4. Суб'єкти земельних правовідносин
ЦК України (ст. 2) встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, від імені якої виступають органи державної влади, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, іноземні держави та інші суб'єкти цивільного права.
Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб або майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Фізичними особами, що є суб'єктами правовідносин, є громадяни України, іноземних держав та особи без громадянства.
Визначення суб'єктів цивільних відносин у цивільному праві стосується і суб'єктів земельного права, оскільки цивільне законодавство певною мірою регулює і земельні відносини (глави 33 та 34 ЦК України). Крім цього враховується, що юридична особа як учасник правовідносин почала застосовуватися у приватному праві і використовується у правових системах майже всіх країн світу.
ЗК України (ст. 2) встановлено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (до яких належать органи законодавчої влади та органи виконавчої влади. Визначення терміна «суб'єкти права» у цивільному і земельному законодавстві варто розпочати з визначення цього терміна у Конституції України 1996 р. У статті 13 Конституції України проголошено, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Закріплено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності не землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Конституцією України (ст. 142) встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.На підставі узагальнення перелічених вище дефініцій можна виявити такі суб'єкти земельних правовідносин: Український народ, державу, Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, обласні та районні ради, місцеві ради та органи місцевого самоврядування, а також вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, громадяни, юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права. При цьому суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи приватного права — на землі приватного права;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування — на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади — на землі державної власності.
Юридичні особи публічного права, зокрема підприємства, установи та організації, що засновані на державній або комунальній власності, можуть бути суб'єктами земельних правовідносин із правом постійного чи тимчасового користування земельними ділянками державної або комунальної власності (ст.
92 ЗК України). Обсяг прав і повноважень органів державної влади щодо здійснення прав власника від імені Українського народу визначається для Верховної Ради України ст. 85 Конституції України, для Кабінету Міністрів України — ст. 116 Конституції України.Обсяг прав і повноважень органів місцевого самоврядування з цих питань визначається статями 142, 143 Конституції України.
Так, до повноважень Верховної Ради України згідно зі ст. 6 ЗК України належить: прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель; затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель. При цьому Верховна Рада України може бути суб'єктом конкретних земельних правовідносин. Так, згідно зі статтями 16 та 150 ЗК України до її повноважень належить погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) особливо цінних земель у кожному конкретному випадку.
До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин відповідно до ст. 13 ЗК України належить: реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; координація проведення земельної реформи; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель. Крім цього Кабінет Міністрів України може бути суб'єктом конкретних земельних відносин, оскільки до його повноважень належить розпорядження землями державної власності у визначених межах; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному статтями 146,151 ЗК України.
Конституцією України (ст. 142) встановлено, що земля та інші природні ресурси є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а майнові об'єкти спільної власності, а отже і земля, перебувають в управлінні районних і обласних рад. Оскільки територіальні громади сіл, селищ, міст є суб'єктами права власності на комунальні землі, цілком природно, що згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
При здійсненні усіх цих правомочностей власника комунальних земель органи місцевого самоврядування сіл, селищ і міст безпосередньо виступають суб'єктами земельних правовідносин.ЗК України 2001 р. встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок державної і комунальної власності у власність громадян може провадитися у разі їх приватизації (ст. 116 ЗК). Суб'єктами права приватизації державної власності згідно зі ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. є Фонд державного майна України, його територіальні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні1. Приватизацію земель комунальної власності здійснюють власники земель комунальної власності, тобто органи самоврядування села, селища, міста, до повноважень яких згідно із статтями 9,12 ЗК України належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян. Законами України від 19 грудня 2005 р. № 3235-Г7 та від 19 грудня 2006 р. № 489-У ЗК України було доповнено ст. 171, якою встановлено, що до делегованих повноважень державних органів приватизації у галузі земельних відносин належить розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 17і ЗК України «Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин» викладена у такій редакції: «Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації». Цим Законом також розширені повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, зокрема ст. 15 ЗК України доповнена пунктом «и» такого змісту: «Продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель, переданих у приватну власність, та земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації». Повний зміст повноважень органів державної (законодавчої і виконавчої влади) та органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин викладається у наступних розділах.