§ 1. Предмет цивільного процесуального права
Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права і має притаманний йому предмет правового регулювання. Розгляд питань про судову владу і правосуддя в цивільних справах, про форму здійснення правосуддя в рамках цивільного процесу приводить до висновку, що предметом процесуального права є суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах.
Цивільне процесуальне право визначає порядок розгляду і вирішення цивільних справ, установлюючи для кожного суб'єкта процесуальної діяльності права та обов'язки, тобто міру можливої або належної поведінки.Згідно із ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справед- лпний, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, Інтересів держави. Тому суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах, мають специфічний характер. Нони виникають у зв'язку з необхідністю судового захисту суб'єктивних ирпн, свобод або інтересів фізичних осіб, юридичних осіб або держави. Якщо суспільні відносини, які є предметом правового регулювання гшіузей матеріального права (цивільного, сімейного, житлового, трудового та ін.), виникають для досягнення певних економічних та інших цілей, то суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах виникають з метою розгляду цивільної справи зі спору між заінтересованими особами та судового захисту порушених, неви- Чі-Іаних або оспорюваних суб'єктивних прав, свобод або інтересів. Тыким чином, суспільні відносини, які становлять предмет цивільного процесуального права, виникають у зв'язку з реалізацією заінтересо- ІІІшими особами права на судовий захист.
Такий підхід до премета цивільного процесуального права як галузі нрава став традиційним і майже загальновизнаним.
Разом з тим85
у 60-х роках минулого століття М. Б. Зейдер запропонував концепцію ширшого розуміння предмета цивільного процесуального права. Автор обґрунтовував ту позицію, що предметом цивільного процесуального права є більш широке коло відносин, які виникають не тільки при розгляді цивільних справ судами у порядку цивільного судочинства, а й при розгляді цивільних справ іншими органами цивільної юрисдикції, виходячи із того, що законодавство передбачає множинність процесуальних форм захисту цивільних прав (арбітраж, товариські суди, но- таріттощо) . За Такого підходу очевидно, що поняття цивільного судочинства та цивільного процесу не збігаються і не є тотожними. Цивільний процес є більш узагальнюючим поняттям, який охоплює і цивільне судочинство, й інші юрисдикційні процедури розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту суб'єктивних прав та інтересів учасників цивілістичних правовідносин.
Теорія широкого розуміння предмета цивільного процесуального права мала своїх прибічників, втім не дістала підтримки та подальшої розробки. У наш час вона практично залишилася поза увагою теоретиків цивільного процесу. Однак, враховуючи об'єктивні чинники, диференціацію процесуальної сфери, виходячи з упровадження спеціалізації судової діяльності та диференціації судових процедур відповідно до судової спеціалізації, виникнення різних форм судочинства, ця проблема як наукова так чи інакше може знову постати.
Уявляється, що широкий підхід до теоретичної конструкції цивільного процесу є до кінця недооціненим. Він за своєю суттю був серйозною спробою побудови теорії цивільного процесу нарівні виявлення найбільш загальних закономірностей формування процесуальної сфери та функціонування системи органів цивільної юрисдикції. Дійсно, саме в контексті широкого розуміння цивільного процесу як системи процесуальних процедур, заснованих на інститутах позовного провадження цивільного судочинства, а також альтернативних форм захисту цивільних прав, які забезпечують доступність власне цивільного судочинства і правосуддя у цивільних справах, прослідковується певна гармонізація процесуальної сфери правового регулювання.
Крім того, вище зверталась увага на те, що, незважаючи на законодавчу практику впровадження різних форм судочинства (цивільного, госпо-Див.: Зейдер, Н. Б. Предмети система советского гражданского процессуального права [Текст] / Н. Б. Зейдер // Правоведение. - 1962. - № 3. - С. 81; Советский гражданский процесс [Текст] / под ред. С. Ю. Каца, Л. Я. Носко. - Киев : Виша школа, 1982. - С. 4-8.
дарського, адміністративного), сутнісна їх єдность підтверджує все ж таки можливість прийняття єдиного цивільного процесуального кодексу, що дозволить оптимізувати процесуальне законодавство в цілому.
Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права генетично і функціонально пов'язане з іншими галузями права. Генетично цивільне процесуальне право пов'язано з конституційним правом, і-удоустрійним правом та кримінальним процесуальним правом, господарським процесуальним правом та адміністративним процесуальним правом. Функціонально цивільне процесуальне право пов'язано ) цивільним, сімейним, трудовим, адміністративним, фінансовим та іншими галузями матеріального права.
Генетичні зв'язки цивільного процесуального права ґрунтуються на існуванні норм, які становлять основу цивільного процесуального законодавства (зв'язок із конституційним правом) або мають міжгалузевий Юрактер (принципи організації й діяльності судових органів, інститут показів, преюдиціальність судових постанов, виконання вироків у частій майнових стягнень за правилами цивільного процесу, правила юрисдикції та ін. — притаманне для галузей процесуального права).
Функціональні зв'язки цивільного процесуального права виявляються у факті застосування судом норм матеріального права при розгляді й вирішенні цивільних справ. Так, відповідно до ст. 16 ЦК спо- I ббами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної їлади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місце- 111