<<
>>

Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників ОВС

Одними із видів матеріального забезпечення працівників ОВС є пільги та компенсації, значення яких важко переоцінити в умовах низького рівня їх заробітної плати. Передбачення пільг та компенсацій у системі матеріального забезпечення працівників ОВС покликане підвищити соціальну забезпеченість працівників ОВС, компенсувати особливості проходження ними служби, пов’язанні з ризиком для життя та здоров’я, значними фізичними, психологічними та емоційними перевантаженнями.

Сьогодні надання пільг і компенсацій працівникам органів внутрішніх справ регламентується цілою низкою нормативно-правових актів, як законодавчих, серед яких Кодекс законів про працю України [90], закони України „Про міліцію” [11], „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” [15], „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [138], „Про відпустки” [148], „Про оплату праці” [122], так і підзаконних, серед яких, у першу чергу, необхідно назвати постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України” [149], „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні” [55], „Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження” [150], „Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН” [151], „Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН” [107], „Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва” [152], „Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість” [153], „Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати” [154], „Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу” [108], „Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу” [155], а також велика кількість нормативних актів центральних органів влади, як от Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів України та ін.

Перед безпосереднім аналізом перелічених та інших нормативних актів, які регулюють умови та порядок надання працівникам ОВС пільг та компенсацій, з’ясуємо семантичну сутність самих категорій „пільги” та „компенсації”. Відразу ж зазначимо, що законодавче та підзаконне їх визначення на сьогодні відсутнє. В одному із тлумачних словників української мови під пільгами розуміється „повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов’язків” [2, с.438], а під компенсаціями - „відшкодування, зрівноважування, винагорода за що-небудь, а також сума, яку сплачують як відшкодування, винагороду; покриття витрат” [2, с.269].

З цього можна зробити висновок, що синонімом слова „пільга” є „перевага”, а слова „компенсація” - „відшкодування”, тобто це поняття не тотожні, спільним між ними є лише те, що вони є видами соціально- правового захисту працівників ОВС.

У науковій літературі пільги визначаються як „надання певному колу суб’єктів, по-перше, переваг перед іншими громадянами (юридичними особами) в отриманні майнових, фінансових, правових та інших благ, або подруге, переваг перед іншими громадянами (юридичними особами) відносно їх вивільнення від обтяжуючих майнових, фінансових, правових та інших обов’язків” [156, с.408]. Погоджуючись у цілому з таким визначення, з одного боку, з другого хочемо звернути увагу на недоцільність одночасного розгляду

О.В. Лавриненком переваг, які мають працівники ОВС, та їх прав під час виконання службових завдань, тобто їх прав та пільг у прямому їх розумінні [156, с.409-415].

Що стосується компенсацій, то під ними як правило розуміють „виплати, що мають за мету компенсувати працівнику понесені ним матеріальні витрати у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків” [73, с.354], або „виплати роботодавців, право на отримання яких виникає у працівників у зв’язку з витратами, зробленими при виконанні трудових обов’язків, якщо ці витрати не викликані порушенням роботодавцями прав працівників” [157, с.33]. Необхідно зазначити і те, що на відміну від національного трудового законодавства, у ст. 164 Трудового кодексу Російської Федерації компенсації визначають як грошові виплати, встановлені з метою відшкодування працівникам витрат, пов’язаних з виконанням ними трудових або інших передбачених федеральним законом обов’язків [158].

Як у нормативно-правових актах, так і у науковій літературі часто вживаною є категорія „гарантія”, під якою, як правило, розуміють „випадки, коли працівник безпосередньо не виконує своїх трудових обов’язків, але за ним зберігається і йому виплачується середня заробітна плата” [73, с.353]. Однак, беручи до уваги те, що такі гарантії мають компенсаційний характер, то вони, на нашу думку, охоплюються іншою категорією - „компенсації”. Більше того, у деяких випадках важко провести розмежування між окремими видами компенсаційних виплат, які в одному випадку називаються гарантіями, а в іншому - компенсаціями.

