Методи бюджетного регулювання

Для виконання державою, органами місцевого самоврядування сво­їх завдань і функцій, як правило, закріплених доходів недостатньо, а тому кожен із бюджетів потрібно збалансовувати за допомогою інших дохідних джерел.

Регулюючі доходи - це передбачені в законі про Державний бюд­жет або в рішенні про місцеві бюджети доходи, надходження яких що­річно визначають і перерозподіляють між різними ланками бюджетів. Отже, розмір частини кожного з таких доходів щороку змінюється і ви­значається відповідно до потреб кожного виду бюджету.

Бюджетне регулювання здійснюється із застосуванням процент­них відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів.

Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шля­хом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджет­ний період). Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов’язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого роз­міру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про вико­нання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціаль­ним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, над­ходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюд­жету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Іншим методом бюджетного регулювання є надання трансфертів - дотацій, субвенцій, субсидій за переліком і розмірами, що визнача­ються кожного року окремо в законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет на поточний рік.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, що безоплатно й безпово­ротно передають із одного бюджету в інший. Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспро- можності територій);

2) субвенції;

3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюд­жету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податко- спроможності територій);

4) додаткові дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) базова дотація;

2) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

3) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюдже­тів внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) освітня субвенція;

5) медична субвенція;

6) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компен­сації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

7) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодо­бувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпеч­ному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);

8) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місце­вим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності. Розподіл додаткових дотацій між місцеви­ми бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабіне­том Міністрів України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради мо­жуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи лікві­дацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;

3) дотації та інші субвенції.

Умови надання таких субвенцій визначаються відповідним догово­ром сторін, якщо інше не встановлено Бюджетним кодексом.

Отже, система міжбюджетних трансфертів в Україні передбачає: пе­редачу з Державного бюджету до бюджету АРК, бюджетів областей і районів, районів у містах і бюджетів місцевого самоврядування частини доходів у вигляді дотацій і субвенцій; зворотне передавання коштів до Державного бюджету, бюджету АРК і відповідних місцевих бюджетів із бюджетів нижчого рівня.

У проектах місцевих бюджетів на 2017 рік освітня субвенція перед­бачена, і відповідно, виділяється з Державного бюджету лише на фі­нансування оплати праці педагогічних працівників та нарахування на заробітну плату. Решта передбачених кошторисом витрат фінансується за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Наприклад. Видатки Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА на 2017 рік передбачені в сумі 386,7 млн грн, з них за рахунок освітньої субвенції із Державного бюджету лише 116,2 млн грн - решта 270,5 млн грн за рахунок коштів обласного бюджету.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке міжбюджетні відносини?

2. Які існуть міжбюджетні відносини?

3. Які є методи бюджетного регулювання доходів?

4. Яким чином здійснюється розподіл видатків між окремими ланками бюд­жетної системи?

5. Що таке базова дотація?

6. Яка різниця між дотацією та субвенцією?

7. Які трансферти можуть передбачатися у Державному бюджеті України місцевим бюджетам?