ПЕРЕДМОВА

Виховання покоління, яке зростає, створення умов для духовного та фізичного розвитку дитини, завжди повинно бути першочерговим завданням держави, яка рухається вперед і дбає про свій цивілізований розвиток.

Дуже часто суди розглядають справи, від вирішення яких залежить доля дитини, причому йдеться підчас про заплутані, протирічливі, важкі житлові ситуації, коли сім’я не може або просто не виконує свої виховні функ­ції. Тоді і виникають спори про дітей, особливість яких заключається у їх нерозривному зв’язку із вихованням. Ось чому для найменш болючого, мудрого по суті вирі­шення спорів про дітей мало добре знати закони, треба добре орієнтуватися у питаннях педагогічного характе­ру, в основах дитячої психології. І ці знання потрібно у любому разі поєднувати з бережливим відношенням до батьківських прав, почуттів батьків, якщо вони цього за­слуговують.

Важливу роль у вирішенні питань щодо дітей, позбавле­них батьківського піклування, при вирішенні спорів про дітей повинні відігравати державні органи опіки і піклу­вання, комісії у справах неповнолітніх. Але ця роль не по­винна бути формальною, тому що за кожною справою доля маленької дитини. Висновок органу опіки і піклування і участь представника є обов’язковою по цим справам, але суд надає оцінку доказам, наданих цими учасниками су­дового розгляду нарівні з іншими доказами.

В книзі приведена судова практика вирішення цивіль­них справ щодо майнових відносин в сім’ї, а також ви­світлені проблемні питання використання української мови в суспільному та державному житті.

Сім’я, - це перша школа того, як бути людиною.

Іоанн Павло II