Стаття 527. Види постанов у справі про порушення митних правил.

1. У справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розгля­дає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

2. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, за­вдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадянина, шкодити госпо­дарській діяльності юридичної особи.

Розгляд справи про порушення митних правил закінчується винесенням одного з наступних під­сумкових рішень:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

Всі ці рішення приймаються на підставі внутрішнього переконання органу, який розглядає спра­ву про порушення митних правил, у залежності від фактичних обставин конкретної справи.

Так, рішення про проведення додаткової перевірки приймається у тих випадках, коли встановлені не всі обставини, що входять до предмета доказування по даній справі, коли його елементи не підтверджені доказами, коли протокол складено недбало, допущено помилки, необумовлені виправлення і т. п.

У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання (конкретні дії, які необхідно провести органу доходів і зборів для усунення неповноти: допитати осіб, зібрати докази, визначити вартість товарів) та строки перевірки.

Отримавши матеріал для додаткової перевірки, посадова особа органу доходів і зборів зо­бов’язана усунути допущені порушення і повторно направити справу на повторний розгляд з ураху­ванням двомісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по суті означає, що вчинення порушення митних правил особою, яка притягається до відповідальності, доведено в повному обсязі, підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі і поясненнями самого порушника, що особа винна у вчиненні порушення митних правил і і до неї має застосуватися санкція, передбачена у конкретній статті Митного кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення констатує, що конкретна особа вчинила протиправне, винне (умисне або з необережності) діяння, що посягає на встановлений законодавст­вом України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тоб­то порушення митних правил (ст. 458 цього Кодексу) і має нести за це передбачену законом відпові­дальність.

Закриття провадження у справі має місце тоді, коли:

1) відсутні подія і склад порушення митних правил;

2) у разі недосягнення особою, яка вчинила порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

3) коли порушення митних правил вчинено у стані неосудності, в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

4) у зв’язку з виданням акту амністії, якщо він усуває застосування стягнення за порушення мит­них правил;

5) у разі скасування акта, який встановлює відповідальність за порушення митних правил;

6) у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 467 Митного ко­дексу;

7) у разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, по­станови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також пору­шення по даному факту кримінальної справи;

8) у разі смерті особи, що притягається до відповідальності.

Оскільки порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, то вирішуючи пи­тання про закриття провадження у справі слід застосувати ст. 247 КУпАП, яка містить вичерпний пе­релік обставин, що виключають провадження у справі. Застосовуючи цю статтю, орган, який розгля­дає справу, керується ст. 487 цього Кодексу, відповідно до якої провадження у справах про порушен­ня митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Окремий вид самостійних обставин, за яких справу має бути закрито, встановлює ст. 460 цього Кодексу. Так, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, стат­тею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин не­переборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Адміністративна відповідальність за порушення, передбачені Митним кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 458 МК України).