У Кодексі законів про працю України передбачено окрему главу, яка називається „Гарантії і компенсації”, але необхідно зазначити і те, що інші глави цього законодавчого акта також містять окремі статті, які регулюють умови та порядок виплати компенсацій, зокрема, ст. 72 „Компенсація за роботу у вихідний день”, ст. 83 „Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки”, ст. 164 „Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття” [90]. Те саме стосується і пільг, правовому регулюванню яких присвячено декілька статей КЗпП, які розпорошені по різних главах, зокрема, глава XIV „Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням”, ст. 9-1 „Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально- побутові пільги”, ст. 145 „Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки” та ін. Звідси пропонуємо ці статті помістити у Главі XVIII, яка повинна називатися „Гарантії, пільги та компенсації”.

Аналіз теоретичних положень з досліджуваних питань та практики правового регулювання пільг і компенсацій дозволив визначити пільги працівників ОВС як однин з видів їх матеріального забезпечення, який отримав нормативне закріплення, а їх змістом є матеріальні переваги працівників ОВС перед іншими суб’єктами трудових відносин, з одного боку, та їх звільнення від виконання деяких із обов’язків майнового характеру, з другого.

Зазначимо і те, що такі переваги не слід плутати (ототожнювати) із правами працівників ОВС, які є водночас їх повноваженнями. Наприклад, такі переваги працівників міліції, як: перевіряти у громадян у разі підозри про вчинення правопорушень документи, затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо, не є пільгами, хоча вони і надають працівникові міліції значні переваги порівняно з іншими суб’єктами правовідносин.

Що стосується компенсацій як одного з видів матеріального забезпечення працівників ОВС, то під ними пропонуємо розуміти виплати, що мають за мету компенсувати йому понесені матеріальні витрати у зв’язку з виконанням службово-трудових обов’язків.

На нашу думку, за основу розмежування пільг і компенсацій працівників ОВС необхідно взяти їх призначення. Так, основним призначенням компенсацій є відшкодування витрат працівників ОВС під час їх службово- трудових відносин, а призначенням пільг - надання певних переваг і звільнення від деяких обов’язків. Спільним між ними є те, що вони є окремими видами матеріального забезпечення працівників ОВС. Отже, основним призначенням пільг та компенсацій є підвищення рівня соціальної захищеності працівників органів внутрішніх справ.

Розглянувши вище загальні теоретико-правові аспекти розуміння пільг та компенсацій, запропонувавши власні їх визначення та провівши між ними розмежування, перейдемо до безпосередньої характеристики їх окремих видів. Спочатку пільг, пізніше компенсацій. Так, до пільг працівників ОВС (осіб рядового та начальницького складу) необхідно віднести такі:

1. Пільги під час вступу до вищих навчальних закладів системи ОВС. Так, відповідно до п.5.8 Правил відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС від 13 березня 2006 р. № 239, передбачено, що „зараховуються на навчання поза конкурсом при одержанні вступних позитивних оцінок: особи рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ у разі їх вступу на денну форму навчання; випускники училищ професійної підготовки системи МВС України, які закінчили навчання з відзнакою. Кількість місць для цих осіб установлюється приймальною комісією вищого навчального закладу МВС України і не повинна перевищувати 40% від загального обсягу державного замовлення, доведеного вищому навчальному закладу” [159]. А у п.5.9 цих Правил зазначено, що за однакової кількості набраних балів перевага при зарахуванні до навчального закладу надається кандидатам, які працюють на посадах дільничних інспекторів міліції, слідчих, помічників слідчих і вступають на навчання за заочною формою [159].

2. Пільги під час розподілу житла, встановлення квартирних телефонів, влаштування дітей у дошкільні заклади, вирішення інших питань соціально- побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11].

3. Надання місцевими радами, відповідними міністерствами та відомствами жилої площі працівникам міліції, у тому числі працюючим на транспорті у першочерговому порядку (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11].

4. Надання працівникам міліції та членам їх сімей 50%-ої знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива (ст. 22 Закону України „Про міліцію ’) [11].

5. Забезпечення працівників міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і членів їх сімей, які проживають з ними, безоплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11].

6. Збереження права на пільги за Законом України „Про міліцію” працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11].

7. Одержання працівниками міліції права на кредити на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво у розстрочку на 20 років з погашенням 50% наданої позики за рахунок відповідних фондів Міністерства внутрішніх справ України і місцевих бюджетів (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11].

