Поняття та види сімейних правовідносин

Сімейні правовідносини - це особисті немайнові та майнові відносини, що виникають зі шлюбу, кровного споріднення, усинов­лення, взяття дітей на виховання, установлення опіки та піклування і ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, май­новій самостійності їх учасників (Є.

Сімейні правовідносини мають спеціальні та загальні ознаки.

Загальні ознаки характеризують спільні риси, які притаманні всім цивільним правовідносинам.

До загальних ознак, тобто тих, що притаманні цивільним і сімейним правовідносинам, належать:

1) рівність учасників правовідносин (сімейні правовідносини виникають між особами, які є рівними між собою. Вони не є відно­синами влади і підкори, які притаманні, наприклад, правовідно­синам адміністративним);

2) автономія волі (кожна особа в сімейному праві визначаєть­ся як окремий суб’єкт права незалежно від свого віку та здатності здійснювати свої права власними діями);

3) майнова самостійність (кожний учасник сімейних відносин розглядається як особа, яка має відповідну майнову самостійність, власні майнові права, незалежно від свого віку та обсягу дієздатності).

Спеціальними ознаками є ті, що характерні саме для сімейних правовідносин і певною мірою виділяють їх серед інших цивільних правовідносин.

До спеціальних ознак належать:

1) спеціальний суб’єктний склад (суб’єктами сімейних пра­вовідносин можуть бути: а) тільки фізичні особи; б) лише ті фізич­ні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відно­синах усиновлення, тобто сімейні відносини пов’язують не сторон­ніх, а близьких осіб);

2) своєрідність юридичних фактів, які породжують сімейні правовідносини (шлюб, спорідненість, материнство, батьківство тощо);

3) тривалість існування (сімейні відносини, як правило, є тривалими за часом);

4) індивідуалізація учасників і неможливість передачі прав та обов’язків іншим особам: сімейні права та сімейні обов’язки не можна передавати, купувати, продавати чи дарувати або іншим чи­ном відчужувати;

5) особисто-довірчий характер відносин;

6) сімейні відносини регулюються окремим кодифікованим актом - СК.

Види сімейних правовідносин.

1) відносні, які мають абсолютний характер захисту. Віднос­ність полягає в тому, що в таких правовідносинах конкретно ви­значено сторони, які наділені певною сукупністю взаємних прав та обов’язків. Абсолютний характер захисту означає обов’язок усіх інших осіб утримуватися від їх порушення. Наприклад, рівні права батьків на виховання дітей ( ст. 141 СК);

2) абсолютні з ознаками відносних - право спільної сумісної власності на майно подружжя. Абсолютний характер тут поширю­ється на інших осіб, які зобов’язані утримуватися від порушення їхнього права власності, а відносний - стосовно кожного члена по­дружжя;

3) відносні - особисті немайнові права подружжя, аліментні зобов’язання, тобто це відносини, в яких є чітко визначені сторони, наділені взаємними правами та обов’язками.

Залежно від суб 'єктного складу сімейні правовідносини поді­ляються на такі групи:

1) особисті немайнові та майнові відносини, які складаються між подружжям, батьками, дітьми, усиновлювачами та усиновле­ними;

2) відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та вну­ками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчи­мом та падчеркою, пасинком;

3) відносини опіки та піклування над дітьми, відносини пат­ронату над дітьми.

2.