Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил.

1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до цен­трального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, перед­баченому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом вико­навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністратив­ного судочинства України.

4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про пору­шення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка по­дає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена осо­бою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопору­шення та іншими законами України.

Як і в загальному провадженні, винесене при розгляді справи про порушення митного законодав­ства рішення може бути оскаржене. Будь-яка постанова органу доходів і зборів може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, або її представником.

Право на оскарження постанови в справі про адміністративні правопорушення є однією з най­більш важливих гарантій захисту прав особистості, що залучається до адміністративної відповідаль­ності (ст. 287 КУпАП України). Це форма перевірки законності й обґрунтованості прийнятого у спра­ві рішення, найбільш швидкого виправлення помилок, виявлення недоліків у роботі органів, які роз­глядають справи про адміністративні правопорушення.

Конституція України значно розширила можливість судового оскарження. У ст. 55 Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гаранту­ється право на оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Варто підкреслити положення ст. 125 Конституції України, в якому закріплено, що відповідно до закону діють апеляційні і місцеві суди. Ця стаття була докладно розкрита в Законі України «Про су­доустрій і статус суддів». Ст. 22 цього Закону встановлено, що місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні право­порушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

Чинним законодавством судам надано право розглядати скарги на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень.

Законні інтереси особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, потерпілого або неповнолітнього чи особи, яка через свої фізичні або психічні вади не здатна сама здійснювати свої права, у суді можуть представляти батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати. Прокурор має право звернутися до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян.

Об’єктом судового оскарження є постанови органу доходів і зборів про накладення будь-якого виду адміністративного стягнення, передбаченого ст. 461 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Кон­ституції України при здійсненні правосуддя» наголосив, що з урахуванням конституційного поло­ження про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюєть­ся на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досу- довому порядку.

Скаргу на постанову про накладення адміністративного стягнення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а в разі, якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення була попередньо оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящої службової особи) - протягом десяти днів з дня прийняття останнім рішення по скарзі. У разі пропуску цього строку з по­важних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення поряд із даними про заявника (особа, до якої застосовано стягнення, потерпілий) повинна містити: найменування органу (службової особи), дії якого оскаржуються; дату винесення постанови; виклад обставин, якими заявник обґрун­товує свої заперечення, та докази, що стверджують їх.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. У зв’язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його поновлення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Скарги на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень роз­глядаються у відкритому судовому засіданні.

Якщо дії органу чи службової особи щодо застосування адміністративного стягнення є законни­ми і обгрунтованими, суд залишає постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

П. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зазначено, що при відмо­ві у задоволенні скарги і залишенні без зміни постанови про накладення штрафу суд не виносить рі­шення про стягнення штрафу із заявника, оскільки в силу ст. 308 КпАП несплачений протягом 15 днів штраф стягується із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника, а за від­сутності цих видів доходів чи неможливості стягнути його з інших причин виконання провадиться виконавцем шляхом звернення стягнення на майно порушника на підставі постанови органу (посадо­вої особи), який її виніс.

Копію рішення у цих справах суд повинен надіслати органу чи особі, постанова яких оскаржува­лася.