Недійсність правочинів. Нікчемні та оспорювані правочини

Буква закону - Цивільний кодекс України Cm. 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Цивільним кодексом.

2.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановленії] законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог , закону щодо умов його дійсності.

Залежно від характеру порушення вимог закону при) вчиненні правочинів та правових наслідків вчинення таких 1 правочинів останні поділяються на нікчемні та оспорювані. І Прикладами нікчемного правочину є правочин, щодо якого недодержано вимоги закону про його нотаріальне посвід-І чення; вчинений без дозволу органу опіки та піклування; і вчинений недієздатною фізичною особою тощо. Визнання су-'] дом нікчемного правочину недійсним законом не вимагається.

I In відміну від нікчемного правочину, недійсність оспорю- мммого правочину прямо не випливає із закону. Цей правочин >|)оджує права і обов’язки сторін, проте його дійсність пере- Лушіє під загрозою, оскільки закон надає право відповідним ш ибам заперечувати його в судовому порядку. Прикладами є ісшпення правочину неповнолітньою особою за межами її діє- ідптності або який вчинено під впливом помилки тощо.

4.