Поняття, стадії та учасники бюджетного процесу

Традиційним є визначення бюджетного процесу як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, а також складання, розгляду й затвердження звітів про їхнє виконання, здійсню­ваних на підставі норм бюджетного права.

У ст. 2 Бюджетного кодексу України дають дещо інше визначення: бюд­жетний процес - це регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звіту­вання про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

У навчальній літературі в бюджетному процесі виокремлюють п’ять стадій: розробка та складання проекту бюджету; розгляд проек­ту бюджету; затвердження проекту бюджету; виконання бюджету; скла­дання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Але в ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Дер­жавний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за до­триманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами).

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок кош­тів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджет­них коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпоряд­ників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Дер­жавний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяль­ність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупцій- не бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна акаде­мія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керів­ників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюд­жет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюд­жетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міс­цевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних проектів);

2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикатив­них прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджет­ні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); при­ймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджет­ної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бю­джету за бюджетними програмами;

6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджет­них програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюд­жетному процесі);

7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних про­грам, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі тощо.

Повний перелік повноважень головних розпорядників бюджетних ко­штів визначено Бюджетним кодексом.

У бюджетному процесі до 1 січня 2017 року застососувався про­грамно-цільовий метод лише на рівні Державного бюджету. Вперше, починаючи із складання проектів місцевих бюджетів на 2017 рік, у бю­джетному процесі застосовується програмно-цільовий метод.

Основними складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є:

- бюджетні програми;

- відповідальні виконавці бюджетних програм;

- паспорти бюджетних програм;

- результативні показники цих програм.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних резуль­татів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів.

Відповідальний виконавець бюджетних програм також визна­чається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів (місцевим фінансовим органом).

Результативні показники бюджетної програми визначаються відповідно до результативних показників бюджетних програм, затвер­джених Міністерством фінансів.

Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми, які підтверджуються офіцій­ною статистичною, фінансовою, бухгалтерською звітністю на всіх стаді­ях бюджетного процесу.

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів та забезпечують їх затвер­дження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України.

Порядки використання коштів державного бюджету затверджують­ся КМУ або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України, про що інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядок використання бюджетних коштів включає в себе:

- напрями використання бюджетних коштів;

- відповідального виконавця використання бюджетних коштів;

- завдання розпорядників коштів нижчого рівня;

- конкурсні вимоги до інвестиційних проектів;

- критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надаєть­ся державна підтримка з бюджету, та деякі інші.

Протягом 45 днів з дня набрання чинності закону про Державний бю­джет (рішення про місцевий бюджет) головний розпорядник бюджетних коштів затверджує спільно з Міністерством фінансів (місцевим фінансо­вим органом) паспорт бюджетної програми.

Паспорт бюджетної програми - це документ, що містить повну інформацію про бюджетну програму та застосовується для здійснення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та аналізу виконання бюджетної програми.

Головний розпорядник коштів у 3-денний строк від затвердження на­казу про паспорт бюджетної програми, подає його та паспорт Міністер­ству фінансів (місцевому фінансовому органу).

Головні розпорядники у тижневий строк від затвердження наказу про паспорти бюджетних програм доводять їх до відповідальних виконав­ців, розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідальні виконавці, розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів інформують відповідні териториальні органи Дер­жавної казначейської служби шляхом подання їм копії наказу про за­твердження паспортів бюджетних програм та копії самих паспортів.

Державна казначейська служба здійснює платежі за дорученням роз­порядника бюджетних коштів у разі наявності затверджених паспортів.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає скла­дання прогнозу бюджету.

Міністерство фінансів за участі центрального органу виконавчої вла­ди, що забезпечує державну політику у сфері економічного і соціаль­ного розвитку, НБУ, а також головних розпорядників коштів державного бюджету складає прогноз державного бюджету на наступні за плано­вим два бюджетні періоди.

Головні розпорядники бюджетних коштів, виходячи з індикативних прогнозних показників обсягів видатків і надання кредитів на наступний за плановим два бюджетні періоди, разом з інструкцією з підготовки бюд­жетних запитів, складають плани своєї діяльності на наступний і два планові роки, а також формують бюджетні програми.

Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди подається до ВР АРК, відповідних місцевих рад разом з проек­том рішення про місцевий бюджет, уточнюється на підставі схваленого КМУ прогнозу державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди і прийнятого рішення про місцевий бюджет та схвалюється Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністра­ціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад.

2.