Види податкових правовідносин

Податкові правовідносини відображають певні функції, у зв’язку із чим їх можна поділити на:

1) загальнорегулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення кон­кретного поводження суб’єктів);

3) комплексні (виникаючі на стику загальнорегулятивних і конкретно-регулятивних відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно- примусового характеру)^[66].

Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загальнорегулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності. Таким чином, система податкових правовідносин складається з декількох “рівнів” правовідносин, які взаємодіють один з одним.

Зміст загальнорегулятивних відносин визначається нормами, які встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні й конкретно-реіулятивні правовідносини утворюють основну' масу правовідносин у суспільстві й регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне й належне здійснення є свідченням повного й реального використання права.

Загальнорегулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу. Коли особа виступає як носій загального суб’єктивного права, вона перебуває, в специфічному становищі стосовно всіх інших осіб, а загальне суб’єктивне право, як підкреслює С. С. Алексеев, тому і є “суб’єктивним”, що має особистий характер, тобто належить не тільки всім суб’єктам, але й кожному суб’єктові окремо.

Конкретні правовідносини виступають як форма реалізації загальнорегулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів.

Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрід­ному стику конкретних і загальнорегулятивних податкових право­відносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих.

Охоронні податкові правовідносини виникають за умови пору­шення прав і невиконання обов’язків, коли учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією зі сторін таких правовідносин виступає компетентний суб’єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженням примусу. Іншою стороною є особа або орган, до якого застосовуються способи державного примусу і який зобов’язаний їх перетерплювати. При цьому права застосовувати способи державного примуса деталізуються санкцією правової норми.

Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання, опосередковують охоронну функцію податкового права. Охоронні правовідносини мають похідний характер. Вони забезпечують реалізацію мір державно-примусового впливу стосовно осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків. У рамках охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб’єктивних прав, прова-дяться в життя заходи юридичної відповідальності.

4.4.