Цивільна процесуальна правоздатність

Відповідно до ст. 28 ЦПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи, тобто наділені цивільною процесуальною правоздатністю.

З цього приводу М. Й. Штефан зазначає, що наявність цивільної процесуальної правоздатності - необхідна (універсальна) умова для участі в цивільному процесі інших суб’єктів процесуальних правовідносин, зокрема представників, свідків, експертів, перекладачів. Щодо участі у справі прокурора, органів держави, органів місцевого самоврядування та інших, які захищають у процесі права та інтереси інших осіб, державні інтереси, то вони наділяються компетенцією (правами та обов’язками), якою закріплені державні функції, а не правоздатність [244, с. 433].

Однак С. В. Сеник та Р. Я. Лемик зауважують, що правоздатність у цивільному процесі виникає від моменту вступу у процесуальні відносини, оскільки особа не володіє процесуальною правоздатністю за межами цивільного судочинства, адже немає потреби володіти правом змінювати підстави чи предмет позову, якщо особа не звернулася до суду [225, с. 36]. С. Я. Фурса також вважає, що цивільна процесуальна правоздатність виникає лише з моменту подання заяви до суду [228, c. 129].

З такою точкою зору науковців видається за можливе не погодитися. Так, оскільки правоздатність особи загалом, у тому числі цивільна процесуальна є саме потенційною можливістю мати відповідні права та обов’язки, то особа наділяється нею вже з моменту народження. Крім того, тоді виникає питання яким чином особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за відсутності у неї такої потенційної можливості. Таким чином, убачається, що особа, здійснюючи саме надану їй об’єктивним правом цивільну процесуальну правоздатність, наділена правом звернутися до суду із заявою, зокрема про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах.

Таку точку зору висловлює також і С. С. Бичкова, зазначаючи, що слід чітко розмежовувати «наявність у особи комплексу цивільних процесуальних прав та обов’язків» та «здатність особи мати цивільні процесуальні права та обов’язки». Комплекс цивільних процесуальних прав та обов’язків виникає в суб’єкта з моменту відкриття провадження у справі. Здатністю ж мати цивільні процесуальні права та обв’язки наділяється кожна особа; відповідна правоздатність існує об’єктивно, безвідносно до фактів відкриття провадження у справі або закінчення цивільного процесу [11, с. 59].

2.