Справа №- 22-ц-4641/2008 рік.

Головуючий

Категорія - сімейні. 1 інст. Каліберда В.А.

Доповідач - Міненкова Н.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2008 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської облас­ті в складі :

Головуючого судді - Міненкової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хар­кові апеляційну скаргу ОСОБИ-1 на рішення Краснокут- ського районного суду Харківської області від 23 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБИ-2 до ОСОБИ-1 про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу та належності квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спіль­ної сумісної власності, -

ВСТАНОВИЛА

в травні 2008 року до суду звернулась позивачка з ви­щезазначеними позовними вимогами, посилаючись на те. що з відповідачем спільно проживала з березня 2001 року і за спільні кошти в травні 2001 року придбали квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка посилалась в позові на те, що в цей період відповідач ніде не працював, а вона була за­реєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності на те­риторії смт. Краснокутська, мала від цієї діяльності певні доходи, які були внесені на спільне придбання квартири. Спочатку спільно проживали у її батьків, а після прове­деного ремонту спірної квартири вони стали проживати в квартирі, сплачували комунальні послуги. З квітня 2006 року їх взаємні стосунки погіршились і відповідач став перешкоджати їй користуватися квартирою. Вважає, що вони з відповідачем на протязі з 2001 по 2008 рік спільно проживали, як подружжя, вели спільне господарство, на спільні кошти придбавали майно, а тому просила встано­вити факт спільного проживання на підставі норм Сімей­ного Кодексу України, а також визнати спільним майном, придбаним в період спільного проживання, відповідно до норм Сімейного Кодексу України квартиру ІНФОРМА- Ція_1.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посила­ючись на те, що спірна квартира була придбана ним осо­бисто і гроші на її придбання йому давав його рідний брат. Не заперечував проти того, що проживав з позивачкою певний час, у тому числі і у спірній квартирі.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківсь­кої області позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погодився з рішенням апелянт й у апеляційній скар­зі просить його скасувати, як таке, що постановлено з по­рушенням норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони їх представни­ків, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підля­гає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою задоволен­ня вимог про визнання спірної квартири такою, що придба­на позивачем та відповідачем в період спільного проживан­ня було те, що позивачка, починаючи з 2001 року проживала однією сім’єю з відповідачем без шлюбу до 2008 року та на час придбання квартири мала певні доходи як підприємець, вкладаючи ці доходи у придбання квартири.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції по­милково застосовані норми матеріального права, діючого Сімейного Кодексу України до правовідносин, які виник­ли між сторонами до набрання цим Кодексом чинності.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно - квар­тира було придбано за договором купівлі - продажу від 25 травня 2001 року за суму вісімнадцять тисяч вісімсот грн. Покупцем зазначений в договорі ОСОБА-1 ( а.с. 10).

Пред’являючи позовні вимоги позивачка посилалась на те, що проживала з відповідачем однією сім’єю, вела спільне господарство, що притаманно чоловіку та жінці, які перебувають у шлюбі.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заяв­лених позовних вимог, дав оцінку поясненням позивачки та відповідача, показанням свідків і на підставі цих до­казів прийшов до висновку про можливість застосування до цих правовідносин норм Сімейного Кодексу України.

Застосування норм СК до правовідносин про поділ спільного майна подружжя та майна, набутого за час спільного проживання жінки та чоловіка, які прожива­ють однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, які мали місце до моменту набуття чинності цим Кодексом ( до 01 січня 2004 року), є неправомірним.

Спір щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року у період перебування у незареєстрованих шлюбних відно­синах повинен вирішуватись шляхом застосування норм цивільного законодавства, які регулюють право спільної часткової власності на момент набуття цього майна. Зок­рема в разі спору, частка в майні цих осіб повинна визна­чатися залежно від ступеня участі кожного з них у його набутті, так як спільність придбання майна за цей час не передбачалась. Спільне проживання та ведення спільно­го господарства само по собі без реєстрації шлюбу не було до 01 січня 2004 року достатньою підставою для визнання майна, придбаного сторонами за цей час, спільним. Тоб­то, при вирішенні таких спорів частка кожного учасника у спільному майні визначалася виходячи із розміру його внеску особистою працею та грошовими коштами в ство­ренні цього майна.

Позивачем неправильно визначений спосіб захисту своїх прав. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розгля­дає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на квартиру під час спільного прожи­вання без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побу­том, мають взаємні права та обов’язки. На ці обставини і посилалась позивачка в заяві про встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім’єю без шлюбу за період з 2001 по 2008 рік.

Між тим, в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №-5 від 31 березня 1995 року зазначено, що вста­новлення судом факту перебування у фактичних шлюб­них відносинах на підставі п.5 ст.

Встановлення таких фактів стало можливим лише із на­бранням чинності Сімейним та ЦПК України, тобто з 01 січня 2004 року. До зазначеної дати всі питання, відносно майна придбаного в результаті спільної праці чоловіка та жінки, які спільно проживають без реєстрації шлюбу ви­рішувались на підставі Закону України „Про власність”

та норм Цивільного Кодексу. І спільне проживання на час придбання спірного майна в 2001 році не мало такого зна­чення про яке говорилося в нормах закону, які передбачали спільність майна, придбаного подружжям в період шлюбу.

Відповідно до ст. 258 ЦПК України в заяві про встанов­лення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою. Крім того, встановлення факту передбачає настання юридичних наслідків, а позивачка не вказала, які юридичні наслідки від встановлення факту спільного проживання в період з 2004 року та до 2008 року можуть настати.

Враховуючи вищезазначене судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасування, а в задоволенні позов­них вимог необхідно відмовити.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,317,319 ЦПК України судова колегія,

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБИ-1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Краснокутського районного суду Харківської області.

Відмовити ОСОБІ-2 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили негайно та може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подачі касацій­ної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя -