§ 3. Недійсність угод

157

Глава 10 УГОДИ

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

визнається недійсною і при невідповідності її не тільки закону, а й іншим нормативноправовим актам, виданим органами державної влади і управління в межах їх компетенції.

Однак, якщо є спеціальна норма, яка передбачає недійсність угоди залежно від вад її окремих елементів, застосовується спеціальна норма. В ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» міститься вказівка на те, що ст. 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами та організаціями дій, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (ст.ст. 4547, 4951ЦК)1.

Недійсні угоди залежно від того, який елемент їх фактичного складу є дефектним, можна поділити на певні групи, а саме на угоди з вадами суб'єктного складу; угоди з вадами волі; угоди з вадами форми; угоди з вадами змісту.

Угоди з вадами суб'єктного складу. Такі угоди пов'язані або з недієздатністю громадян, або з порушенням юридичними особами своєї спеціальної дієздатності. За всіх обставин особи, які укладають угоди, повинні мати достатній для цього обсяг цивільної дієздатності. Остання відносно громадян, що укладають угоди, визначається, як відомо, з урахуванням віку громадянина та його психічного ставлення до здійснюваних дій. За зазначеними критеріями недійсними визнаються угоди, здійснені:

неповнолітнім, який не досяг 15 років, крім дрібних побутових угод (ст. 51 ЦК);

громадянином, визнаним недієздатним (ст. 52 ЦК);

неповнолітнім віком від 15 до 18 років, крім дрібних побутових угод та дій, передбачених ст.

громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 54 ЦК).

Що стосується юридичних осіб, то здійснювані ними угоди можуть бути визнані недійсними, якщо вони суперечать обсягу дієздатності, передбаченому установчими документами відповідної юридичної особи.

1 Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. К., 1999.С. 31.

158

Для визнання угоди недійсною не має значення суб'єктивний характер дії юридичної особи. Вина враховується тільки при визнанні наслідків такої угоди недійсними. Наприклад, якщо угода була здійснена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в такій угоді настають наслідки, передбачені ст. 49 ЦК. За відсутності умислу на угоди, що суперечать закону, поширюються правові наслідки, передбачені ст. 48 ЦК.

Угоди з вадами волі. Для здійснення угоди потрібне бажання її здійснити. Як волевиявлення угода обов'язково повинна містити в собі волю особи, спрямовану на досягнення того правового результату, який пов'язується законом саме з цим волевиявленням. Але угода має виражати не тільки волю особи, що її здійснює. Потрібно, щоб ця воля не суперечила зовнішньому виявленню угоди (волевиявленню). Необхідна єдність (збіг) волі і волевиявлення, тобто процес формування внутрішньої волі повинен протікати нормально, без впливу будьяких зовнішніх порушуючих цей процес обставин. Тому в усіх випадках, коли в угоді хоча і є воля, але виражена вона під впливом насильства, погрози, обману тощо, угода не може вважатися дійсною.

До кола угод з вадами волі належать:

угода, укладена громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій (ст. 55 ЦК);

угода, укладена внаслідок помилки (ст. 56 ЦК);

угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин (ст. 57 ЦК).

Усі ці угоди в свою чергу поділяються на:

угоди, укладені без внутрішньої волі на здійснення угоди: угоди, укладені внаслідок насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною; угоди, укладені громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій;

угоди, в яких внутрішня воля сформувалась неправильно: угоди, укладені внаслідок обману, помилки, збігу тяжких обставин.

Якщо у першому різновиді воля самої особи на здійснення угоди зовсім відсутня, а волевиявлення відображує волю якоїсь іншої особи, котра шляхом насильства, погрози тощо вчиняє тиск на особу, то за угодами другого різновиду справжня воля сторони формується під впливом обставин, які перекрутили дійсність або примусили її до здійснення угоди.

159

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

Угода, укладена громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій.

Угоди, укладені внаслідок помилки. Відповідно до ст. 56 ЦК угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною предмета або інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення в той час, коли за обставинами справи можна вважати, що угода повинна бути укладена. Помилка не є результатом умисних дій з боку сторонніх осіб, як це передбачено ст. 57 ЦК.

Слід пам'ятати, що не кожна помилка може тягти за собою визнання угоди недійсною. Помилка повинна мати істотне значення відносно природи угоди, тотожності або таких якісних характеристик предмета угоди, які значно знижують можливість її використання за призначенням.

Правила ст. 56 ЦК не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.

Угода, укладена внаслідок обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, яка укладається.

Якщо порівняти ст. 56 і ст. 57 ЦК, можна дійти висновку, що ст. 56 допускає як винну, так і безвинну поведінку сторін, а ст. 57 —

160

умисне діяння одного з учасників як необхідну суб'єктивну умову для визнання угоди недійсною. Тому ці норми й відрізняються за передбаченими в них правовими наслідками визнання угод недійсними.

Угоди, укладені внаслідок збігу тяжких обставин (кабальні угоди). Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т. ін.), які примусили його укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Угоди, укладені внаслідок збігу тяжких обставин, мають ваду волі, оскільки її формування здійснюється під впливом таких обставин, які практично виключають нормальне формування волі, що тягне за собою укладення угоди на вкрай невигідних умовах. На відміну від обману обставини, які впливають на формування волі, виникають незалежно від сторонніх осіб. Щоправда, останні можуть усвідомлювати наявність таких обставин і користуватися ними при здійсненні угоди на вигідних для себе умовах. Потерпілий усвідомлює кабальний характер такої угоди, але на час її здійснення змушений погоджуватися з кабальним характером угоди.

При вирішенні позовів про визнання угоди недійсною суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведенні фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї' умовах.

Угоди, укладені внаслідок насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною. Згідно зі ст. 57 ЦК такі угоди можуть бути визнані недійсним и за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Під насильством слід розуміти фізичний вплив на особу або на її близьких з метою спонукання цієї особи до укладення угоди.

Під погрозою слід розуміти психічний впііив на особу. Але погроза може бути підставою для визнання угоци недійсною, коли з обставин, які мали місце в момент укладення угоди, були підстави вважати, що відмова учасника угоди від її укладення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Для визнання такої угоди недійсною необхідна наявність таких ознак: зв'язок між погрозою та укладенням угоди; реальність погро

161

6 «Цивільне право України

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

зи; умисел, спрямований на неправомірність набуття прав чи обов'язків, або інше неправомірне задоволення інтересів погрожуючого. Форми погрози та зміст відомостей, які можуть бути розголошені в разі реалізації погрози, не мають значення.

Відомими є угоди, що укладаються однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті. Ці угоди безпосередньо створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов'язки особи, яку представляють (ст. 62 ЦК). У цих угодах представник не виражає свою волю. Його мета — донести до учасника угоди волю того, кого він представляє. І коли внаслідок зловмисної'угоди воля того, кого представляють, не доводиться до іншої сторони, а підміняється волею самого представника, то така угода буде недійсною. Судова практика виходить з того, що зловмисність угоди представника та іншого учасника угоди матиме місце тільки тоді, коли вони діяли умисно за рахунок того, кого представляють.

Угоди з вадами форми. Форма в угоді становить собою той спосіб, за допомогою якого фіксується зовнішній вигляд волевиявлення, спрямованого на здійснення угоди. Недійсність угод внаслідок вади форми залежить від того, яка форма встановлена законом для здійснення тієї чи іншої угоди. Закон пов'язує недійсність тільки з письмовою формою угоди.

Якщо закон встановив відповідну форму для угоди, передбачивши її недійсність в разі недодержання цієї вимоги, надання суду письмових доказів здійснення угоди не може компенсувати відсутність передбаченої законом обов'язкової форми.

Як виняток із загального правила про наслідки недодержання обов'язкової для цього виду угоди нотаріальної форми ч. 2 ст. 47 ЦК

162

передбачає, що в тому разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. Однак це правило не застосовується, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення угоди були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, ст. ст. 105, 114 ЦК).

І/Угоди з вадами змісту — це угоди, в яких умови не тільки не відповідають вимогам чинного законодавства, а й суперечать ним. До цих угод належать: угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; мнимі і удавані

угоди.

Згідно з чинним законодавством всі угоди повинні відповідати інтересам держави і суспільства, тому цивільні права охороняються законом, якщо вони відповідають цим вимогам. Громадяни та юридичні особи, що зловживають своїми правами, втрачають право на охорону і захист з боку держави (ст. 5 ЦК).

Угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, — це не просто угода, яка порушує закон„Для застосування ст. 49 ЦК необхідно встановити дві ознаки протиправності угоди. Поперше, сторони, що її укладають, діяли умисно, переслідуючи мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Наявність умислу може бути як у однієї, так і в обох сторонах угоди. Подруге, це особлива спрямованість умислу на порушення основних принципів існуючого суспільного ладу. До цих угод належать угоди, спрямовані на використання в суперечності з законом державної, колективної або приватної власності з корисливою метою, незаконне нею користування, розпорядження чи придбання в суперечності з встановленими правилами предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу. Так, ст. 114 Земельного кодексу України встановлює, що купівляпродаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Більш того, Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1996 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (п. 25) підкреслив, що судам слід мати на увазі, що угоди, які визнаються недійсними згідно

163

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

зі ст. 114 Земельного кодексу, повинні визнаватися недійсними із застосуванням наслідків, передбачених ст. 49 ЦК1.

Мнима угода — це угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Така угода визнається недійсною незалежно від мети її укладення.

Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли, суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будьяких наслідків.

У давана угода — це угода, укладена з метою приховати іншу угоду. В такій угоді також відсутня основа — учасники прагнуть досягти зовсім іншої мети, ніж це випливає з угоди. Встановивши це, суд відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК визнає удавану угоду недійсною, а дійсною буде визнана та угода, яку сторони дійсно мали на увазі. У разі, коли така угода суперечить закону, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Дійсність угоди з огляду на законність її змісту повинна перевірятися на момент укладення угоди. Між тим укладення угоди часто не збігається з її виконанням. Зміст таких угод необхідно оцінювати як в момент їх укладення, так і в момент виконання. Якщо ж укладення угоди не збігається з виникненням прав і обов'язків, то законність угоди перевіряється в момент, який вказано або в законі, або в договорі. Наприклад, право спадкоємця виникає на час відкриття спадщини, хоча заповіт і було складено раніше. Але законність заповіту з'ясовуватиметься в момент смерті спадкодавця.

Всі недійсні угоди поділяються також на нікчемні (абсолютно недійсні) і заперечувані (відносно недійсні).

Нікчемними (абсолютно недійсними) угодами визнаються такі угоди, недійсність яких прямо випливає із закону або інших нормативноправових актів, тобто ступінь протиправності діяння такий, що для визнання угоди недійсною досить констатації лише самого факту здійснення такої дії.

Якщо недійсність угоди прямо не випливає із закону або інших нормативноправових актів, але один із учасників або інша зацікавлена особа заперечує її дійсність, то така угода може бути визнана судом заперечуваною (відносно недійсною) угодою.

До нікчемних (абсолютно недійсних) угод належать:

1 Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. С. 212.

164

угода, спрямована на обмеження правоздатності або дієздатності громадян (ч. 2 ст. 12 ЦК);

угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі обмежує особисті або майнові права неповнолітніх дітей (ч. 1 ст. 48 ЦК);

угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (ст. 49 ЦК);

угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями ії діяльності (ст. 50 ЦК);

угода, укладена неповнолітнім, який не досяг 15 років (ч. 1 ст. 51

ЦК);

угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним (ст. 52 ЦК);

мнима та удавана угоди (ст. 58 ЦК);

зовнішньоторговельні угоди, якщо недодержано їх форми і порядку підписання (ст. 45 ЦК);

угоди, укладені з порушенням нотаріальної форми, якщо закон спеціально передбачає такі наслідки (ч. 1 ст. 47 ЦК).

До заперечуваних (відносно недійсних) угод належать:

угода, укладена неповнолітнім віком від 15 до 18 років без згоди його батьків (усиновителів) або піклувальника (ч. 1 ст. 53 ЦК);

угода, укладена громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами (ч. 1 ст. 54 ЦК);

угода, укладена громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій (ч. 1 ст. 55 ЦК);

угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення;

угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної згоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин (ч. 1 ст. 57 ЦК).

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом, який визначає і наслідки.