Стаття 466. Забезпечення законності у разі застосування адміністративних стягнень до по­рушників митних правил.

1. Адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інак­ше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

2.

Стаття 1 Конституції України проголосила Україну як демократичну правову державу, для якої характерне визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, взаємна відповідальність дер­жави і особистості. Звідси виникає зміст поняття «законність» у значенні точного і неухильного ви­конання вимог законів і заснованих на них інших правових актів з урахуванням безумовного верхо­венства закону. У зв’язку з цим необхідно підкреслити особливу значимість норм статті, що коменту­ється для всіх органів, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності неза­лежно від характеру і об’єму їх повноважень.

Ніхто не може бути підданий мірі адміністративного впливу в зв’язку з адміністративним право­порушенням інакше, як на основах і в порядку, встановлених законодавством.

Воля держави, направлена на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, бо застосу­вання до особи адміністративної відповідальності можливе тільки на основах, установлених в законі. Якщо такі основи відсутні або якщо провина особи в здійсненні діяння по цих основах не доведена, особа не може бути піддана якій-небудь мірі адміністративного стягнення.

Таке ж важливе значення для захисту прав громадян, що підозрюються в здійсненні порушення митних правил, має і ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, яке в момент його здійснення не признавалося правопорушенням.

З конституційних положень про рівність усіх перед законом (ст. 24 Конституції України), про право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, у тому чи­слі шляхом звертання до суду (ст. 55 Конституції України), про право кожного на отримання кваліфі­кованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції України) й інше випливає принцип рівності перед законом. Крім того, принципове значення для провадження у справах про порушення митних правил мають положення ст. 62 Конституції України про презумпцію невинності і про те, що обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинність, а сумніви у винності осіб тлумачаться на його користь; і положення ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного вигляду за одне і те ж правопорушення. Це відноситься і до застосування по­ложення ст. 63 Конституції України про те, що ніхто не зобов’язаний і не несе відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення відносно себе, членів своєї сім’ї або близьких родичів, коло яких визначається законом.

Важливим правилом є те, що міра впливу до винного в здійсненні порушення митних правил може бути застосована, по-перше, тільки уповноваженим на те органом або посадовою особою і, по­друге, в межах установлених законом повноважень.

Нарешті, забезпечення законності полягає в обов’язку вищого рівня (в порядку підлеглості) орга­ну (посадової особи) здійснювати контроль за діяльністю підлеглих йому органів і осіб, уповноваже­них застосовувати заходи адміністративної відповідальності, а також праві особи, притягнутої до ад­міністративної відповідальності, оскаржити накладене стягнення в судовому порядку та подати скар­гу до вищого рівня в порядку підлеглості органу (посадової особи).

Таким чином, законодавством створено цілісну систему заходів, направлених на забезпечення законності при застосуванні стягнень у справах про порушення митних правил до осіб, що здійснили порушення, і в той же час на виключення неправомірних порушень їхніх прав і законних інтересів.