3. Класифікація і види земельних правовідносин

З огляду на відмінність природних властивостей землі, її різне господарське, природоохоронне, територіальне чи соціаль­не використання виникають різноманітні земельні правовідно­сини.

В основу класифікації земельних відносин, що регулюються ЗК України та іншими нормативно-правовими актами у галузі зе­мельних відносин, покладені завдання земельного законодавства щодо регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних гро­мад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Структурно ЗК України складається із 10 розділів з яких у розділі І викладена загальна частина, розділі IX — прикінцеві по­ложення, розділі X — перехідні положення. У кожному розділі вміщена певна кількість глав залежно від предмета регулювання певних видів земельних відносин.

У розділі І відтворена конституційна норма про те, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави і право власності на яку гарантується, викла­дені принципи земельного законодавства, відповідно до яких формуються земельні правовідносини. У цьому розділі визна­чені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду­вання, а також органів виконавчої влади у галузі земельних відносин.

У розділі II визначається склад, цільове призначення земель України та поділ їх на категорії. За основним цільовим призна­ченням землі України поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридич­них осіб, можуть перебувати у запасі.

У цьому ж розділі визначено правовий режим земель кожної категорії, у нормах яких відтворені особливості і специфіка пра­вового регулювання земельних відносин та особливості земель­них правовідносин з урахуванням цільового призначення, по­рядку й умов використання та охорони земель.

Зміст земельних правовідносин, обсяг прав та обов'язків їх учасників залежить від цільового призначення земель. Якщо власники земель сільськогосподарського призначення зобов'я­зані виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, то землекористувачі земель автомобільного транспорту зобов'я­зані використовувати такі землі для створення автомагістралі для перевезення вантажів і пасажирів, а на землях лісогоспо­дарського призначення земельні правовідносини спрямовані на вирощування, догляд і збереження лісового фонду, на створення лісогосподарських підприємств, для раціонального використан­ня лісових ресурсів.

В інших розділах ЗК України визначаються права власності та постійного і тимчасового користування земельними ділянками, набуття і реалізації права на земельну ділянку, гарантії, захист прав на землю, порядок використання та охорони земель. У само­стійному розділі врегульовані відносини щодо управління в галузі використання охорони земель. Спеціальний розділ присвячений земельним правовідносинам, якими визначається юридична від­повідальність за порушення земельного законодавства.