8. Пільги працівникам ОВС, які передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і продовжують проходити службу, зокрема: безплатне придбання ліків за рецептами лікарів; першочергове обслуговування у лікувально- профілактичних закладах та аптеках; позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні; переважне право залишення на роботі у разі вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації діяльності і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні ОВС, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування; позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов; 50%-ва знижка плати за користування житлом (квартирної плати), телефоном (у тому числі щодо оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при похвилинному обліку їх тривалості) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) ними і членами їх сім’ї у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством; позачергове безоплатне забезпечення автомобілем; безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не перевищує дев’яти) на території України; безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків; вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов’язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100%, незалежно від місця навчання на території України; позачергове встановлення телефону з оплатою 50% вартості його встановлення та ін. [138].

9. Працівники ОВС - жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавчими актами України з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків із числа працівників ОВС, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей) (ст. 11 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”) [15]. У п.17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України зазначено, що вагітні жінки й матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством [149].

10. Особам, звільненим з ОВС і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок ОВС або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

11. За працівниками ОВС, які мають вислугу 20 років і більше, у разі їх направлення для проходження служби за межі України або переведення на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, бронюється жила площа, яку займали вони та члени їх сімей, на весь час їх перебування за межами України чи в зазначеній місцевості (ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

12. Особам, звільненим з ОВС, які стали інвалідами під час проходження служби, надається 50%-ва знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном (ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

13. Працівникам ОВС, які успішно й сумлінно виконують свої службово- трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально- культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага під час просування по службі (ст. 145 КЗпП).

14. Пільги працівникам ОВС, які поєднують роботу з навчанням (глава XIV КЗпП). У п.16 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України зазначено, що особи рядового і начальницького складу можуть навчатися у вечірніх (змінних) середніх загальноосвітніх школах, навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ, а також на заочних і вечірніх факультетах (відділеннях) вищих навчальних закладів інших міністерств і відомств. При цьому їм надаються пільги, встановлені законодавством для слухачів і студентів [149].

15. За особами рядового і начальницького складу, звільненими в запас або відставку за віком, через хворобу, скороченням штатів або обмеженим станом здоров’я, які мають вислугу 20 років і більше (в пільговому обчисленні), та членами їх сімей зберігається право на медичне обслуговування та санаторно- курортне лікування в медичних закладах, санаторіях і будинках відпочинку системи Міністерства внутрішніх справ (п.19 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України) [149].

16. Пільги щодо обчислення вислуги років працівникам ОВС, а також тим, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН (Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 30) [151], проходять службу в оперативно-розшукових підрозділах, службі дільничних інспекторів міліції та інших підрозділах, в яких передбачене пільгове обчислення вислуги років відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей [100].

З наведеного можна зробити висновок, що пільги працівників ОВС можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє спрямування. Зовнішнє - це переваги, які надаються працівникам ОВС у порівнянні із цивільними особами; внутрішнє - у порівнянні з іншими працівниками ОВС. Як не дивно, але пільги працівників ОВС можна також класифікувати і за таким критерієм, як практичне їх надання. Відповідно до цього критерію, усі передбачені правовими актами пільги можна поділити на дві групи: 1) ті, які реально надаються (виконуються); 2) ті, які призупинені (відмінені, скасовані тощо). На жаль, останніх набагато більше. Вже не один рік як у періодичних ЗМІ, так і спеціальній науковій літературі обговорюється пропозиція щодо цілковитого скасування усіх передбачених пільг для працівників міліції і заміною їх адресною допомогою або значним підвищенням грошового забезпечення. Таку пропозицію підтримуємо і ми, однак за умови, що спочатку буде реалізована компенсація за втрачені пільги, а лише потім їх скасування (відміна), а не навпаки, як це уже мало місце у минулому. Тим більше, що заміна пільг на адекватне грошове забезпечення є позитивною практикою переважної більшості розвинених країн світу.

Якщо проаналізувати історію скасування (відміни пільг), то ще у 2000 р. відповідно до ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 р.” [160] було призупинено строком на названий рік дію положень законодавчих актів держави у частині надання пільг на сплату житла, комунальних послуг, газу, палива. У наступному році ситуація повторилася: відповідно до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” [161], дію вищеназваних положень знову було зупинено. Тимчасова відміна стосувалася як працівників, так і пенсіонерів міліції. У подальшому Законом України „Про Державний бюджет України на 2002 рік” [162] пільги, передбачені ст. 22

Закону України „Про міліцію”, були поновлені. Наступний рік у ракурсі, що ми розглядаємо, дещо відмінний від усіх попередніх. Відповідно до ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” було затверджено надання пільг лише ветеранам війни і органів внутрішніх справ, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС [163]. Механізм діяв через субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Оскільки у вказаній статті не були передбачені субвенції на покриття витрат, пов’язаних з наданням пільг іншим пенсіонерам органів внутрішніх справ, то з набранням чинності закону про державний бюджет фактично була призупинена дія Закону України „Про міліцію” щодо їх права на пільги.

Конституційним Судом України було прийнято рішення від 17 квітня 2004 р. про те, що поширення положень ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” на працівників органів внутрішніх справ є неконституційним.

Законом України від 17 червня 2004 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” було внесено зміни до показників взаємовідносин між державним і місцевими бюджетами, якими передбачались субвенції на надання пільг, установлених ст. 22 Закону України „Про міліцію” на друге півріччя 2004 р. [164].

Відповідно до Законів України „Про Державний бюджет на 2005 рік” [9] та „Про Державний бюджет на 2006 рік” [165], працівникам органів внутрішніх справ передбачені пільги згідно із Законом України „Про міліцію” лише у разі, якщо у них є право на податкову соціальну пільгу. При цьому розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами не повинен перевищувати величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, про що більш детально йтиметься наприкінці підрозділу.

Щодо компенсацій, які надаються працівникам ОВС, то їх, на нашу думку, за таким критерієм, як вид нормативно-правового регулювання (а саме, яким правовим актом вони передбачені) доцільно поділити на дві групи: 1) ті, які передбачені у КЗпП; та 2) ті, які передбачені іншими законодавчими та підзаконними актами. Однак слід зазначити і те, що деякі з передбачених КЗпП компенсацій у подальшому деталізуються окремими підзаконними нормативними актами. Зокрема, до компенсацій першої групи, які надаються працівникам ОВС, відносяться такі:

1. Компенсації для працівників ОВС на час виконання ними державних або громадських обов’язків. Так, відповідно до ст. 119 КЗпП України, „на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку” [90].

2. Компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість. Згідно зі ст. 120 КЗпП, „працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це пов’язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім’ї; витрати щодо перевезення майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі” [90]. Постановою Кабінету Міністрів від 2 березня 1998 р. № 255 „Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість” передбачено, що працівникам у зв’язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов’язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються: а) вартість проїзду працівника і членів його сім’ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень; б) витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім’ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги; в) добові працівнику за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для відряджень; г) одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім’ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника; д) заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи. Вартість проїзду членів сім’ї і перевезення їх майна, а також одноразова допомога їм виплачуються у разі, якщо вони переїжджають на нове місце проживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного отримання ними жилого приміщення. Усі витрати на виплату сум компенсації несе те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється або якими приймається працівник [153].

3. Компенсації при службових відрядженнях. Так, згідно зі ст. 121 КЗпП, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток [90]. Згідно із змінами, внесеними до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою) [166].

4. Компенсації для працівників ОВС, які направляються для підвищення кваліфікації (ст. 122 КЗпП) [90]. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 „Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва”, таким працівникам передбачено: збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання; оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень; іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20% добових; на час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень. Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи [152].

5. Компенсації для працівників ОВС, що направляються на обстеження до медичного закладу. Відповідно зі ст. 123 КЗпП, „за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження (ст.ст. 169, 191 КЗпП), зберігається середній заробіток за місцем роботи [90].

6. Компенсації для працівників ОВС - донорів. У ст. 124 КЗпП передбачено, що за працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров’я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку. На бажання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки [90].

