ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. В умовах все більшого ускладнення суспільних відносин, появи нових моделей взаємодії між їх учасниками, значного впливу науково-технічного прогресу на реалізацію людиною її особистих прав і свобод, постійної зміни уявлень про ті чи інші сімейні цінності й необхідності їх захисту з боку держави, високої мобільності людей і їх міграції особливої актуальності набуває встановлення ролі юридичних фактів у регулюванні сімейних відносин.

Увага до юридичних фактів саме у сфері сімейного права зумовлена також все більшою актуалізацією питання щодо знаходження балансу між приватністю, як одним із фундаментальних прав людини, і загальним благом, на забезпечення якого має бути спрямоване державно-правове регулювання суспільних відносин. Як із цього приводу зауважують західні дослідники, саме сімейне право є точкою перетину і відображає зворотний зв’язок між сім’єю та державою: сім’я відіграє формуючу роль у суспільстві, але закон і суспільство також мають формуючий вплив на сім’ю.

Більш глибоке дослідження юридичних фактів у сімейному праві України дозволить не тільки удосконалити існуючу на сьогодні в юридичній доктрині характеристику сімейно-правових відносин, виявити специфіку їх правового регулювання, виявити закономірності й тенденції подальшого розвитку цієї сфери суспільних відносин, а й досягти ефективності регулювання сімейних відносин. У цьому сенсі дослідження юридичних фактів у сімейному праві сприятиме їх правильному відбору й закріпленню в нормативних приписах, допоможе зрозуміти взаємозв’язок різних способів

впливу на фактичні відносини і процеси, розмежувати відносини, що потребують конкретної моделі правового регулювання, і ті, що мають захищатися правом, але при цьому залишати учасникам таких відносин простір для саморегулювання.

Загальнотеоретичні питання юридичних фактів завжди перебували в центрі уваги представників юридичної науки. Їх, зокрема, у своїх роботах досліджували такі вчені, як: М. Г. Александров, В. М. Горшеньов, С. М. Братусь, С. С. Зівс, В. П. Казимирчук, В. В. Копейчиков, В. М. Кудрявцев, О. С. Іоффе та інші. Значну увагу вивченню юридичних фактів приділено Б. І. Сташківим та С. Я. Фурсою. Значний вплив на формування важливості та самостійності сімейного права мали праці доктора юридичних наук, професора З. В. Ромовської, яка виступила фундатором нових підходів щодо наукових досліджень сімейних відносин в Україні. Вагомим внеском у дослідження юридичних фактів в сімейному праві стали праці вітчизняних та іноземних вчених різних історичних періодів, а саме: М. В. Антокольської, Я. Р. Веберс, Є. М. Ворожейкіна, В. А. Ватраса,

B. І. Даніліна, М. М. Дякович, І. В. Жилінкової, В. С. Ковальської, Р. П. Мананкової, А. В. Маркосян, А. І. Пергамент, В. А. Рясенцева,

C. І. Реутова, О. В. Синєгубова, Я. М. Шевченко та ін. Крім того, теоретичну основу дисертації склали роботи: С. С. Алексєєва, Т. О. Ариванюк, Л. В. Афанасьєвої, М. І. Бару, Т. В. Боднар, С. Н. Бондова, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, В. С. Гопанчука, К. А. Граве, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, І. О. Дзери,

Н. М. Єршової, А. М. Єрошенко, Ю. Х. Калмикова, Т. В. Кашаніної,

В. В. Луця, С. В. Мазуренко,

В. Ф. Маслова, М. Г. Масевич,

Л. М. Пчелінцевої, О. А. Підопригори, Ю. К Толстого, Є.О. Харитонова, Ю. С. Червоного, Є. Є. Фурси, Є. О. Чефранової, Г. Ф. Шершеневича та ін. Особлива увага приділена дисертаційним дослідженням проблем юридичних фактів у різних сферах правового регулювання таких авторів, як В. Г. Баландіна, А. М. Завальний, А. В. Коструба, О. В. Данилюк, І. І.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано на кафедрі цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення регулювання особистих немайнових та майнових відносин в Україні» (державна реєстрація № 0111U 000963).

Тему дисертації затверджено вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 4 від 20.12.2013 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття природи юридичних фактів і їх значення в регулюванні сімейних відносин. Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити низку взаємопов’язаних завдань, а саме:

- виявити межі державно-правового впливу на сферу сімейних відносин, а також виробити загальні орієнтири у пошуку балансу між динамічністю й стабільністю в регулюванні сімейних відносин;

- встановити, за яких умов можна досягти балансу у відносинах між державою, громадянським суспільством і сім’єю, що має стати відправною точкою у визначенні предмета правового регулювання й відповідного кола юридичних фактів у сімейному праві;

- надати загальну характеристику юридичних фактів у сімейному праві, що включає в себе дослідження історії розвитку самої ідеї юридичних фактів, розкриття їх прикладного значення, поняття і підходів до класифікації юридичних фактів;

- розкрити особливості юридичних подій, юридичних дій і бездіяльності, а також юридичних фактів-станів як юридичних фактів у сімейному праві;

- з’ясувати значення процесу правозастосування у встановленні юридичних фактів у сімейному праві, проаналізувати відповідну судову практику України;

- надати рекомендації щодо необхідності формування правових позицій в окремих категоріях сімейних справ з урахуванням доктринальних напрацювань щодо ролі юридичних фактів у регулюванні суспільних відносин;

- провести розмежування між тими юридичними фактами, які мають юридичну силу лише за умови їх державної реєстрації, й тими, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, враховуючи те, що відсутність останньої не призводить до втрати ними свого юридичного значення;

- з’ясувати роль фікцій, презупмцій та інших нетипових юридичних приписів у регулюванні сімейно-правових відносин;

- надати загальну характеристику дефектним юридичним фактам і фактичним складам у сімейному праві України, встановити причини їх виникнення, прояви і наслідки дефектності, різновиди і способи подолання;

- виявити основні тенденції розвитку сімейного права України в контексті теорії юридичних фактів, вплив прецедентної практики Європейського суду з прав людини на окреслення кола юридичних фактів у сімейних відносинах.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані із виникненням, зміною або припиненням сімейних прав та обов’язків.

Предметом дослідження є юридичні факти, що призводять до виникнення, зміни або припинення сімейних правовідносин чи існування відповідного правового статусу їх учасника.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі наукового дослідження дисертантка застосувала сукупність методів наукового пізнання. Методологічною основою наукової роботи стали загально- філософські підходи, а також загальнонаукові, спеціально наукові, власні правові методи.

Діалектичний підхід, при застосуванні якого враховувалися принципи об’єктивності, розвитку, всебічності, конкретності й діалектичної протилежності, дозволив обґрунтувати закономірність еволюціонування розуміння ролі юридичних фактів у сімейному праві, простежити закономірності й сучасні тенденції формування сучасної системи правового регулювання сімейних відносин. Завдяки антропологічному підходу розкрито природу основних засад функціонування системи сімейного права, в центрі уваги якого має перебувати індивід, його права і свободи. При дослідженні природи юридичних фактів у сімейному праві важливе місце в методологічному апараті відведено синергетичному методу, використання якого дало змогу виявити природу окремих юридичних фактів у тих сферах сімейних відносин, які являють собою певні форми самоорганізації учасників суспільного життя.

За допомогою методів і прийомів логіки узагальнено представлені в науці підходи до розкриття природи юридичних фактів у сімейному праві, проведено класифікацію їх видів. На основі історичного методу досліджено становлення й еволюцію концепції юридичних фактів у правовій науці та її вплив на розвиток сімейного права; спираючись на системний метод вдалося повно і всебічно вивчити систему життєвих обставин, які можуть спричиняти виникнення, зміну, припинення сімейних правовідносин або існування

відповідного правового статусу їх учасника, їх взаємний вплив і взаємозалежність, а також з’ясовано місце сімейного права у системі права та його співвідношення з іншими її елементами.

Формально-юридичний метод використано при аналізі висвітлених міжнародних документів, які закріплюють стандарти правового регулювання сімейних правовідносин, практики Європейського суду з прав людини та інших міжнародних інституцій, а також національного законодавства України, судової практики України з питань реалізації сімейних прав і обов’язків. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити спільні та відмінні риси практичних моделей реалізації регулятивного впливу юридичних фактів на сімейні правовідносини, що існують на різних етапах історичного розвитку, а також тих, що представлені в різних національних правових системах, тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній юридичній науці комплексним дослідженням юридичних фактів сімейного права, в якому вперше розкрито природу юридичних фактів і їх роль у регулюванні сімейних відносин. Наукова новизна конкретизована в таких положеннях, що виносяться на захист:

Уперше:

1. сформульовано узагальнене визначення поняття «юридичні факти в сімейному праві», під якими запропоновано розуміти такі суспільні явища правового характеру, як дії, події, стани, що слугують підставою виникнення, зміни, припинення, призупинення та поновлення правовідносин, у межах яких реалізуються особисті немайнові і майнові права та обов’язки, настання правових наслідків для фізичних осіб, пов’язаних між собою шлюбом, кровною спорідненістю, спільним проживанням та побутом, усиновленням, іншими сімейно-правовими зв’язками;

2. аргументовано, що при визначенні юридичних фактів у сімейно- правовій сфері мають враховуватися межі державного впливу на відносини, що складаються в сім’ї, а також дотримання балансу у нормуванні публічних відносин і приватних сімейних відносин особистого характеру, які взагалі не повинні регулюватися законом або мають піддаватися мінімальному нормативному впливу;

3. доведено наявність динаміки у формуванні системи юридичних фактів у сімейному праві, яка проявляється у можливості їх виникнення як на підставі моделі, прямо визначеної законом, так і за моделями, встановленими шляхом домовленості між членами сім’ї та іншими суб’єктами сімейного права за умови їх відповідності основоположним принципам права;

4.

5. підтверджено справедливість правової позиції щодо подвійного правового статусу (цивільного і сімейного) учасника сімейних відносин, що може стати підставою «конкуренції» норм при застосуванні способів захисту порушених прав, передбачених цивільним і сімейним законодавством, доведено, що у цьому разі варто йти шляхом визначення правової природи юридичних фактів, які зумовили виникнення спірних правовідносин;

6. доведено, що акти цивільного стану сімейно-правового характеру закріплюють одночасно сімейний і цивільно-правовий стан, у них вказуються сімейний стан, ім’я, по батькові, прізвище особи, стать, встановлюється спорідненість і т. п., що підтверджуються документами органів реєстрації актів цивільного стану і є первинними для системи державного контролю і нагляду, на підставі яких здійснюється видача паспорта громадянина, різноманітних посвідчень, реєстрація належних йому прав, виконують ідентифікаційну, індивідуалізуючу функцію;

7. обґрунтовано висновок про те, що акти цивільного стану для учасників сімейних правовідносин мають складну юридичну природу, адже вони можуть розглядатися: як юридичні факти - події або дії, що впливають на виникнення, зміну або припинення прав і обов’язків; характеризують відносини щодо правового статусу фізичних осіб як адміністративні акти органу публічної влади; підтверджують реєстрацію даних фактів; як матеріальний носій інформації про дії та події, які підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру;

8. сформульовано власне визначення поняття «цивільний стан», під яким запропоновано розуміти юридичний факт тривалої дії, який містить сукупність різноманітних характеристик особи, закріплює їх та є елементом складу, що породжує цивільні, сімейні та інші правові наслідки як приватноправового, так і публічного характеру, і виступає підставою набуття особою відповідного суспільно визначеного сімейно-правового статусу;

9. встановлено специфіку дії юридичних фактів сімейно-правового характеру, що полягає в більш широкій сфері їх застосування порівняно з дією юридичних фактів в інших галузях права, оскільки вони породжують, змінюють і припиняють не тільки власне сімейні правовідносини, а й можуть мати значення для інших правовідносин: цивільних, трудових, конституційних та ін.

Удосконалено:

10. положення, відповідно до якого основним способом встановлення юридичних фактів у сімейному праві є їх закріплення (шляхом прямої вказівки) або визнання (шляхом визначення сфери свободи, в якій сторони сімейних відносин можуть самостійно встановити підстави виникнення, зміни або припинення відповідного виду відносин);

11. характеристику юридичних актів шляхом їх поділу на акти, які: вчиняються самими учасниками сімейних відносин і є формою безпосередньої реалізації їх прав і обов’язків; походять від третіх осіб - уповноважених державою суб’єктів, що безпосередніми учасниками сімейних відносин не виступають;

12. характеристику «сімейних» договорів як юридичних фактів сімейного права, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин між сторонами, які є суб’єктами сімейного права, що мають своїм предметом сімейні особисті немайнові і майнові відносини, зокрема, між подружжям, між батьками і дітьми, усиновлювачами і усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку й утримання, а також між бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком та іншими членами сім’ї;

13. класифікацію фактів-станів шляхом поділу їх на такі основні групи залежно від ролі їх державної реєстрації на: а) факти-стани, що виникають тільки після їх державної реєстрації чи юрисдикційного способу встановлення юридичним актом спеціально уповноваженого органу, чим презюмується їх наявність (й вони можуть виступати як юридичний факт), допоки не буде встановлено інше (недійсність шлюбу, недійсність усиновлення тощо); б) факти-стани, наявність яких фіксується судом (спільне проживання жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу); в) факти-стани, що не потребують встановлення уповноваженим органом за спеціально визначеною процедурою, якщо немає спору щодо їх наявності або юридичних наслідків, настання яких вони тягнуть, наприклад, потреба в утриманні або навпаки; г) факти-стани, які виникають автоматично на підставі встановлення інших фактів;

14. наукові позиції щодо нормативного закріплення юридичних фактів у сімейному законодавстві; відповідно визнано такою, що не відповідає вимогам законотворення, структурна побудова розділу 1 СК України «Загальні положення», в якому не передбачено статтю щодо юридичних фактів як підстав виникнення сімейних прав та обов’язків, що позбавило правового підґрунтя виокремлення конкретних юридичних фактів.

Дістало подальшого розвитку:

15. наукові положення про функції актів державної реєстрації цивільного стану щодо сімейних відносин, до яких віднесено:

а) ідентифікаційну (закріплення відомостей про фізичну особу, тобто надають громадянинові набір юридичних якостей і соціальних характеристик);

б) документування (посвідчують особу громадянина або будь-який його статус); в) прогностичну (використовуються для розробки науково обґрунтованих прогнозів економічного і соціального розвитку країни);

г) статистичну (на їх основі проводиться облік даних про населення країни);

д) доказову (сприяють охороні особистих і майнових прав громадян, оскільки виступають доказами в суді);

16. характеристика окремих видів юридичних фактів, а саме: а) юридичні факти, що презюмуються (закріплюються в якості припущень про наявність чи відсутність певних життєвих обставин на підставі стійких закономірностей, підтверджених попереднім досвідом), б) факти, які вимагають встановлення. У свою чергу останні поділяються на встановлювані в добровільному, адміністративному, судовому порядку; а також на індивідуальні, при яких особа одноосібно набуває прав і бере обов’язки, та окремі правовідносини, коли певні права і / або обов’язки виникають у декількох осіб (наприклад, за таким фактом, як народження дитини);

17. правова позиція, відповідно до якої смерть особи не припиняє такий стан правовідносин, як спорідненість, що означає кровний зв’язок осіб, заснований на походженні однієї особи від іншої або різних осіб від загального предка (померлий залишається родичем і сполучною ланкою з іншими поколіннями і побічними гілками генеалогічного древа сім’ї, що, зокрема, має значення при спадкуванні майна), а відтак і правовідносини спорідненості, засновані на факті-стані, що входить до складного правоутворюючого складу, не припиняються зі смертю особи;

18. підходи до визначення особливостей аліментних зобов’язань з утримання дітей, що відрізняє їх від цивільних зобов’язань, наявність яких слугує підставою відокремлення у сімейних відносинах: з одного боку вони є особистими майновими правовідносинами, оскільки нерозривно пов’язані з особистістю платника і одержувача аліментів, а з іншого - майновими, оскільки виникають з приводу надання утримання; на відміну від інших видів аліментних зобов’язань, обов’язок батьків щодо утримання неповнолітніх дітей виникає незалежно від яких би то не було факторів, у тому числі працездатності і віку батьків, наявності в них необхідних коштів і навіть потреби дитини в утриманні;

19. наукова позиція щодо допустимості застосування до сімейних правовідносин принципів цивільного права, але якщо це не суперечить сутності сімейних відносин, заснованих на сімейно-правових зв’язках, підставою виникнення яких є спорідненість, шлюб, прийняття дітей у сім’ю на виховання та інші специфічні юридичні факти;

20. визначення поняття «зловживання батьківськими правами», під яким, зокрема, розуміється формально правомірна поведінка одного з батьків, яка є суспільно шкідливою, призводить до порушення права і законних інтересів інших осіб, наприклад, порушення принципу рівності батьківських прав щодо дітей;

21. правові позиції щодо розмежування цивільних і договорів сімейного характеру, яке має здійснюватися за суб’єктним складом і предметом договору, адже «сімейними» договорами мають вважатися лише ті, які укладаються зазвичай між членами сім’ї щодо їх особистих сімейних відносин, аліментів, спільності майна та інших відносин, врегульованих сімейним законодавством;

22. наукові погляди щодо функцій юридичних фікцій в сімейних правовідносинах серед яких виокремлено: регулятивно-динамічну і регулятивно-статичну; функцію подолання юридичної невизначеності у врегулюванні суспільних відносин; забезпечення ефективності й оптимізації судової практики; забезпечення гуманізації сімейних відносин, насамперед щодо дітей;

23. наукові положення щодо необхідності врахування правових позицій Європейського суду з прав людини щодо позитивних і негативних зобов’язань Держави, які є необхідними для ефективного забезпечення поваги приватного або сімейного життя, вищими судовими інстанціями України при підготовці відповідних роз’яснень для судів нижчих інстанцій.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, практичні пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження особливостей юридичних фактів та їх окремих видів у сімейному праві;

- у правотворчій діяльності - як теоретичний матеріал при опрацюванні і прийнятті законів та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання сімейно-правових відносин, для удосконалення положень чинного сімейного законодавства України;

- у правозастосовній сфері - при узагальненні судової практики, наданні рекомендацій із застосування законодавства, для удосконалення основних напрямків діяльності суду та інших державних органів, уповноважених вирішувати питання сімейно-правового регулювання;

- у навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Теорія держави та права», «Цивільне право України», «Сімейне право України» та інших галузевих дисциплін, а також при підготовці підручників, посібників, науково-методичних матеріалів, у науково-дослідницькій роботі студентів. Положення дисертаційного дослідження використовуються в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право України» і «Сімейне право України». Розроблені в ході дисертаційного дослідження Явор О.А. наукові положення і висновки з теми « Юридичні факти в сімейному праві України » були розглянуті колективом кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородського національного університету» і реалізовані у навчальному процесі, а також використовуються для проведення лекційних та семінарських занять зі студентами, які здобувають освіту за освітнім рівнем «Бакалавр» при вивченні дисциплін «Цивільне право», «Європейські стандарти приватного права» та «Сімейне право» Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Особистий внесок здобувана. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій висвітлено авторські позиції щодо юридичних фактів в сімейному праві України. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані дисертанткою самостійно.

Апробація матеріалів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, а також на розширеному засіданні Відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України.

Основні результати дослідження оприлюднені на двадцяти міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (м. Одеса, 19-20 вересня 2014 р., форма участі-заочна); «Права та свободи людини і громадянина: механізм їх реалізації та захисту різними галузями права» (м. Братислава, Словацька Республіка, 19-20 вересня 2014 р.); «Правовые реформы в Молдове, Украине и Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (г. Кишинев, Республика Молдова, 7-8 ноября 2014 г.); «Права та обов’язки людини в сучасному світі» (м. Одеса, 14-15 листопада 2014 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 30-31 січня 2015 р.); «Актуальні проблеми приватного права» (м. Харків, 27 лютого 2015 р.); «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (м. Полтава, 22 травня 2015 р.); «Юридичні факти в системі правового регулювання» (м. Київ, 26 листопада 2015 р.); «Актуальні проблеми приватного права» (м. Харків, 19 лютого 2016 р.); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 21-23 квітня 2016 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 27 травня 2016 р.); «Конституционные права и свободы: проблемы интерпретации и реализации в национальных правовых системах» (Беларусь, г. Новополоцк, 28-29 октября 2016 г.); «Юридичні особи публічного права: участь у цивільному обороті (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 8 листопада 2016 р.); «Ефективність норм права» (м. Київ, 17 листопада 2016 р.); «Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (м. Харків, 16 грудня 2016 р.); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 20-22 квітня 2017 р.); «Проблеми формування національної правової системи України та її адаптація до європейського права» (м. Івано-Франківськ, 5-6 травня 2017 р.).

Висновки дисертації обговорено на круглих столах, серед яких: «Сучасні проблеми цивілістики: матеріали «круглого столу»» (м. Харків, 20 грудня

2013 р.); «Сучасні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 19 грудня

2014 р.); «Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (м. Харків, 18 грудня 2015 р.); VII Міжнародний цивілістичний форум «Принципи і тенденції застосування приватного права ЄС і пострадянських країн» (м. Київ, 11-12 травня 2017 р.). «Захист прав людини внутрішньо переміщених осіб», Харківський міжнародний юридичний форум «Право та проблеми сталого розвитку у глобалізованому світі» (м. Харків, 3-6 жовтня 2017 р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, які включають в себе дев’ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (631 найменування) і 3 додатків. Загальний обсяг роботи становить 488 сторінки, з яких 380 сторінок основного тексту.