Рівень Ради Європи у структурі європейської регіональної системи захисту прав людини

Рада Європи є провідною організацією із захисту прав людини наєвропейському континенті

Рада Європи створена у 1949 році як регіональна міжурядова організація, що передбачає розвиток співробітництва держав-учасниць на основі спільних ідеалів і принципів, а також сприяння їх економічному і соціальному прогресу.

До складу РЄ входять 46 держав-членів, деякі держави мають статус спостерігачів у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) або спостерігачів у Комітеті міністрів Ради Європи.

Члени РЄ повинні дотримуватися трьох основних принципів:

РЄ виступає за свободу слова і засобів масової інформації, свободу зборів, рівність і захист меншин. Організація допомагає державам-членам у боротьбі з корупцією і тероризмом, а також в реалізації необхідних судових реформ. Група експертів у галузі конституційного права, відома як Венеційська комісія, пропонує юридичні консультації для країн у всьому світі.

Рада Європи захищає права людини в рамках міжнародних конвенцій, таких як Конвенція про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та насилля в сім’ї та Конвенція про кіберзлочинність. Організація стежить за прогресом держав-членів у цих сферах і дає рекомендації через незалежні моніторингові органи.

Сьогодні жодна держава-член Ради Європи не застосовує смертну кару. У межах Ради Європи опосередковане або пряме забезпечення та захист

ПАРЛАМЕНТСЬКА

АСАМБЛЕЯ РАДИ

ЄВРОПИ (Parliamentary Assembly of the Council of Europe) - є одним з двох статутних органів Ради Європи. Асамблея розглядає актуальні питання, пов’язані з проблемами сучасного суспільства і різними аспектами міжнародної

політики в рамках

прав людини здійснюють такі інституції:

загального мандату РЄ, що охоплює такі сфери як захист прав людини, розвиток демократії та верховенства права.

стандартами у сфері прав людини, а й досить динамічними інструментами впливу на забезпечення та захист прав.

«Прагнення до миру» - послання президента

ПАРЄ Тіні Кокса.

Прагнення до миру, заснованого на

справедливості та

міжнародній співпраці, є життєво важливим для збереження людського суспільства та

цивілізації».

ПАРЄ обирає

Генерального секретаря

Ради Європи, його заступника, Генерального секретаря ПАРЄ, Уповноваженого (Комісара) з прав людини та суддів ЄСПЛ.

Згідно зі статтею 26 Статуту РЄ Україні виділено 12 місць у ПАРЄ. На ці місця Розпорядженням Голови Верховної Ради України призначаються 12 народних депутатів України.

Генеральний секретар відповідає за

стратегічне управління Радою Європи. Він веде засідання та

представляє Раду

Європи.

Комітет міністрів Ради Європи (The Committee of Ministers). Комітет міністрів є статутним органом Ради Європи, що приймає рішення. Його роль і функції широко визначені в розділі IV Статуту. Він складається з міністрів закордонних справ держав-членів. Комітет збирається на рівні міністрів раз на рік і на рівні депутатів (постійних представників у Раді Європи) щотижня. Проведення засідань регулюється Статутом і Регламентом. Заступникам міністрів допомагають Бюро, групи доповідачів, тематичні координатори та спеціальні робочі групи.

Рекомендації Комітету міністрів не мають

обов’язкової сили, однак є важливими стандартами, що відображають спільне бачення проблемних питань (у тому числі щодо прав людини) державами-учасницями Ради Європи.

Комітет міністрів РЄ складається з міністрів закордонних справ 46 держав- членів Ради Європи або їхніх постійних представників у Страсбурзі.

Комісар (Уповноважений) Ради Європи з прав людини (Council of

Europe Commissioner for Human Rights) незалежно вирішує питання та привертає увагу до порушень прав людини. Комісар (Dunja Mijatovic) працює як незалежна посадова особа, завдання якої - сприяти повазі до прав людини та їх дотриманню в країнах Ради Європи. Вона має співпрацювати з іншими міжнародними інститутами щодо заохочення та захисту прав людини з метою уникнення їх дублювання, надавати консультативні послуги й інформацію з питань захисту прав людини та запобігання їх порушенням.

