Поняття та правова природа недійсності шлюбу. Підстави недійсності шлюбу

Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рі­шенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'яз­ку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

Для визнання шлюбу недійсним, суттєвою є відсутність фак­тичного складу позитивних умов його укладення або наявність хо­ча б однієї негативної умови.

Залежно від того, які вимоги закону були порушені при укла­денні шлюбу, розрізняють:

1) абсолютно недійсні шлюби;

2) шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду;

3) шлюби, які можуть бути визнані недійсними судом.

Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладено всу­переч установленим законом перешкодам до їх укладення, а саме:

1) шлюб зареєстровано з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладенням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права — одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається останній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі;

2) шлюб зареєстровано між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою (ч. 2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як від­сутність кровного споріднення. Щодо родичів прямої лінії спорід­нення, то це особи, які походять одне від одного - батьки і діти, внуки, дід, баба. Щодо рідних братів і сестер, то у ст. 26 СК має місце уточнення, що до них належать як повнорідні брати та сест­ри, тобто ті, які мають спільних батьків, так і неповнорідні - ті, які мають спільну матір або спільного батька;

3) шлюб зареєстровано з особою, яку визнано недієздатною (ч. З ст. 39 СК). Тобто для підтвердження цього факту подається рішення суду про визнання одного з подружжя недієздатним, що набрало законної сили і стосується періоду реєстрації шлюбу.

Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з момен­ту їх реєстрації і не потребують судового рішення щодо цього. Анулювання актового запису відбувається органами РАЦС на під­ставі заяви заінтересованої особи з наданням відповідних доказів порушення цим шлюбом однієї із зазначених засад сімейного пра­ва. При цьому актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу (ч. 6 ст. 39 СК).

До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, на­лежать шлюби:

1) Укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК). Під вільною згодою жінки та чоловіка розуміється справжнє їх волевиявлення на цей шлюб, тобто воно має здійснюватись без будь-якого тиску, омани, примусу, тобто фізичного чи психічного насильства.

Укладення шлюбу під примусом має місце тоді, коли згода на укладення була виражена однією зі сторін під впливом фізичного та психологічного насильства чи під загрозою його застосування. При цьому примушення до одруження може виходити від одного з подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи в своїх інтересах.

Обман - це навмисне введення в оману особи, що одружу­ється. Ним може бути не лише повідомлення майбутньому чолові­ку (дружині) свідомо хибних відомостей, а й свідоме замовчування деяких фактів, що мають істотне значення при укладенні шлюбу.

Омана - це помилкове уявлення особи, що одружується, що­до певних обставин укладення шлюбу. При цьому омана може сформуватися під впливом різних причин, які не завжди залежать від майбутнього чоловіка (дружини) чи дій третіх осіб.

Якщо особа на момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом здоров'я, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, у результаті чого не усвідом­лювала значення своїх дій та не могла керувати ними, згода особи також не вважається вільною і адекватною її волі.

2) Фіктивні шлюби (ч.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсут­ність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК):

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з пору­шенням вимог, встановлених ч. 5 ст. 26 СК. Тобто шлюб між уси­новлювачем і усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення;

2) між двоюрідними братом і сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею. При цьому слід враховувати такі обставини: а) якщо факти родинних стосунків були відомі майбут­ньому подружжю на момент реєстрації шлюбу, то такий шлюб мо­же бути визнаний недійсним; б) якщо ж майбутнє подружжя не знало про наявність між ними родинних стосунків, то у позові про визнання шлюбу недійсним може бути відмовлено (О. Клименко);

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не надано права на шлюб.

На відміну від ст. 40 СК, яка містить імперативну норму про обов'язковість визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, ст. 41 СК встановлює лише можливість, а не обов'язковість цього. Приймаючи рішення щодо дійсності чи недійсності певного шлю­бу, беруть до уваги наскільки цим шлюбом порушено права та ін­тереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, харак­тер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч.

Шлюб не може бути визнаний недійсним:

1) у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;

2) у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між двоюрідним братом і сестрою, тіткою, дядьком та племінни­ком, племінницею;

3) у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано пра­во на шлюб;

4) якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йо­му було надано право на шлюб.

Коло осіб, що мають право пред ’являти до суду позов про визнання шлюбу недійсним:

1) дружина або чоловік;

2) інші особи, права яких порушені в зв'язку з реєстрацією цього шлюбу;

3) батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи;

4) прокурор;

5) орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права й інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, чи особи, дієзда­тність якої обмежена (ст. 42 СК).

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є пере­шкодою для визнання шлюбу недійсним (ч. 1 ст. 43 СК). Але якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його не­дійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 43 СК).

Позивач не обмежений часовими рамками для подачі заяви про визнання шлюбу недійсним. За загальним правилом на вимоги, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не засто­совується. Отже, дійсність шлюбу може бути оскаржена позивачем у будь-який час після його укладення.

6.