1. Поняття, особливості та структура фінансово-правових норм

Фінансове право складається з великої кількості правових норм. Необхідно нагадати, що норма права є первинним елементом системи права.

Фінансово-правова норма – це загальнообов’язковий припис компетентного державного органу з приводу мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, який виражений в категоричній формі і забезпечений примусовою силою держави.

Фінансово-правові норми можливо класифікацію за такими ознаками:

1) залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин фінансово-правові норми поділяються на зобов’язуючі, забороняючі та уповноважуючі. Слід мати на увазі, що зобов’язуючі фінансово-правові норми вимагають від учасників фінансових відносин відповідних дій і встановлюють їх права та обов’язки у сфері цих відносин. Забороняючі фінансово-правові норми містять заборону на певні дії, встановлюють обов’язок учасників фінансових відносин утриматись від них. Уповноважуючі фінансово-правові норми визначають права учасників фінансових відносин на певні самостійні дії у передбачених межах;

2) за змістом фінансово-правові норми можуть бути матеріальними та процесуальними. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види й обсяг грошових зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед державою і територіальними громадами, джерело утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо, тобто вони виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов’язків учасників фінансових відносин. Процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми визначають порядок діяльності у сфері мобілізації, розподілу і витрачання публічних фондів коштів;

3) за терміном дії розрізняють постійні та тимчасові (строкові) норми фінансового права;

4) за дією у просторі виокремлюються загальнодержавні і місцеві норми;

5) за колом осіб фінансово-правові норми поділяють на загальні, спеціальні та виняткові.

Слід звернути увагу на форми реалізації норм фінансового права, які, залежно від характеру дій суб’єктів фінансових відносин на підставі нормативно-правових актів, охоплюють різні види фінансово-правових норм: 1) виконання, коли суб’єкти провадять активні дії для втілення приписів, що містяться в зобов’язуючих нормах; 2) використання, коли суб’єкти фінансово-правових відносин реалізують суб’єктивні права та обов’язки, передбачені диспозицією фінансово-правової норми; 3) дотримання, коли суб’єкти виконують припис про заборону дій у галузі фінансів; 4) застосування, коли органи держави та органи місцевого самоврядування, наділені владним повноваженнями, через правозастосовні акти провадять дії, скеровані на формування, розподіл і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Особливість фінансово-правових норм зумовлена специфікою предмета правового регулювання (їх змістом є правила поведінки учасників в процесі фінансової діяльності) та метода фінансово-правового регулювання. Важливо зосередити увагу на особливостях, властивих фінансово-правовим нормам: а) державно-владний характер; б) категоричність приписів, зумовлених імперативним методом правового регулювання фінансових відносин; в) категоричність форми приписів, яка виключає можливість зміни положень норми за волевиявленням будь-якої із сторін; г) імперативність норм, яка поширюється виключно на всіх суб’єктів (і на тих, хто їх повинен виконувати, і на тих, хто їх видає); д) порушення приписів, що містяться у фінансово-правовій нормі, є порушенням фінансової дисципліни.

Норма права має внутрішню будову, свою структуру. Структура фінансово-правової норми – це впорядкована єдність необхідних елементів, що забезпечують її функціональну самостійність. Вона включає такі елементи як гіпотеза, диспозиція, санкція. Гіпотеза визначає умови, за яких можуть виникати, передбачені нормою юридичні права та обов’язки учасників фінансових відносин у галузі фінансової діяльності. Диспозиція є основою норми і містить саме правило поведінки учасників фінансових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки. У санкції втілено імперативний характер приписів у сфері публічної фінансової діяльності. Санкціям фінансово-правових норм властивий ряд ознак. Оскільки санкції є одним із видів державного примусу, вони об’єктивно втілюються у нормах фінансового законодавства; застосовуються спеціально уповноваженими органами; їм притаманні імперативність і майновий характер. У санкціях фінансово-правових норм поєднується право відновлювальний і штрафний (карний) характер. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінансова дисципліна, у тому числі порядок нарахування та сплати податків. Поряд із цим слід звернути увагу на те, що санкції дають змогу відшкодувати збитки, завдані правопорушенням, та відновити становище, що існувало до його вчинення.