Права людини 1 та 2-го поколінь як якісно новий етап у розвитку людських прав і свобод

Із зміною віків, розвитком філософії, медицини, технічним прогресом змінюються, виникають та припиняються ті чи інші суспільні відносини.

Багатогранність людини породжує

невичерпність її прав. Разом з людиною, її рівнем розвитку та значенням у соціумі постійно

змінюються і її права, їх пріоритети. Права людини на кожному етапі розвитку суспільства мали свої особливості та ґрунтувались на науково-технічних досягненнях та моральних установках індивідів, що були їм притаманні в конкретний часовий період. Таким чином, було сформовано своєрідну класифікацію прав людини в залежності від її історичного розвитку - покоління прав людини

ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ - громадянські і політичні права

Відлік першого покоління прав людини можна вести з періоду встановлення юридичної рівності, коли зруйнувалися станові рамки середньовічного суспільства. Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і свободи, які визначали межі втручання державної влади у сфери громадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій.

Теоретично ці права почали формуватися протягом XVII та XVIII ст.ст. саме з політичних міркувань. Люди поступово стали визнавати, що існують такі речі, які держава робити не може, і що народ повинен мати певний вплив на ті політичні процеси, наслідки яких позначаються на ньому. Двома центральними ідеями були ідея особистої свободи та ідея захисту особи від державного свавілля.

Перші акти англійського конституціоналізму, що закріплюють права людини:

До першого покоління прав людини належать також американські та французька декларації, а саме:

Деякі вчені відносять до першого покоління прав людини Велику хартію вольностей (1215), де, зокрема, зазначається:

«Жодна вільна людина не буде заарештована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або у будь-який (інший) спосіб знедолена...

З таких підстав до першого покоління прав людини можна віднести й Литовські Статути (1529, 1566, 1588 pp.) — юридичний пам'ятник

литовського, білоруського та українського народів. У них було проголошено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної (шляхетної) особи, особистої відповідальності перед законом тощо.

Проте середньовічне законодавство (Велика хартія вільностей, Литовські Статути та ін.) будувалося відповідно до феодально-ієрархічної, станової структури суспільства, коли була відсутня юридична рівність громадян.

Тому історико-правовий розвиток першого покоління прав людини можна вести з періоду встановлення юридичної рівності, коли зруйнувалися станові рамки середньовічного суспільства.

Сьогодні громадянські та політичні права закріплено у:

ДРУГЕ ПОКОЛІННЯ - соціальні, економічні та культурні права

Закріплення права та свобод другого покоління було пов’язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного

становища та культурного рівня після Першої світової війни. Це соціальні, економічні та культурні права. Вони вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян.

Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення. Каталог природних і громадянських прав і свобод людини поповнився соціально- економічними і соціально-культурними правами і свободами.

Права та свободи другого покоління закріплено у частині конституцій XX століття, зокрема, Конституція Мексиканських Сполучених штатів 1917 p.; Конституція Італійської Республіки 1947 р. Крім того, вони відображенні у змінах і доповненнях до старих конституцій.

Соціальні, економічні та культурні права були закріплені у:

Деякі з цих прав не можуть бути однозначно віднесені до позитивних, зокрема, право на вільний вибір роботи, право створювати професійні спілки і входити до їх складу тощо.

3.4.