7. Компенсація за роботу у вихідний день. Так, відповідно зі ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі [90]. Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні” від 14 вересня 1991 р. № 197, служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі [55].

8. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки. У ст. 83 КЗпП передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей [90]. Подібна норма міститься у п.56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідно до якої „особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства [149]. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки провадиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 [167]. Так, п.2 цього Порядку визначає, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю, в якому провадиться виплата компенсації за невикористані дні відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористані відпустки [167].

9. Компенсація за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття. Так, відповідно до ст. 164 КЗпП видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний замінити їх за свій рахунок [90]. Згідно з Положенням про проходження служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються в запас чи відставку з правом носіння форми одягу, видається належне на день звільнення обмундирування чи виплачується грошова компенсація за нього. Зазначеним особам, які звільняються без права носіння форми одягу, виплачується тільки грошова компенсація [149]. Подібна норма міститься у п.3.26 Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна, відповідно до якої „замість не виданих своєчасно предметів речового майна, на які настали нові терміни видачі, дозволяється видавати грошову компенсацію” [53].

Іншими, крім КЗпП України, нормативними актами передбачено такі види компенсацій працівникам ОВС:

1. Компенсація працівникам ОВС, які використовують у службових цілях особистий транспорт (ст. 22 Закону України „Про міліцію”) [11]. Так, наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. № 88 „Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання”, передбачено, що компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок - це витрати на експлуатацію автомобіля, включаючи витрати щодо його ремонту і технічного обслуговування. Компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок виплачується працівникам, якщо виробнича діяльність їх пов’язана з необхідністю систематичних службових поїздок з використанням для цих поїздок легкових автомобілів, що перебувають у їх приватній власності. Компенсація виплачується щомісячно залежно від класу легкового автомобіля у таких розмірах: автомобілі особливо малого класу з робочим об’ємом двигуна до 1,2 літра - 10 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації); автомобілі малого класу з робочим об’ємом двигуна більше 1,2 до 1,8 літра - 15 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації); автомобілі середнього класу з робочим об’ємом двигуна більше 1,8 літра - 20 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації). Такі компенсаційні виплати працівникам, які використовують для службових поїздок особисті легкові автомобілі, провадиться за наказом керівника, де вказується клас автомобіля і розміри компенсації. Компенсація виплачується одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину місяця. Однак, слід зазначити, що в абзаці другому п.4 цього Наказу зазначено, що „установи, що утримуються за рахунок коштів бюджету, виплату компенсації працівникам за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок не провадять” [168]. На нашу думку, ця норма звужує положення законодавчого акта, яким є Закон України „Про міліцію”, оскільки обмежує коло суб’єктів, які мають право на отримання компенсації за використання особистих легкових автомобілів, а отже повинна бути скасована.

2. Компенсація збитків, завданих майну працівника ОВС чи його близьким родичам у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків (ст. 24 Закону України „Про міліцію”) [11]. Відповідно до цієї статті, такі збитки компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок коштів відповідного бюджету.

3. Компенсація за каліцтво, заподіяне працівникові міліції при виконанні службових обов’язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби (ст. 24 Закону України „Про міліцію”). У такому випадку працівникові ОВС виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності. Відповідно до Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 5 травня 1994 р. № 290, компенсаційні суми виплачуються в разі: встановлення інвалідності в межах одного року з дня поранення, контузії, травми або каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН. Компенсаційні суми виплачуються одноразово у таких розмірах: у разі встановлення I групи інвалідності - 65 тис., II групи - 55 тис. і III групи - 40 тис. доларів США. Виплата компенсаційних сум провадиться Пенсійним фондом за рахунок коштів державного бюджету, що перераховуються в кожному конкретному випадку Пенсійному фонду Міністерством фінансів [107].

4. Компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення працівником ОВС (ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей’ ’) [15].

