<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Теоретико–правові аспекти захисту прав людини є однією з актуальних проблем, що розробляється сучасною юридичною наукою. В рівній мірі це стосується самої незахищеної категорії соціальних суб’єктів – неповнолітніх, які потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства в процесі реалізації їх прав та свобод, що є чи не найголовнішою умовою їх фізичного та психічного розвитку, забезпечення їх благополуччя.

Нині проблема захисту прав неповнолітніх постає такою, що потребує вирішення як на рівні міжнародного права, так і на рівні національного права.

Світова спільнота підтвердила своє бажання захистити права неповнолітніх. Результатом цього стали такі документи як Женевська декларація прав дитини (1924 р.), Декларація прав дитини (1959 р.), Декларація про захист жінок та дітей у надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів (1978 р.), Конвенція про права дитини (1989 р.). У багатьох країнах світу створюється та розвивається інститут захисту прав неповнолітніх, удосконалюються механізми реалізації цих прав шляхом заснування нових відомств, органів тощо. Так, останнім часом у світі набуває актуальності створення інституту омбудсмена по правам неповнолітніх, функціонують спеціалізовані суди у справах неповнолітніх. Україна на даному етапі не має аналогічних інститутів та чіткого механізму захисту та реалізації прав неповнолітніх. Правове регулювання діяльності відповідних державних органів в сфері забезпечення прав неповнолітніх переважно носить загальний, а не конкретизований характер, як це є в багатьох демократичних країнах світу. Тому на сучасному етапі неабиякої актуальності набуває дослідження проблем закріплення відповідних прав, свобод і обов’язків неповнолітніх та особливостей притягнення їх до юридичної відповідальності, визначення ролі та повноважень органів та посадових осіб в сфері забезпечення правового статусу неповнолітніх.

Потреба дослідження даної проблеми має двоаспектний характер. Вона зумовлюється як теоретичними, так і практичними причинами. Теоретичне значення полягає у дослідженні основних категорій і положень правового статусу неповнолітніх, закріпленого у законодавстві як України, так й інших держав, а практичний інтерес зумовлений потребами удосконалення діяльності відповідних державних і правоохоронних органів та структур щодо забезпечення прав неповнолітніх.

На теоретичному рівні загальні проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, а також їх захист та охорона, діяльності міліції щодо їх захисту досліджувались у працях таких вчених, як В.Б.Авер’янов, Л.Д.Воєводін, Н.Б.Воронов, В.М.Горшенєв, В.Н.Денисов, О.О.Кутафін, В.В.Лазарєв, М.Н.Марченко, О.О.Мережко, Є.В.Назаренко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Опришко, Т.Н.Радько, Л.М.Розін, Л.П.Самофалов, Є.М.Старостяк, А.П.Таранов, Є.В.Тихонова, І.Б.Усенко, В.Є.Чиркін, Ю.С.Шемшученко, Л.П.Юзьков, Л.С.Явич та інших.

Але на сьогодні ці наукові напрацювання потребують наукового переосмислення в контексті демократизації суспільства та сучасних ринкових реформ.

Проблемам правового статусу людини та громадянина, зокрема, неповнолітніх, а також його забезпечення державними та правоохоронними органами присвячено праці багатьох вчених, які є представниками як вітчизняної так і зарубіжної науки, таких як С.С.Алексєєв, М.В.Вітрук, Б.М.Габрічидзе, В.І. Євінтов, Р.А. Калюжний, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В.Копєйчиков, Х.

Лаутерпахт, С.Л. Лисенков, О.А.Лукашова, М.І.Матузов, В.С.Нерсесянц, М.П.Орзіх, П.М.Рабінович, Л.М.Розін, В.Ф.Сіренко, О.Ф.Скакун, Ю.М.Тодика, К.Б.Толкачов, І.А.Тимченко, А.Г.Хабібуліна, М.В.Цвік, В.М.Шаповал, О.В.Шмоткін, Н.В.Шость та ін.

Слід зазначити, що у вітчизняній юриспруденції монографічні дослідження, присвячені саме загальнотеоретичним аспектам нормативної регламентації правового статусу неповнолітніх, в тому числі діяльності державних органів та інших структур, а дослідження щодо забезпечення їх прав, свобод і обов’язків наразі відсутні. Такі дослідження мають бути складовою формування загальної теорії держави та права. Захистити неповнолітніх, зберегти свій генофонд для майбутнього України обов’язок держави, суспільства. У зв’язку з цим питання статусу неповнолітніх набувають актуальності у сфері правових досліджень, а також гостро постають в процесі діяльності багатьох державних та недержавних установ.

Незважаючи на існування системи актів національного законодавства з питань захисту неповнолітніх, а також комплексу актів міжнародного права, залишаються невирішеними цілий ряд проблем, пов’язаних з достатнім рівнем життя неповнолітніх, їх вихованням, навчанням, використанням інших соціальних благ. При цьому окремим блоком для дослідження є питання реалізації статусних обов’язків неповнолітніми та особливості притягнення їх до юридичної відповідальності. В цілому, всі ці питання об’єднуються загальною проблематикою статусу неповнолітніх та забезпеченням його реалізації, зокрема органами міліції України та іншими уповноваженими на те органам. Науково-теоретичний та практико-прикладний аналіз шляхів та методів забезпечення прав та свобод неповнолітніх відповідними органами держави та інституціями громадянського суспільства, принципів їх діяльності, на сьогодні в юридичній літературі представлений не в достатньому обсязі. В Україні відсутній чіткий механізм захисту порушених прав неповнолітніх, розподіл повноважень та функцій між правозахисними структурами в сфері забезпечення прав неповнолітніх, не розроблено доступних шляхів охорони та реалізації неповнолітніми своїх прав та свобод, не використовується позитивний досвід інших держав. Зазначені проблеми обумовили актуальність та вибір тематики правового статусу неповнолітніх в якості напрямку дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження обрана у відповідності з перспективним планом науково-дослідницької роботи Національної академії внутрішніх справ України ”Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр.(Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей змісту правового статусу неповнолітніх, напрямків його розвитку, шляхів удосконалення діяльності міліції по забезпеченню прав, свобод і обов’язків неповнолітніх.

Відповідно до зазначеної мети, у дисертації зроблено спробу розв’язання наступних завдань:

– встановити особливості правового статусу неповнолітніх через призму основних прав людини та громадянина;

– окреслити коло чинників, які визначають зміст прав неповнолітніх, здійснити класифікацію прав та обов’язків неповнолітніх;

– охарактеризувати обов’язки неповнолітніх та особливості притягнення їх до юридичної відповідальності;

– проаналізувати нормативну базу України відносно закріплення правового статусу неповнолітніх і компетенції відповідних органів міліції щодо його забезпечення;

– дослідити теоретико–правові засади діяльності органів міліції, інших правоохоронних органів по гарантуванню прав і свобод неповнолітніх;

– здійснити порівняльний аналіз функціонування механізму захисту прав неповнолітніх, шляхом співставлення правової практики діяльності відповідних державних структур сучасних країн світу;

– на підставі вивчення та узагальнення позитивного досвіду зарубіжних країн, запропонувати шляхи удосконалення механізму захисту прав неповнолітніх в Україні;

– з метою реалізації практико-прикладної функції дослідження, підготувати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази в сфері забезпечення прав неповнолітніх.

Об’єктом дослідження виступають правовий статус неповнолітніх та діяльність міліції України, що пов’язана із забезпеченням реалізації вказаного статусу.

Предметом дослідження виступають зміст елементів правового статусу, а також правове регулювання діяльності органів міліції, окремих її структурних підрозділів, інших державних органів та структур в сфері забезпечення правового статусу неповнолітніх.

Методологічною основою є комплекс загально–наукових, приватно–наукових та спеціальних методів: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, узагальнення, моделювання, абстрагування тощо. У процесі розроблення проблеми використовувалися різноманітні методи наукового пізнання, серед яких слід назвати такі як:

– діалектичний (використовувався при формулюванні вихідних понять, що стосуються предмета дослідження);

– історико-правовий (використовувався при дослідженні розвитку та становлення основних прав людини і неповнолітніх);

– порівняльний (використовувався, зокрема, при дослідженні іноземного правового досвіду);

– формально-логічний (його використання дозволило отримати нове юридичне знання про закономірності та найважливіші аспекти реалізації прав неповнолітніх);

– структурний (використовувався при вивченні побудови механізмів реалізації правового статусу);

– статистичний (при визначенні основних показників в сфері забезпечення прав неповнолітніх).

