§6. Особливості правового режиму території карантину

Щодо правового режиму карантину, то він може бути санітарним, каранти­ном тварин і карантином рослин. Санітарний карантин (або карантин людини) може впроваджуватися у зв'язку з поширенням на території України інфекційних хвороб відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року, Законів «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року, «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року і Правил санітарної охорони території України, затверджених постановою КМУ № 893 від 22 серпня 2011 року.

Карантин встановлюється та скасовуються КМУ за поданням Головного державного санітарного лікаря України. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекцій­ної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до ст. ЗО Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам влади надається пра­во: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; здійснювати реквізицію майна; установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засо­бів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно- правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення га реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; уста­новлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, утому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про карантин рослин» в редакції Зако­ну від 19 січня 2006 року^[485] карантин рослин - система заходів, спрямованих на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів або забезпечення контролю за ними (локалізації). Шкідливий організм визна­чається Законом як будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, утому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.

У разі виявлення карантинних організмів на території України карантинний режим запроваджується: у межах декількох областей КМУ за поданням Головно­го державного інспектора з карантину рослин України; на території APK, областей, декількох районів, району, населеного пункту чи території окремого господар­ства - відповідно Радою міністрів APK, місцевою державною адміністрацією за поданням відповідно головних державних інспекторів з карантину рослин чи державних інспекторів з карантину рослин. У разі виявлення карантинного ор­ганізму на територіях, на яких розташовуються об'єкти виробництва, зберігання або переробки зернових, олійних і зернобобових культур, карантинний режим запроваджується в межах відповідного району.

Карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, що приймає рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби оприлюднює таке рішення в офіційних друкованих виданнях. Карантинний режим скасовується органом, що прийняв рішення про його запровадження, за поданням відповідних голов­них державних інспекторів з карантину рослин або державних інспекторів з карантину рослин.

Згідно Закону «Про карантин рослин», у карантинних і регульованих зонах здійснюються такі спеціальні заходи: інспектування та фітосанітарна експертиза об’єктів регулювання; здійснення контролю за проведенням локалізації та лік­відації карантинних організмів особами; заборона вивезення з карантинних та регульованих зон, заражених карантинними організмами, об’єктів регулювання; фумігація (знезараження) об'єктів регулювання; технічна переробка об'єктів регу­лювання, заражених карантинними організмами.

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рос­линними продуктами, мають право одержувати від органів Держветфітослужби України інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території. Особам, яким завдано шкоду внаслідок запровадження карантинного режиму або у зв'язку з проведенням робіт щодо ліквідації карантинних організмів, збитки відшкодовуються відповідно до закону. Особи, майно яких використовувалося з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів, мають право на відшкодування завданих їм збитків відповідно до закону та у порядку і розмірах, встановлених КМУ.

Усі імпортні або транзитні вантажі з об'єктами регулювання підлягають стандартному фітосанітарному прикордонному контролю, який здійснюється шляхом інспектування, з метою встановлення, що: карантинний дозвіл, який супроводжує об'єкт регулювання, є дійсним, якщо такий вимагається згідно з діючими фітосанітарними заходами; об'єкт регулювання супроводжується фітосанітарним сертифікатом, якщо такий вимагається згідно з діючими фітоса­нітарними заходами; об'єкти регулювання відповідають документам, які його супроводжують; відсутні карантинні організми та ознаки пошкодження вантажу.

Карантин тварин визначається Законом «Про ветеринарну медицину» у редакції від 16 листопада 2006 року¹ як особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності - у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами.

Якщо є підозра спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку Міжнародного епізоотичного бюро, далі скорочено - МЕБ, що є Всесвітньою організацією охорони здоров'я тварин, державний інспектор ветеринарної медицини, який здійснює нагляд за тваринами, що захворіли або щодо яких є підозра на захворювання, здійснює відбір патологічного матеріалу згідно з процедурами, визначеними у відповідних правилах, і направляє його до уповно­важеної лабораторії для проведення необхідних діагностичних досліджень.

Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при КМУ або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених планом дій за надзвичайних об­ставин або зводом правил, а у разі їх відсутності приймають рішення про вжиття одного або декількох ветеринарно-санітарних заходів, які застосовуються під час карантину тварин, відповідно до характеру особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, та рівня ризику в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження.

У разі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при КМУ та місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії розміщують у засобах масової інформації повідомлення, які повинні містити відомості про кордони інфікованої і буферної зон, зони спостереження та за необхідності - про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи. Голова Державної надзвичайної протиепізо- отичної комісії при КМУ повідомляє Головному державному санітарному лікарю України про заходи, яких необхідно вжити з метою обмеження пересування людей та проведення дезінфекції, якщо є така необхідність.

Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 5. - Ст. 53.

Після запровадження карантину тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, Головний державний інспектор ветеринарної ме­дицини України надсилає повідомлення згідно з узгодженими процедурами про деталі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вірогідне джерело інфекції, заходи, що вживаються для контролю спалаху, а також заплановані ветеринарно-санітарні заходи до відповідних міжнародних організацій та ветеринарних адміністрацій сусідніх країн і до заінтересованих торгових партнерів, на які може мати вплив спалах особливо небезпечної хво­роби, занесеної до списку МЕБ.

Перелік особливо небезпечних (карантинних) хвороб затверджено постано­вою КМУ № 1006 від серпня 2007 року «Про затвердження переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин»¹. До таких хвороб відносяться, зо­крема сибірка, чума (високопатогенний грип) птиці, чума великої рогатої худоби, ящур тощо.

Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при КМУ, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що під­лягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідаціїхвороби, яке підлягає повідомленню, а саме: проведення термометрії, відокремлення здоровихтварин відхворихта здійснення діагностичних дослід­жень; ізоляції хворих тварин та закриття потужностей (об'єктів), де виявлено присутність хвороби, що підлягає повідомленню; заборони або обмеження переміщення тварин; заборони переміщення за межі інфікованих потужностей (об'єктів) будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супутніх об'єктів та гною; застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом; ви­лучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції; здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій, буферній зонахта зоні спостереження; заборони організаціїярмар­ків, ринків, виставок, аукціонів, публічних або інших заходів із залученням тварин, а також функціонування майданчиків для торгівлі тваринами та інші рішення.

При в'їзді в інфіковану та буферну зони виставляються охорона, карантинні ветеринарно-міліцейські пости та знаки, які вказують на обов'язковий об'їзд карантинної зони, а за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізо- отичної комісії-і при в'їзді в зону спостереження. На дорогах при в'їзді у населені пункти, на ферми виставляється охорона, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости, встановлюються знаки щодо обов'язкового об'їзду карантинної зони.

Офіційний вісник України. - 2007. - № 59. - Ст. 2347. постановою КМУ Ng 394 від 29 березня 2002 року¹. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може встановити карантинні обмеження та застосувати всі або окремі заходи, але не довше ніж на 72 години. Вивезення тварин та інших товарів з карантинної зони здійснюється лише за рішенням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини.

У разі виникнення на території України епізоотії особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотію чи спричиняє значні еконо­мічні втрати, Кабінет Міністрів України за пропозицією Мінагропол ітики України, узгодженою з центральними органами виконавчої влади з питань фінансів та економіки, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету на організацію і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію.

Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при КМУ та місцеві дер­жавні надзвичайні протиепізоотичні комісіїсповіщаютьчерез офіційні друковані видання про закінчення дії карантину тварин, запровадженого через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повинен негайно повідомити відпо­відні міжнародні організаціїта ветеринарні адміністрації сусідніх країн, торгових партнерів, на діял ьність яких вплинув спалах особливо небезпечної хвороби, за­несеної до списку МЕБ, про його ліквідацію. При підозрі на виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, але не є особливо небезпечною і потребує запро­вадження карантину (карантинних обмежень), відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантину тварин: негайно після підтвердження спалаху карантинної хвороби; якщо через 24 години після отримання інформації про підозру спалаху каран­тинної хвороби її не було усунуто.

Особи, винні в порушенні карантинних заходів, несуть відповідальність згідно із законом. Особам, які постраждали внаслідок встановлення карантину абоузв'язку з проведенням робіт щодо ліквідаціїта профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодовуються згідно з Порядком відшкодування ма­теріальних збитків особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин, або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин, затвердженим постановою КМУ № 798 від 11 липня 2001 року. Методика розрахунку збитків, завданих особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин, або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику каран­тинних хвороб тварин затверджена наказом Мінагрополітики України № 395 від 29 грудня 2001 року.

Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 723.