Перспективні напрями підвищення ефективності превентивних антикорупційних механізмів у сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні

У попередніх підрозділах дисертації ми досить детально проаналізували особливості притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за порушення таких превентивних антикорупційних обмежень, як одержання подарунків та недопущення конфлікту інтересів.

- по-перше, ціла низка положень Закону України «Про нотаріат», які, фактично, є антикорупційними, однак юридично такими не визнаються;

- по-друге, певні складові професійної діяльності нотаріусів, які можуть бути використані з корупційною метою;

- по-третє, деякі сфери позаслужбової діяльності нотаріуса, які потребують додаткового правового регулювання.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що існуючий на сьогодні адміністративно-правовий механізм протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг є далеким від оптимального. При цьому, найбільше нарікань викликає не стільки його низька ефективність (оскільки вона залежить, насамперед, від правильної організації роботи правоохоронних органів), скільки його неповнота та обмежений характер.

Антикорупційні обмеження та заборони, що до нього входять, уже не задовольняють потреби практики, оскільки не враховують постійно зростаючу роль нотаріусів у публічно-правових відносинах та неспіврозмірні з тими правовими можливостями, які вони отримали останнім часом. Адже очевидним є той факт, що чим ширшим є коло службових повноважень нотаріуса, тим суворішою має бути міра відповідальності за їх невиконання чи зловживання ними.

У своїй сукупності наведені нами вище положення характеризують принцип пропорційності адміністративної відповідальності, під якою, зазвичай, розуміють «відповідність втрат, яких зазнає винна особа, її можливостям не з боку їх кількості, а з боку наявності певних додаткових (тобто таких, що відсутні в інших осіб) правомочностей, можливостей впливати певним чином на ті чи інші відносини, приймати певні рішення, наявності професійних обов’язків тощо» [74].

Водночас, як свідчить проведене нами порівняльно-правове

дослідження Законів України «Про нотаріат», «Про запобігання корупції» та КУпАП, законодавцем не було повною мірою дотримано принципу співрозмірності можливостей (повноважень) нотаріуса та його

відповідальності під час побудови адміністративно-правового механізму протидії корупції в нотаріальній системі. З метою усунення зазначеного недоліку, на нашу думку, необхідно вжити низку заходів, чільне місце серед яких займають ті, що спрямовані на розширення меж адміністративної відповідальності нотаріусів за правопорушення, пов’язані з корупцією. Насамперед, до таких заходів, як свідчать результати проведеного нами опитування, необхідно віднести: 1) встановлення адміністративної відповідальності за порушення нотаріусами обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (48 % представників нотаріального корпусу та 81 % громадян); 2) встановлення адміністративної відповідальності за незаконне використання нотаріусом інформації, що стала йому відома у зв’язку з виконанням службових повноважень (56 % та 90 % респондентів відповідно). Нижче пропонуємо проаналізувати їх більш детально.