Види позовів та їх класифікація
Позови у теорії цивільного процесу класифікуються за певними критеріями. Проте слід зазначити, що наведені нижче класифікації позовів не є вичерпними, оскільки теорія цивільного процесу не є чимось застиглим, а нині активно розвивається, виникають нові правовідносини, які впливають на їх пізнання.
Наприклад, сьогодні відомі нові види позовів - групові, непрямі тощо, тому класифікація позовів вже доповнюється та буде доповнюватися новими критеріями поділу позовів на види.Проте запропоновані у теорії цивільного процесу класифікації позовів мають як теоретичне, так і практичне значення, зокрема для узагальнення судової практики, надання статистичних даних щодо розгляду судами певних категорій справ, для виконання судових рішень.
Позови поділяються:
І. За матеріально-правовою ознакою (С.А Іванова, А.А.Добровольський). Позови поділяються на види залежно від характеру спірних правовідносин, а саме: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК). Тобто у теорії та практиці цивільного процесу виділяють спори: сімейні (про розподіл майна між подружжям, про розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, про визначення місця проживання дитини, визнання батьківства тощо), земельні (усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про поділ земельної ділянки), трудові - поновлення на роботі, стягнення зарплати за вимушений прогул тощо).
Особливість таких позовів полягає в особливостях процесуальних аспектів розгляду таких справ, де має враховуватися механізм розвитку матеріальних правовідносин. Наприклад, справа про визнання батьківства. Правовідносини виникають не в силу судового рішення, а в силу юридичного факту ним встановленого - походження дитини від відповідача, що в подальшому зумовлюватиме не тільки батьківство, а й встановлення аліментів на утримання дитини, Рішення суду не замінює волю відповідача, але останній примушується до визнання юридичних фактів та нових правовідносин, якщо для цього є відповідні докази, які доводять юридичні обставини у справі.
Тому різноманітність позовів зумовлює особливості судового розгляду конкретних видів справ.Види позовів зумовлюють і особливості подальших судових рішень. Так, судове рішення включається у механізм реалізації суб’єктивного права, залишаючись при цьому процесуальним фактом. Для матеріального права значення судового рішення виявляється у тому, що воно стає «публічною оболонкою» тих матеріально-правових юридичних фактів, які впливають на зміну, виникнення та припинення правовідносин. При цьому суб’єктивне матеріальне право реалізується саме у матеріальних правовідносинах, а судове рішення забезпечує (гарантує) цю реалізацію6. Така універсальна формула все ж таки має відповідну специфіку за певними категоріями справ, що впливають на зміст рішення суду.
У цивільному праві серед засобів захисту права власності виділяють такі позови:
- віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі7 (витребування майна із чужого незаконного володіння);
- негатронний позов - вимога власника (або титульного володільця) усунути порушення у здійсненні його права, які не пов’язані з позбавленням володіння майном6 (вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про виселення особи, яка безпідставно займає житлове приміщення власника).
Як бачимо, віндикаційні та негатронні позови належать до позовів про присудження.
II. За процесуально-правовою ознакою (або за способом захисту порушеного, оспорюваного права чи законного інтересу9) поділяються на:
1) позови про визнання — вимоги позивача спрямовані на встановлення судом наявності чи відсутності спірних правовідносин між сторонами. У цих позовах позивач домагається визнання за ним певних суб’єктивних прав. Рішення за цими позовами виконується на підставі його копії, тобто поза стадією примусового виконання державною виконавчою службою.
Існує два підвиди позовів про визнання:
а) позитивні - позови, які спрямовані на підтвердження наявності певних матеріальних правовідносин між позивачем та відповідачем (визнання права власності на будинок);
б) негативні — позови, які спрямовані на підтвердження відсутності певних матеріальних відносин між сторонами (позов про визнання правочину недійсним, позов про визнання усиновлення недійсним).
Оскільки ці позови спрямовані на встановлення факту наявності спірних прав та юридичних обов’язків (позитивні) або встановлення відсутності факту суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, то у теорії цивільного процесу ці позови іменують також установчими10;
2) позови про присудження - позови, які спрямовані на примушення відповідача до певних дій або утримання від них на користь позивача. У таких позовах позивач просить визнати за ним спірне або порушене право та вимагає примусового здійснення матеріально-правових обов’язків відповідача, які зумовлені правами позивача, або утримання від обумовлених у позові дій. У разі невиконання відповідачем покладеного на нього обов’язку у добровільному порядку рішення виконується примусово на підставі виконавчого листа. Тому у теорії цивільного процесу такі позови називають також виконавчими. До них належать позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, про виселення тощо;
3) перетворювальні позови - це вимоги, предмет, яких характеризується такими способами захисту, як виникнення, зміна або припинення спірних правовідносин за допомогою судового рішення. До таких позовів належать: виникнення права - визнання авторського права на опублікований твір за іншою особою ніж та, прізвище якої зазначено на творі; зміна - позов про зменшення розміру аліментів; припинення - розірвання шлюбу, позов про оспорювання батьківства;
III. За кількістю елементів позову, що збігаються, і за зв'язком між позовами доцільно виділяти:
1) тотожні позови - це позови, в яких має місце повний збіг предмета та підстав, а також сторін, коли вони подані до різних судів. Тому у разі встановлення тотожності позовів, тобто якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (рівнозначний, а не тотожний позов. - С.Ф.), суд за п. З ч. 1 ст. 122 ЦПК відмовляє у відкритті провадження у справі.
У теорії цивільного процесу виділяють два критерії тотожності позову, до яких відносять: внутрішню та зовнішню тотожність.
Щодо внутрішньої тотожності позову як такого, то усі його три елементи не можуть одночасно змінюватися протягом розгляду справи по суті. Тому згідно із ст. 31 ЦПК не можна одночасно змінювати предмет і підставу позову, оскільки тим самим буде порушено внутрішню тотожність позову, і це буде вже новий позов. Щодо зовнішньої тотожності позову, то вона виявляється при порівнянні двох чи більше позовів між собою за їх елементами (предметом, підставами, сторонами). При вирішенні питання чи є позови тотожними слід пам’ятати, що не може мати місце повторний судовий розгляд тотожного позову (як і будь-яка інша форма юрисдикційного захисту) одного і того ж блага. Наприклад, дружина пред'явила до чоловіка позов про встановлення і стягнення аліментів. Судом було відмовлено у задоволенні позову. Якщо дружина через місяць знову пред’явить аналогічний позов до чоловіка про стягнення аліментів, то позов буде тотожним, якщо не будуть визначені нові обставини, які істотно змінюють підстави позову, наприклад, втрата працездатності, отримуваних доходів (ст, 75 СК);2) подібні позови, в яких збігаються предмет та зміст, але суб’єкти можуть бути різними, Інакше такі позови називають однорідними. За ст. 32 ЦПК їх доцільно об’єднувати в одне провадження за такими критеріями:
- предметом спору е спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
- права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
- предметом спору є однорідні права і обов’язки.
3) взаємозалежні позови зумовлюють необхідність комплексного або послідовного вирішення спірних правовідносин, які виникли навколо одного об’єкта чи навколо одного із суб’єктів цивільних чи інших правовідносин:
- що потребують послідовного вирішення спірних правовідносин. Зокрема, перед вирішенням, позову про повернення боргу особою може виникнути питання про її дієздатність. У разі потреби вирішення справи про захист прав споживача, коли юридична особа заявить про неконституційність положень Закону «Про захист прав споживачів» і суд звернеться до Конституційного Суду України, то має застосовуватися п.4ч.1 ст.
201 і провадження у справі має зупинятися до вирішення справи Конституційним судом тощо.Зокрема, регресний позов відрізняється від тотожних і подібних позовів за складом сторін, оскільки у регресному позові замість первісного позивача чи відповідача діє нова особа, яка не брала участі при розгляді справи за первісним позовом ні як позивач, ні як відповідач, а залучалася як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому слід зазначити, що ці два позови взаємозалежні, оскільки задоволення прямого позову є підставою для задоволення іншого - регресного позову. Не тотожний склад сторін взаємозалежних позовів виключає можливість їх спільного розгляду в одному провадженні, крім випадків, передбачених законом, наприклад, в трудових спорах про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу.
Судова практика
Так, судом було розглянуто первісний позов гр. К. до фірми «Світанок» про відшкодування шкоди, завданої у результаті ДТП. Гр.А, при розгляді первісного позову брав участь у процесі як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки керував автомобілем під час ДТП і водночас є працівником фірми «Світанок», Регреєний позов був пред’явлений фірмою «Світанок» до гр. А. на підставі рішення суду за позовом гр. К. до фірми «Світанок», яке набрало законної сили;
- що потребують комплексного вирішення. Зустрічний чи інший позов, зокрема третьої особи з самостійними вимогами, має об'єднуватися в одне провадження з первісним позовом, якщо позови взаємопов'язані і їх спільний розгляд є доцільним. Наприклад, коли вони виникають з одних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
IV. За характером інтересів, які підлягають захисту:
1) особисті (первісний, зустрічний, треться особи з самостійними вимогами) - позови, які пред’являються позивачем, відповідачем, третьою особою з самостійними вимогами з метою захисту своїх власних порушених, оспорюваних, невизнаних прав чи інтересів;
2) на захист державних інтересів чи прав інших осіб (cm.
45 ЦПК) - позови, які пред’являються уповноваженими на це особами (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи) з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.3) на захист невизначеного кола осіб (групові).
V. За характером і оцінкою предмета спору:
1) майнові позови, які підлягають грошовій оцінці (позов про відшкодування шкоди);
2) натуральні позови, коли витребовується конкретна річ із незаконного користування і володіння;
3) не майнові - позови, які не підлягають грошовій оцінці (визнання шлюбу недійсним тощо). На практиці іноді деякі теоретичні концепції та законодавчі положення набувають іншого значення, ніж це передбачено у законодавстві. Так, поділ прав на майнові та немайнові має лише умовний характер, що може бути підтверджено на такому прикладі. Зокрема, позов про захист честі, гідності і ділової репутації, як правило, супроводжується вимогою не тільки про визнання інформації недійсною, а й про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права, встановленого у cm. 201 ЦК (особисті немайнові блага}. На практиці поширені випадки, коли розмір такого відшкодування встановлюється в одну гривню. Така практика призведе в остаточному рахунку до того, що, отримавши рішення суду про задоволення позову, відповідач знову назве позивача образливими словами і надасть йому гривню як відшкодування.
1.4.