Науковий пошук базувався на принципах об’єктивності, плюралізму, конкретності, істинності, які і забезпечили обґрунтованість висновків. Теоретичною базою дисертаційного дослідження виступали монографії, підручники, статті; нормативною базою–Конституція України, чинне законодавство, нормативно-правові договори ратифіковані Україною, що сприяють соціальному захисту неповнолітніх. Висновки та положення, які містяться у дисертації, спираються на сучасні досягнення загальної теорії держави та права, конституційного права, на здобутки інших юридичних наук, а також на результат аналізу державно-правової практики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана робота є одним з перших в Україні комплексним, монографічним дослідженням, присвяченим теоретичним проблемам правового статусу неповнолітніх та його забезпечення міліцією.

Цю новизну конкретизують наступні положення та висновки, що виносяться на захист:

1) вперше обґрунтовано положення про права неповнолітніх як невід’ємної складової предмету теорії прав людини;

2) запропоновані додаткові класифікація та авторське визначення змісту основних прав, свобод та обов’язків неповнолітніх, як суб’єктів права;

3) теоретично обґрунтовані особливості притягнення неповнолітніх, як спеціального суб’єкта права (вік, обсяг дієздатності, гранична межа кримінальної відповідальності, наявність майна чи доходів у неповнолітнього тощо), до юридичної відповідальності ;

4) розвинуто теоретико-правове обґрунтування положення про діяльність кримінальної міліції та соціальних служб у справах неповнолітніх як частини юридичних гарантій по реалізації особистих конституційних прав і свобод громадян, зокрема, неповнолітніх;

5) запропоновані шляхи удосконалення механізму забезпечення прав неповнолітніх в Україні, серед яких: встановлення посади омбудсмена по правам неповнолітніх, налагодження ”гарячої лінії” по інформуванню щодо неповнолітніх, які знаходяться в несприятливих умовах і чиї права грубо порушуються; створення відповідних органів – ”культурних посередників” для налагодження контактів з неповнолітніми, схильними до вчинення правопорушень; створення ювенальних судів; посилення у навчально-виховних закладах індивідуалізації виховного процесу, з використанням соціально-психологічної діагностики, тощо;

6) запропоновано на підставі аналізу діяльності спеціально–освітніх закладів та виправно-трудових установ передати школи соціальної реабілітації у відання органів, що здійснюють контроль за виконанням покарання, враховуючи різні завдання, методи, форми і цілі діяльності вказаних закладів та установ;

7) запропоновано нову класифікацію юридичних обов’язків, в залежності від ступеня визначеності в системі законодавства, форми виразу, форми реалізації, родового статусу суб’єктів.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає, в тому, що окремі положення дисертації можуть бути враховані в процесі вдосконалення законодавства України, що регламентує діяльність міліції в сфері забезпечення реалізації правового статусу неповнолітніх, а також в процесі відомчої нормотворчості МВС України. По-друге, вони надають можливість на концептуальному рівні визначити положення щодо покращання форм і методів роботи міліції. По-третє, пропонують шляхи усунення причин порушення прав та свобод неповнолітніх. Крім того, окремі висновки та пропозиції, що містяться у дисертації можуть бути використані при викладанні навчального курсу з теорії держави та права, зокрема, тем: ”Правовий статус особи ”, ”Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні реалізації прав і свобод особи, людини та громадянина”, а також таких навчальних дисциплін як:” Конституційне право”, ”Державне право зарубіжних країн”, ”Адміністративна діяльність”.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки, пропозиції в рамках досліджуваної теми знайшли своє відображення в опублікованих автором трьох наукових публікаціях. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, а також доповідались на IX Щорічній науковій конференції Національного університету ”Києво-Могилянська Академія” 27-31 січня 2003р.; на науково-практичній конференції ”Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” Львівського інституту внутрішніх справ 22-23 листопада 2002 р.

Публікації. Основні теоретичні положення і наукові висновки викладено у трьох статтях у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження, логікою викладення вивчених матеріалів і джерел. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 214 сторінках друкованого тексту, який доповнюють назви використаної літератури на 21 сторінках.

<< | >>
Источник: КОТАЛЕЙЧУК СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. КИЇВ-2004. 2004

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -