положення про те, що хоч земель­ний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду, право такого сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку

Делегуючий метод полягає у наданні прав І свобод суб'єктам зе­мельних відносин з того чи Іншого кола правомочностей Напри­клад, відповідно до ст 90 ЗК власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, тобто без втручання будь-якого суб'єкта, на свій розсуд добувати її корисні власти­вості

У тих випадках, коли учасники земельних відносин не додер­жують норм права або порушують встановлені права чи не вико­нують певні обов'язки, застосовується державний примус у вигляді притягнення винних до відповідальності Примусові заходи мо­жуть бути застосовані однією Із сторін відносин до Іншої сторони, якщо вона у законодавчому порядку наділена правом робити це Так, органи, до компетенції яких належить здійснення державно­го контролю за використанням та охороною земель, в особі їх дер­жавних Інспекторів мають право в адміністративному порядку на­кладати штрафи на осіб, винних у порушенні земельного законо­давства

У ході правового регулювання земельних відносин застосо­вується практично весь зазначений вище спектр методів Відобра­женням цього є закріплення у земельному законодавстві вимоги цільового використання земельних ділянок, заборони порушення родючості грунтів І погіршення екологічної ситуації, застосування заходів економічного стимулювання охорони земель, обмеження розпорядницьких прав власників землі в Інтересах усього суспільства у зв'язку з й соціальною значущістю й об'єктивно Існу­ючою обмеженістю При цьому особливості методів регулювання земельних відносин визначаються характером останніх І дістають вияв у специфічному поєднанні Імперативного та диспозитивного методів Отже, на сучасному етапі в земельному праві спос­терігається переплетення диспозитивного та Імперативного методів І визначити перевагу того чи Іншого методу досить складно Все за­лежить від Інтересів суспільства І держави, які превалюють у кон­кретний проміжок часу