§ 1. Перші декрети Радянської влади та перший Сімейний кодекс РРФСР з питань сім'ї та шлюбу, і їх значення
Робітничий клас, який прийшов до влади, з перших днів після Жовтневого перевороту приступив до революційних перетворень шлюбносімейного законодавства.
Уже з перших днів існування Радянської держави поряд з історичними декретами, які закріплювали новий лад суспільних відносин, ліквідацію сословності, поміщицького землеволодіння, національної нерівності, ліквідацію «експлуататорської» судової системи, з'явилось і нове шлюбносімейне законодавство РРФСР і УРСР.Напередодні Жовтневої соціалістичної революції Росія користувалася досить відсталим законодавством. Особливо тяжким було становище жінок по дореволюційному російському законодавству.
Сімейне законодавство царської Росії носило в собі риси патріархальнородового ладу, з феодальнокріпосницькими пережитками. Так, ст. 107 Зводу законів Російської імперії зобов'язувала дружину коритися чоловікові, виявляти до нього «всіляке догодження і прихильність». Ця стаття була відправною в питаннях регулювання сімейношлюбних відносин. Підлегле становище дружини в Російській імперії відбивалося на вирішенні питання про місцепроживання подружжя. «Дружина повинна слідувати за чоловіком» — зобов'язувала ст.103 Зводу, а коли вона насмілювалася покинути чоловіка через неможливість дальшого сумісного проживання, то могла (за його вимогою) бути повернена з допомогою поліції під конвоєм. Здійснення одруженою жінкою цивільної дієздатності теж залежало від волі чоловіка, без дозволу якого вона, наприклад, не могла поступити на роботу. Особ
17
ливо тяжким було становище жінки в національних околицях Російської імперії, де вона була об'єктом торгівлі, рабинею в сім'ї.
Так, згідно з законами шаріату, чоловік міг піддати свою дружину тілесним покаранням, позбавити свободи (обов'язок одягати і носити чадру був ознакою закріпачення жінки).
Жіноче безправ'я не могло не хвилювати кращі уми Росії та України.
У своїх творах вони розкривали жахливі картини російської та української дійсності.Всім відома доля першої російської жінкиматематика Софії Ковалеве ької, яка для того, щоб одержати вищу освіту, вступила в фіктивний шлюб з відомим російським вченим Ковалевським і вчилася за кордоном, оскільки в Росії жінки не мали доступу в університети. Софія Ковалевська стала першим російським професором і, тільки як виняток, їй було дозволено читати лекції студентам в Росії, коли вона була академіком Академії наук декількох країн.
Закони царської Росії закріплювали безправне становище жінки не тільки в особистих, але і в майнових відносинах. Формально дореволюційне право стояло на точці зору роздільності майна. У ст.109, т.Х, ч.І Зводу законів вказувалося, що перебування в шлюбі не є підставою для встановлення спільності володіння майном подружжя, що кожен може мати і заново набувати свою окрему власність, а за ст.114 подружжю дозволялось продавати, закладати або іншим способом розпоряджатися власним майном від свого імені, незалежно від волі іншого. Однак ця норма про роздільність подружнього майна ще не створювала дійсної роздільності в житті. За Зводом законів дружина перебувала у повній залежності від чоловіка як глави сім'ї, а тому він був фактичним господарем майна дружини. Крім того, засоби до існування здобував, як правило, чоловік, дружина ж вела господарство і доглядала дітей. Все це призводило до майнової нерівності.
За законодавством Російської імперії для заміжніх жінок виходу з важкого становища взагалі не було. Якщо й існували формальні підстави для розлучення, то практично їх здійснити було майже неможливо внаслідок матеріальної залежності від чоловіка і складності шлюбнорозлучного процесу.
18
Дореволюційні юристи писали, що російський закон допускав розлучення жінки з таких абсолютних причин, як:
подружня зрада, неспроможність до подружнього співжиття, безвісна відсутність та пострижения бездітного подружжя в чернецтво. При цьому розлучення, навіть з цих спеціальних причин, дозволяється у кінцевій інстанції не світським, а духовним судом у порядку архаїчного процесу.
Як бачимо, дореволюційне сімейношлюбне законодавство було відсталим і реакційним.
Прогресивна громадськість завжди вела боротьбу за розкріпачення жінки.З перших же днів після перемоги революції молода Російська республіка, а потім і Українська, приступила до реалізації одного із своїх історичних завдань — до перебудови на принципово нових засадах сімейношлюбних відносин.
Відразу ж після завоювання влади 18 і 19 грудня 1917 p. ВЦВК і РНК РРФСР були видані декрети «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» та *Про розлучення», які поклали початок законодавству нового типу. Перш за все, декрети скасували чинність сімейного старого законодавства Росії на всій території республіки, проголосили вступ в силу нових принципів у сімейношлюбних відносинах, звільнивши останні від впливу релігії і церкви.
Декрет «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» проголосив шлюб вільним союзом двох рівноправних громадян, пов'язав виникнення взаємних прав та обов'язків подружжя лише з громадянським шлюбом, тобто шлюбом, зареєстрованим в органах ЗАГСу. Так звані церковні шлюби були позбавлені будьякого юридичного значення. Це положення, звичайно, не стосувалося тих шлюбів, які були укладені до видання даного декрету по діючому раніше законодавству. Декретом було встановлено і шлюбний вік — 18 років для чоловіків і 16 — для жінок.
Декрет урівняв жінку з чоловіком, як в особистих немайнових, так і в майнових відносинах, звільнивши її від тяжіючої над нею влади чоловіка, батьківську владу над дітьми замінив обов'язком виховання дітей з врахуванням інтересів як самих дітей, так і суспільства в цілому.
19
Декрет урівняв позашлюбних дітей із шлюбними не тільки в майнових, але й в особистих відносинах, допускаючи можливість судового встановлення батьківства і стягнення з особи, визнаної батьком, аліментів. Декрет закріпив принцип моногамії як один з основних принципів сімейного права. Декрет містив положення, згідно до якого ЗАГС не міг прийняти заяву про вступ до шлюбу від осіб, одна з яких перебуває в іншому шлюбі.
Проголошення принципу моногамії не свідчило про те, що багатоженство зразу ж зникне, воно існує і в даний час в деяких формах.
Випадки подружньої зради, проституції, фактичного багатожонства мають місце ще й зараз, але проти цих явищ спрямований не тільки закон, але й громадська думка, мораль.Другий декрет — Декрет «Про розлучення» проголосив свободу розлучень, розкріпачивши насамперед жінку і в цьому відношенні. Декрет ліквідував дореволюційний шлюбнорозлучний процес і встановив свободу розлучень на прохання про це обох з подружжя або хоч би одного з них.
Свобода шлюбу нерозривно пов'язана із свободою розлучення, оскільки як не можна заставляти людей вступати до шлюбу, так і неможливо заставляти їх зберігати такий шлюб. Справи про розлучення розглядалися судом. Суд викликав обох з подружжя або їх повірених. Впевнившись в тому, що прохання про розлучення виходить дійсно від обох з подружжя, або від одного з них, суддя особисто приймав рішення про розірвання шлюбу і видавав свідоцтво про розлучення. Особливо детально декрет регламентував питання про долю дітей при розлученні. Одночасно з постановою про розірвання шлюбу суд повинен був визначити, у кого з батьків залишаються неповнолітні діти, хто з подружжя і в якій мірі повинен нести витрати по утриманню і вихованню дітей, а також те, чи зобов'язаний чоловік і в якому розмірі давати харчування і утримання жінці.
Таким був, в основному, зміст двох перших декретів Радянської влади про шлюб і розлучення у РРФСР.
Положення цих двох декретів заклали фундамент сімейного права, яке далі розвивалося разом з розвитком держави.
20
22 жовтня 1918 p. був виданий перший Сімейний кодекс:
«Кодекс законів про акти громадянського стану, шлюбне, сімейне і опікунське право РРФСР». Цей Кодекс являв собою першу кодифікацію сімейного законодавства, він був взагалі першим Кодексом законів.
Кодекс розвивав положення декретів від 18 і 19 грудня 1917 р. про громадянський шлюб, укладений лише шляхом реєстрації в ЗАГСІ, одношлюбність, свободу вступу в шлюб і розлучення, про урівняння в правах позашлюбних дітей з дітьми народженими в шлюбі. Був введений в Кодекс спеціальний розділ про недійсність шлюбу і порядок визнання шлюбу недійсним.
Кодекс передбачав роздільність майна подружжя; майно, яке було придбане під час шлюбу, було власністю того з подружжя, який його придбав на свої кошти. У цьому Кодексі вперше було сформульовано в нашому законодавстві положення про те, що батьківські права могли бути здійснені тільки в інтересах дітей. При неправомірному здійсненні своїх прав батьки могли бути позбавлені батьківських прав.
Кодекс 1918 p. вперше після революції врегулював питання опіки. Що ж стосується усиновлення, то в Кодексі прямо сказано про те, що воно не породжує ніяких обов'язків і прав ні для усиновителя, ні для усиновленого.