Правова культура: поняття, структура, перспективи розвитку
Традиційно правову культуру прийнято поділяти на дві окремі категорії: правову культуру особи і правову культуру суспільства, так визначаючи цих два поняття:
S правова культура особи властивість, що характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх виконувати;
S правова культура суспільства сукупність факторів, які характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, організації роботи з його дотримання, стан законності й правопорядку.
Структура правової культури має складний характер. Складовими її можна вважати право, законодавство, правовідносини, правосвідомість, правотворчість, правореалі
194
зацію та інші елементи правової системи, що відображаються як у поведінці людини, так і в її свідомості.
Правова культура суспільства складається з таких найбільших правових утворень:
> системи правових норм як особливих правил поведінки, що зовні відбиті у системі нормативноправових актів, та конкретизуючих їх актів індивідуального регулювання;
> сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, що врегульовані за допомогою правових норм і складаються з юридичних прав і обов'язків;
> сукупності суб'єктів права (фізичних, у тому числі і посадових осіб, державних та інших організацій, соціальних груп, соціальних спільностей);
> правосвідомості системи духовного відображення правової дійсності;
> режиму законності й правопорядку стану фактичної впорядкованості суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових засобів.
Правова культура особи включає правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до нього, переконаність у справедливості законів, юридичних прав і обов'язків та інших правових явищ. У змісті правової культури особи доцільно виділити такі блоки:
•S правосвідомість як систему відображення суб'єктом правової дійсності;
•S правомірну поведінку і правове мислення;
•S результати правомірної поведінки і правового
мислення.
Залежно від характеристик правової діяльності (правомірної поведінки) правова культура особи поділяється на:
S теоретичну і практичну, в тому числі професійну; S продуктивну і репродуктивну.
Формування правосвідомості і правової культури особистості в нашому суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті цілеспрямованої діяльності держави, її органів і установ щодо формування правових знань, поваги до права і закону, соціальноправової активності.
195
При переході до будівництва правової держави і громадянського суспільства підвищується необхідність формування правосвідомості та правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство.
Проте в умовах економічної кризи багато людей залишається безробітними, без засобів до існування, що в значній мірі штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень.Правовий нігілізм пряма протилежність правовій культурі, коли більшість людей не знає або не розуміє закону, негативно ставиться до законодавства і необхідності дотримуватися його, не визнає суспільної цінності права. Він несумісний з правовою державою, призводить до порушень правового порядку, зростання злочинності.
Певний рівень правової культури досягається за допомогою об'єктивних і суб'єктивних факторів. Серед об'єктивних визначають умови розвитку суспільства, а суб'єктивних правове виховання.
Правове виховання цілеспрямована, послідовна, систематична діяльність держави та її органів, а також громадських об'єднань і організацій щодо формування певної системи правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, правових почуттів почуття права, законності, почуття поваги до права і закону, до тих соціальних цінностей, які регулюються і охороняються правом та законодавством.