Принцип пропорційності.

Як відомо, неформалізованість змісту багатьох положень ЄСХ(п) зумовлює певну гнучкість у підходах до їх тлумачення. Тому Комітет часто перевіряє право­мірність дій держави шляхом з’ясування питання про те, чи від­повідало застосоване державою обмеження права тій меті, яка таке обмеження зумовила.

Термін «пропорційність» безпосередньо у тексті ЄСХ(п) не трапляється. Натомість передумовою застосування цього принципу Комітетом була стаття G ЄСХ(п), якою встановлено, що «ефективне втілення в життя прав і принципів, зазначених у частині I, та їхнє ефективне здійснення, відповідно до час­тини II, не підлягають жодним обмеженням, за винятком тих, які передбачені цими частинами, і тих, які встановлені законом і необхідні в демократичному суспільстві для захисту прав і свобод інших людей або для захисту державних інтересів, на­ціональної безпеки, здоров'я людей чи моралі. Обмеження, які дозволяються згідно з цією Хартією щодо зазначених у ній прав і зобов'язань, застосовуються тільки з метою, з якою вони пе­редбачені» [3Так, Комітет, використавши позицію Суду у спра­ві Olsson v. Sweden від 24 березня 1988 року щодо обов'язку держави забезпечити соціальний та економічний добробут ма­тері та дитини, зазначив, що держава зобов'язана контролювати умови, в яких виховуються діти, з метою гарантувати їм право на приватне життя, а саме таємницю кореспонденції, телефон­них розмов, захист права власності, а також підтримку їхніх контактів з родичами. Втручання у цьому контексті допустимі виключно з мотивів безпеки, захисту фізичного, психологічно­го здоров'я і розвитку дитини, або для захисту інших осіб [293].

В одному з останніх рішень по суті за скаргою №32/2005 Confederation of Independent Trade Unions in Bulgaria, Confederation of Labour “Podkrepa”, European Trade Union Confederation v. Bulgaria від 16 жовтня 2006 року (пар. 27, 46) Комітет констатував, що повна заборона страйків працівни­кам, зайнятим у галузі зв'язку, електропостачання та охорони здоров'я, а також часткова заборона страйків державним служ­бовцям порушує гарантоване частиною 4 статті 6 ЄСХ(п) (стат­тя ратифікована Україною) право на страйк, оскільки «така за­борона не є пропорційною до законної меті, яка переслідується. Така заборона права на страйк не може бути визнана необхід­ною у демократичному суспільстві за статтею G ЄСХ(п)» [153].

Відтак, об'єктом, стосовно якого оцінюється пропорцій­ність дій держави, виступають передусім не конкретні обста­вини, а ідеал демократичного суспільства. Основні характерис­тики цього феномена вироблені загальносвітовою практикою і сприймаються Комітетом (та й Судом) як дещо пріоритетне, достатньо чітко визначене і стабільне. Тому держави, вчиняю­чи дії, спрямовані на обмеження закріплених у ЄСХ(п) прав, зобов’язані зважати не стільки на конкретні показники чи си­туацію всередині держави, скільки на практику Комітету, в якій тлумачиться поняття демократичного суспільства.

Необхідність у демократичному суспільстві передбачає іс­нування достатньо серйозної соціальної потреби, яка зумовлює обмеження права людини, що є можливістю задоволення її по­треб [141]. Отже, у діяльності Комітету, серед іншого, дістає прояв гуманістичність потребової інтерпретації прав людини. У конкретній справі Комітет встановлює пропорційність між за­стосовуваними державою обмеженнями, соціальною потребою та потребою людини (групи людей).

Принцип пропорційності безпосередньо відображений в ін­ших рішеннях (зокрема, за скаргами № 8/2000, 12/2002, 31/2005) та висновках Комітету. Відтак, значення принципу пропорційності є дуже великими, оскільки саме він покликаний забезпечити ро­зумний баланс між правами людини за ЄСХ(п), з одного боку, та інтересами й можливостями суспільства і держави, - з іншого.