5. Компенсація за несення служби працівниками ОВС на територіях радіоактивного забруднення, або їх перебування у відрядженні на територіях радіоактивного забруднення (ст.ст. 40, 41 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) [138]. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження” від 27 квітня 2006 р. № 571, з 1 січня 2006 р. по 1 січня 2009 р. особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які постійно виконують службові обов’язки у зоні відчуження, провадиться доплата у 9-разовому розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов’язкового) відселення. Така доплата визначається пропорційно відпрацьованому часу, але не більше від зазначеного розміру. Особам, відрядженим у зону відчуження, крім збереження середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за основним місцем роботи (служби), проводиться відповідна доплата. Особам, які постійно виконують службові обов’язки у зоні відчуження, надаються безоплатно засоби індивідуального захисту, спецодяг і взуття, місця в гуртожитках (лише особам, які працюють або виконують службові обов’язки вахтовим методом). Зазначені особи безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням. У зоні відчуження запроваджується скорочена тривалість робочого часу - не більш як 36 годин на тиждень [150].

6. Компенсація працівникам ОВС втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 34 Закону України „Про оплату праці”) [122]. Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 р.,, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо і підсумовується. Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць [154].

7. Грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу ОВС. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 „Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу”, виплата такої компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків під час проходження служби, що пов’язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Виплата грошової компенсації особам рядового і начальницького складу ОВС здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення [155].

8. Компенсація особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час. Так, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні” від 14 вересня 1991 р. № 197 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням [55]. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 120 годин на рік. Порядок залучення працівників до несення служби понад встановлений законодавством робочий час визначено у наказі МВС України від 17 грудня 1991 р. № 530. Підставами для залучення працівників до надурочної роботи є графіки нарядів чергувань, затверджені письмовими наказами керівника відповідного підрозділу. Облік часу роботи, оформлення та подання до фінансової служби документів для нарахування грошової компенсації за надурочний час здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля на кожного працівника. У разі відсутності перелічених вище документів додаткова оплата понаднормової служби не проводиться [56].

Щодо процедури (порядку) надання деяких пільг та компенсацій, то він урегульований відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 „Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу” [108]. Відповідно до цієї Постанови, пільги та компенсації, на які згідно із законами України мають право особи рядового та начальницького складу ОВС щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.

Пільги та компенсації, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговикові передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до п/п.6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. У разі, коли загальна вартість послуг перевищує цю різницю, вартість послуг, що підлягає виплаті пільговику, визначається як різниця між величиною доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу та розміром грошового доходу пільговика.

З наведеного можна зробити висновок, що на даний час отримання пільг та компенсацій працівниками органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від наявності у них права на податкову соціальну пільгу, що, на нашу думку, є порушенням чинного Закону України „Про міліцію”, оскільки відповідні норми Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік”, „Про державний бюджет на 2006 рік” та Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426, унеможливлюють отримання деяких із пільг (про які йдеться у цих нормативних актах) усіма без винятку працівниками ОВС, тобто є таким, які звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, зокрема працівників ОВС, а отже повинні бути скасовані. Зокрема, у ст. 22 Конституції України зазначено, що „при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод” [1].

Беручи до уваги те, що умови та порядок надання пільг і компенсацій працівникам ОВС регулюється великою кількістю нормативних актів, які мають різну юридичну силу та приймались у різний час, необхідним вважаємо розроблення та прийняття відповідної Інструкції, яка визначала б види, умови та процедуру надання пільг і компенсацій працівникам ОВС. Така Інструкція повинна містити: визначення понять „пільги” та „компенсації”; перелік їх видів із зазначенням нормативного акта, який передбачає їх надання; процедурні аспекти їх надання (умови, порядок, терміни тощо). Вважаємо, що прийняття такої Інструкції удосконалить правозастосовну практику з надання пільг та компенсацій, а отже, унеможливить зловживання у цій сфері керівниками ОВС та працівниками фінансово-економічних підрозділів.

2.3.

<< | >>
Источник: БІДЮКОВА МАРИНА СЕРГІЇВНА. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ - 2008. 2008

Скачать оригинал источника

Еще по теме Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників ОВС:

  1. ЗМІСТ
  2. ВСТУП
  3. Поняття матеріального забезпечення працівників ОВС
  4. Принципи матеріального забезпечення працівників ОВС
  5. Сучасний стан правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС
  6. Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників ОВС
  7. Пенсійне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС
  8. ВИСНОВКИ
  9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -