<<
>>

§ 57. Індивідуальні та колективні трудові спори

Відносини працівника з роботодавцем складаються по-різному. З одного боку, це залежить від ставлення працівника до роботи, з іншого — від умов, які створені для працюючого, рівня його заробітної плати тощо.

В одних випадках відносини між працівниками та роботодавцями складаються без конфліктів, однак іноді в їхніх відносинах з’являються проблеми. Тоді і виникають трудові спори.

Трудові спори поділяють на індивідуальні та колективні.

1. Індивідуальні трудові спори.

Індивідуальні трудові спори — це неврегульовані розбіжності між працівником, з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом — з іншого, з питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших нормативних актів, а також колективних і трудових договорів. Предметом індивідуального трудового спору є вимога про поновлення чи визнання трудових прав, передбачених законодавством, колективним чи трудовим договором.

Висловіть припущення, які проблеми найчастіше стають приводом для виникнення індивідуального трудового спору.

У разі виникнення індивідуального трудового спору сторони можуть вирішити його шляхом переговорів, а якщо це не вдалося, звернутися до органу, який уповноважений розглядати такі спори. Такими органами є комісії з трудових спорів (КТС) та суди. У порядку, передбаченому Кодексом законів про працю КТС, розглядають спори, що виникають на будь-яких підприємствах — незалежно від відомчої належності, організаційної форми, форми власності тощо. Винятком є лише звільнення з роботи в громадських організаціях, партіях, інших об’єднаннях громадян, тих, хто працює на виборних посадах.

Комісії по трудових спорах створюються на підприємствах, де працює понад 15 працівників, а на великих підприємствах вони можуть створюватися в окремих структурних підрозділах. Обрання здійснюється на загальних зборах або конференції трудового колективу. При цьому на підприємствах обов’язковою вимогою є наявність в її складі не менше 50 % робітників. Комісія із трудових спорів є первинним органом розгляду будь-якого трудового спору, однак, виходячи з норм Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини в державі, працівник має право звернутися до суду без попереднього розгляду в комісії.

Комісії з трудових спорів розглядають спори щодо застосування установлених норм виробітку і розцінок, умов праці, переведення на іншу роботу, оплату надурочних робіт і роботи в нічний час, надання

щорічної відпустки, накладення дисциплінарних стягнень тощо. Для звернення до комісії встановлено граничний строк - 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Однак це обмеження не стосується спорів про виплату заробітної плати — у цьому випадку право на звернення не обмежене будь-яким строком.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу законів про працю та визначте, який порядок розгляду та прийняття рішень комісією з трудових спорів передбачено законодавством.

З Кодексу законів про працю

Стаття 226. Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах

Комісія по трудових спорах зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви.

Спори повинні розглядатися в присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, у тому числі адвокат.

У разі нез’явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез’явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

Засідання комісії по трудових спорах уважається правомірним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.

Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити вмотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.

На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

Стаття 227. Порядок прийняття рішень комісією по трудових спорах

Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів н членів, присутніх на засіданні.

У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім’я та по батькові працівника, який звернувся до комісії або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і вмотивоване рішення комісії.

Копії рішення комісії в триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

У разі незгоди з рішенням комісії будь-яка сторона має право в десятиденний строк із дня вручення їй рішення комісії звернутися до суду, оскарживши це рішення. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, позови працівників, що випливають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за вибором позивача, як за місцем знаходження підприємства, установи, організації, так і за місцем його проживання. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення — у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату прані працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішення, які прийняті комісією з трудових спорів або районним (міським) судом, підлягають виконанню сторонами. Якщо це рішення не виконують добровільно, зацікавлена сторона має право звернутися за допомогою до державної виконавчої служби.

Судами розглядаються, зокрема, скарги працівників на незаконне звільнення. У разі визнання звільнення незаконним суд має право прийняти рішення про відновлення працівника на роботі та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу — тобто часу, коли він не працював унаслідок незаконного звільнення. Також можлива зміна формулювання причин звільнення — як правило, з таким проханням звертаються працівники, яких було звільнено за так званими негативними підставами — за прогул, втрату довіри, скоєння аморального вчинку особою, яка виконує виховні функції, тощо. Рішення про відновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню.

1.

<< | >>
Источник: Наровлянський О.Д. 11 клас. Правознавство профільний рівень. 2011

Еще по теме § 57. Індивідуальні та колективні трудові спори:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. § 72—73. Індивідуальні та колективні трудові спори. Оплата праці. Охорона праці
  3. Охорона праці
  4. Завдання для узагальнення за темою
  5. ЗМІСТ
  6. § 57. Індивідуальні та колективні трудові спори
  7. Трудовий спор, індивідуальний трудовий спор, трудовий арбітраж, страйк.
  8. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник
  9. ЗМІСТ
  10. Стаття 3. Визначення понять
  11. ДИРЕКТИВА 2001/24/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 4 квітня 2001 року стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації кредитних установ*
  12. ДИРЕКТИВА 2001/17/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 19 березня 2001 року стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації страхових компаній*
  13. § 3. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам
  14. Об’єктивні ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань
  15. Підвідомчість цивільно-правових спорів третейським судам (арбітрабельність)
  16. Порядок реалізації права на щорічну відпустку
  17. Юридичні гарантії права на щорічну відпустку
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -