Умови дійсності правочину

Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину.

Правочин є чинним, якщо він не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадянського суспільства.

Для вчинення правочину особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Так, наприклад, фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність, або особи, яким вона була надана, мають право вчиняти будь-які правочини. На відміну від них неповнолітні особи можуть самостійно вчиняти лише угоди, перелік яких визначений законом. Вчинення інших правочинів може здійснюватися лише за згодою їх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак потрібне ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи проявляється зовні. Волевиявлення буває прямим і побічним (конклюдентним, від лат. concludere - робити висновок). При прямому волевиявленні воля висловлюється словесно (усно

3.