§ 1. Предмет цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права і має притаманний йому предмет правового регулювання. Розгляд питань про судову владу і правосуддя в цивільних справах, про форму здій­снення правосуддя в рамках цивільного процесу приводить до виснов­ку, що предметом процесуального права є суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Згідно із ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справед- лпний, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, Інтересів держави. Тому суспільні відносини, які виникають при здій­сненні правосуддя в цивільних справах, мають специфічний характер. Нони виникають у зв'язку з необхідністю судового захисту суб'єктивних ирпн, свобод або інтересів фізичних осіб, юридичних осіб або держави. Якщо суспільні відносини, які є предметом правового регулювання гшіузей матеріального права (цивільного, сімейного, житлового, тру­дового та ін.), виникають для досягнення певних економічних та інших цілей, то суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя в цивіль­них справах виникають з метою розгляду цивільної справи зі спору між заінтересованими особами та судового захисту порушених, неви- Чі-Іаних або оспорюваних суб'єктивних прав, свобод або інтересів. Тыким чином, суспільні відносини, які становлять предмет цивільного процесуального права, виникають у зв'язку з реалізацією заінтересо- ІІІшими особами права на судовий захист.

Такий підхід до премета цивільного процесуального права як га­лузі нрава став традиційним і майже загальновизнаним.

85

у 60-х роках минулого століття М. Б. Зейдер запропонував концепцію ширшого розуміння предмета цивільного процесуального права. Автор обґрунтовував ту позицію, що предметом цивільного процесуального права є більш широке коло відносин, які виникають не тільки при роз­гляді цивільних справ судами у порядку цивільного судочинства, а й при розгляді цивільних справ іншими органами цивільної юрисдикції, виходячи із того, що законодавство передбачає множинність процесу­альних форм захисту цивільних прав (арбітраж, товариські суди, но- таріттощо) . За Такого підходу очевидно, що поняття цивільного судо­чинства та цивільного процесу не збігаються і не є тотожними. Цивіль­ний процес є більш узагальнюючим поняттям, який охоплює і цивіль­не судочинство, й інші юрисдикційні процедури розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту суб'єктивних прав та інтересів учас­ників цивілістичних правовідносин.

Теорія широкого розуміння предмета цивільного процесуального права мала своїх прибічників, втім не дістала підтримки та подальшої розробки. У наш час вона практично залишилася поза увагою теоре­тиків цивільного процесу. Однак, враховуючи об'єктивні чинники, диференціацію процесуальної сфери, виходячи з упровадження спеці­алізації судової діяльності та диференціації судових процедур відпо­відно до судової спеціалізації, виникнення різних форм судочинства, ця проблема як наукова так чи інакше може знову постати.

Уявляється, що широкий підхід до теоретичної конструкції цивіль­ного процесу є до кінця недооціненим. Він за своєю суттю був серйоз­ною спробою побудови теорії цивільного процесу нарівні виявлення найбільш загальних закономірностей формування процесуальної сфе­ри та функціонування системи органів цивільної юрисдикції. Дійсно, саме в контексті широкого розуміння цивільного процесу як системи процесуальних процедур, заснованих на інститутах позовного прова­дження цивільного судочинства, а також альтернативних форм захис­ту цивільних прав, які забезпечують доступність власне цивільного судочинства і правосуддя у цивільних справах, прослідковується пев­на гармонізація процесуальної сфери правового регулювання.

Див.: Зейдер, Н. Б. Предмети система советского гражданского процессуально­го права [Текст] / Н. Б. Зейдер // Правоведение. - 1962. - № 3. - С. 81; Советский гражданский процесс [Текст] / под ред. С. Ю. Каца, Л. Я. Носко. - Киев : Виша школа, 1982. - С. 4-8.

дарського, адміністративного), сутнісна їх єдность підтверджує все ж таки можливість прийняття єдиного цивільного процесуального кодексу, що дозволить оптимізувати процесуальне законодавство в ці­лому.

Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права генетич­но і функціонально пов'язане з іншими галузями права. Генетично цивільне процесуальне право пов'язано з конституційним правом, і-удоустрійним правом та кримінальним процесуальним правом, гос­подарським процесуальним правом та адміністративним процесуаль­ним правом. Функціонально цивільне процесуальне право пов'язано ) цивільним, сімейним, трудовим, адміністративним, фінансовим та іншими галузями матеріального права.

Генетичні зв'язки цивільного процесуального права ґрунтуються на існуванні норм, які становлять основу цивільного процесуального за­конодавства (зв'язок із конституційним правом) або мають міжгалузевий Юрактер (принципи організації й діяльності судових органів, інститут показів, преюдиціальність судових постанов, виконання вироків у час­тій майнових стягнень за правилами цивільного процесу, правила юрисдикції та ін. — притаманне для галузей процесуального права).

Функціональні зв'язки цивільного процесуального права виявля­ються у факті застосування судом норм матеріального права при роз­гляді й вирішенні цивільних справ. Так, відповідно до ст. 16 ЦК спо- I ббами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкоду­вання майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної їлади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місце- 111