Одночасно комісар має співпрацювати з національними правозахисними установами. Робота правозахисників є важливою для просування прав людини, демократії та верховенства права. Правозахисники відіграють центральну роль у забезпеченні відповідності державної політики правам людини та підзвітності влади. Правозахисники також відіграють важливу роль у захисті жертв порушень прав людини та забезпеченні їм доступу до відшкодування та правового захисту. Правозахисники є ключовими партнерами Комісара Ради Європи з прав людини.

Російсько-українська війна

Комісар та її Офіс активно беруть участь у реагуванні на наслідки війни в Україні для прав людини з самого початку. Наразі ця участь включає, серед іншого: 4-денний візит до Києва, у тому числі польовий візит у регіон, у травні 2022 року та Меморандум про наслідки війни в Україні для прав людини; серія моніторингових місій, здійснених у березні 2022 року до країн, які приймають людей, які втікають з України (Республіка Молдова, Польща, Угорщина,

Румунія, Словацька Республіка та Чехія); а також прямі обміни з правозахисниками в Україні, Генеральним прокурором України, представниками Верховної Ради України та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, офісом прокурора МКС, а також міжнародними та неурядовими організаціями.

Основним механізмом реалізації контролю РЄ над захистом прав людини у державах-членах РЄ є Європейський суд з прав людини (European Court of Human Rights). Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), заснований Європейською конвенцією з прав людини, є незалежним міжнародним судовим органом Ради Європи. Його основна місія полягає в тому, щоб забезпечити дотримання державами-членами своїх зобов’язань за Конвенцією шляхом розгляду заяв від людей, які стверджують, що було

Європейський суд з прав людини

порушено їхні права людини, захищені Конвенцією ЄКПЛ, і винесення рішення, якщо заява є прийнятною та обґрунтованою. Щороку до Суду надходить багато справ, і їх кількість зростає, доводячи, що його роль у захисті та покращенні верховенства права, демократії та основних прав актуальна як ніколи.

До складу ЄСПЛ входять 46 суддів - по одному від кожного держави. Судді обираються ПАРЄ більшістю голосів за списком з трьох кандидатів, терміном на дев’ять років без права переобрання.

Фізичні особи можуть подавати заяви про порушення прав людини до Страсбурзького Суду після того, як у відповідній державі-члені вичерпано всі можливості оскарження.

Якщо Європейський суд встановлює, що права людини заявника/заявниці були порушені, то відповідна держава повинна забезпечити правосуддя для даної особи. Держава може також вжити заходів для 131

забезпечення того, щоб подібні випадки не повторювалися. Дії, що вживаються національними владами у відповідь на рішення Суду, знаходяться під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.

ЄСПЛ докладає постійних зусиль для прискорення розгляду справ та вдосконалення методів роботи та ведення справ.

Права людини, що містяться в Європейській конвенції, захищаються в країнах найрізноманітнішими способами. Принципи Конвенції та судова практика Європейського суду враховуються в постановах, що виносяться національними судами, в законодавстві, ухваленому парламентами, а також у рішеннях національних органів влади. Отже, рішення Європейського суду є лише одним із шляхів захисту прав людини у Європі.

Європейська комісія «За демократію через право» - більш відома як Венеціанська комісія, оскільки вона збирається у Венеції - є дорадчим органом Ради Європи з конституційних питань.

Роль Венеціанської комісії полягає в наданні юридичних консультацій своїм державам-членам і, зокрема, в допомозі державам, які бажають привести свої правові та інституційні структури у відповідність до європейських стандартів і міжнародного досвіду в сферах

демократії, прав людини та правління.

For democracy through law Комісія також допомагає

(За демократію через право) забезпечити поширення та консолідацію

спільної конституційної спадщини, відіграючи унікальну роль у врегулюванні конфліктів, і надає «екстрену конституційну допомогу» державам з перехідною економікою.

До Комісії входить 61 держава-член: 46 держав-членів РЄ та 15 інших країн (Алжир, Бразилія, Канада, Чилі, Коста-Ріка, Ізраїль, Казахстан, Республіка Корея, Косово, Киргизстан, Марокко, Мексика, Перу, Туніс і США). Аргентина, Японія, Святий Престол і Уругвай є спостерігачами, Білорусь має статус асоційованого члена (призупинено).

Комісія також тісно співпрацює з Європейським Союзом, ОБСЄ/БДІПЛ та Організацією американських держав (ОАД).

Окремими її членами є університетські професори публічного та міжнародного права, судді верховного та конституційного судів, члени національних парламентів та низка державних службовців. Вони призначаються державами-членами на чотири роки, але діють в індивідуальній якості.

Комісія працює за трьома напрямками:

Комісія ділиться стандартами та найкращими практиками, прийнятими в країнах Ради Європи за її межами, зокрема в сусідніх країнах. Її постійний секретаріат розташований у Страсбурзі, Франція, у штаб-квартирі Ради Європи. Пленарні засідання проводяться у Венеції, Італія, у Scuola Grande di San Giovanni Evangelista, чотири рази на рік (березень, червень, жовтень і грудень).

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (The Congress of Local and Regional Authorities) - Конгрес місцевих і регіональних влад є інституцією Ради Європи, яка відповідає за зміцнення місцевої та регіональної демократії в 46 державах-членах і оцінює застосування Європейської хартії місцевого самоврядування. Як голос європейських муніципалітетів і регіонів, він працює над консультаціями та політичним діалогом між національними урядами та місцевими та регіональними органами влади через співпрацю з Комітетом міністрів Ради Європи.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих

органів влади та Палати регіонів. Він має 306

представників і 306

заступників, які

призначаються на п’ять

років і представляють понад 130 000 місцевих і регіональних органів влади в 46 країнах-членах Ради Європи. Робота Конгресу організована трьома комітетами: моніторинговим, керівним та поточним.

Конгрес:

> це голос європейських регіонів і муніципалітетів у Раді Європи;

> забезпечує форум, де місцеві та регіональні виборні представники можуть обговорювати спільні проблеми, об’єднувати свій досвід і висловлювати свої погляди урядам;

> консультує Комітет Міністрів та Парламентську Асамблею Ради Європи з усіх аспектів місцевої та регіональної політики;

> тісно співпрацює з національними та міжнародними організаціями, що представляють місцеву та регіональну владу;

> організовує слухання та конференції на місцевому та регіональному рівнях для охоплення ширшої громадськості, участь якої є важливою для працюючої демократії;

> готує регулярні звіти по країнах про стан місцевої та регіональної демократії в усіх державах-членах Ради та державах-кандидатах та здійснює моніторинг, зокрема, того, як реалізуються принципи Європейської хартії місцевого самоврядування;

> допомагає новим державам-членам у практичних аспектах їх прогресу на шляху створення ефективного місцевого та регіонального самоврядування.

Конференція міжнародних неурядових організацій

(The Conference of

International Non­

Governmental Organisations (INGOs)) - представляє

громадянське суспільство і сприяє демократичній участі.

Контролюючі органи:

✓ Група держав із боротьби з корупцією (GRECO)

✓ Європейський комітет з попередження тортур і нелюдського поводження або такого, що принижує гідність, чи покарання (CPT)

✓ Група експертів з питань протидії торгівлі людьми (GRETA)

✓ Європейська комісія з ефективності правосуддя (CEPEJ)

✓ Комітет експертів з оцінки заходів протидії легалізації злочинних доходів і заходів з фінансуванням тероризму (MONEYVAL)

✓ Європейська комісія проти расизму та нетерпимості (ECRI)

✓ Європейський комітет з соціальних прав (ECSR)

✓ Консультативний комітет з Рамкової конвенції про захист національних меншин

✓ Комітет експертів Європейської хартії регіональних мов і мов меншин

6.4.