Історичні форми сім'ї та шлюбу

У 1884 році Ф. Енгельс написав працю під назвою «Поход­ження сім'ї, приватної власності і держави», яка є актуальною досі. Отже, щоб розглянути історичні форми сім'ї та шлюбу, пот­рібно звернутися саме до цієї праці.

1. Кровноспоріднена сім’я. Перший ступінь розвитку сім'ї. Це така форма сім'ї, коли споріднена група (орда, селище) поділена на різні шари поколінь. Шлюбні зв'язки будуються в межах поко­лінь. Між членами різних поколінь шлюбні стосунки заборонені, але в одному поколінні вони дозволені, незважаючи на кровну спо­рідненість.

Отже, всі брати і сестри, рідні і бокового споріднення без об­меження живуть разом.

Згодом, коли було заборонено шлюбні зв'язки між членами одного родового шару спорідненої групи, виникла родина пуналуа.

2. Сім ’я пуналуа - екзогамна («пуналуа» мовою мешканців Гавайських островів означає «подружній товариш» - так називають чоловіків, що мають спільних жінок, і жінок, що мають спільних чоловіків).

Другий ступінь розвитку сім'ї, коли не можуть бути в подру­жньому зв'язку не тільки батьки й діти, але й брати та сестри. Чоловіки однієї групи вступають в шлюбні відносини з жінками іншої групи. Так виникає екзогамія, тобто позародове подружжя.

Група сестер мала спільну групу чоловіків, але з цієї групи чоловіків виключалися їхні брати, а із групи жінок виключалися сестри чоловіків.

При цій формі сім'ї все ще не відомо - хто є батьком дитини, але відомо - хто її мати. Хоча вона і називає всіх дітей спільної сім'ї своїми та виконує щодо них материнські обов'язки, та все ж вирізняє своїх рідних дітей серед інших.

Звідси випливає, що коли існує груповий шлюб, то похо­дження можна встановити лише з материнського боку, а тому ви­знається тільки жіноча лінія.

Ніякої участі в господарстві жінок чоловіки не брали у зв'язку з тим, що вони працювали в іншому роді та ніякого стосун­ку до майна жінки не мали. Якщо вмирала жінка, то її майно пере­ходило дітям, сестрам, батькам - усі вони й становили рід.

Тобто чоловіки приходили в цей рід для шлюбного співжиття і не були родичами.

Сім'я пуналуа дедалі розвивалась. Шлюбне коло почало все більше звужуватися, і це призвело до того, що з нього почали ви­лучатися не лише рідні брати і сестри, але й двоюрідні, а згодом і троюрідні. Сім'ю пуналуа замінює сім'я парна.

3. Парна сім'я. Залишається одна, поки що неміцно з'єднана шлюбна пара, тобто така сім'я була нестійкою, шлюб було легко розірвати. Діти залишалися з матір'ю. На цьому ступені розвитку ще панує «материнське право» - дитина дістає від матері ім'я свого родового союзу. Господарство належало не парній сім'ї, а роду.

Здебільшого кілька парних сімей живуть в одному помеш­канні, ведуть спільне господарство, причому заправляють не чоло­віки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселяються до жі­нок, а не навпаки.

Парна сім'я поступається місцем сім'ї патріархальній.

4. Патріархальна сім’я. Стала проміжною ланкою між пар­ним подружжям і моногамією.

5. Моногамна (одношлюбна) сім ’я. Ґрунтувалася на пануванні чоловіка з певною вираженою метою - народження дітей. Похо­дження цих дітей від батька не підлягало сумніву. Це потрібно бу­ло для того, щоб діти як прямі спадкоємці вступали у володіння майном батька.

Моногамна сім'я відрізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'язками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Тепер, як правило, тільки чоловік може розірвати шлюб і прогнати дружину.

Тільки він має право подружньої зради. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що пе­ребувають у повному розпорядженні чоловіка, надало моногамії від самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.

2.