ПЕРЕДМОВА

Визначення Конституцією України головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав та свобод людини, а також проголошення курсу на формування соціальної дер­жави висувають на перший план проблему захисту соціально- економічних прав людини, які порівняно з іншими їх різновида­ми є менш захищеною - як фактично, так і юридично гаранто­ваною групою прав.

Після ратифікації Україною у липні 1997 року Конвенції та у жовтні 2006 року - ЄСХ(п) проблеми впровадження євро­пейських стандартів соціально-економічних прав, звітування про дотримання та виконання приписів ЄСХ(п) перед відповід­ними контрольними інстанціями РЄ (насамперед - перед Ко­мітетом) набули для вітчизняної юриспруденції практичного значення. Для правильного розуміння норм ЄСХ(п), більшість з яких сформульовані як оціночні поняття, особливо важливими стають правоположення Комітету - єдиного органу офіційно­го тлумачення цього міжнародного договору. З’ясовуючи зміст європейських стандартів означеної групи прав, також, необхід­но зважати на значну кількість рішень Суду, які, так чи інакше, стосуються питання захисту таких прав.

Сучасний стан економічних і соціальних прав не можна вважати задовільним. Як відзначається у третій доповіді Упо­вноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні» бідність значної частини населення стала головним свідченням по­рушення прав громадян України і унеможливлення реалізації інших прав людини. Передумовою такого становища була ба­гаторічна невідповідність розміру мінімальної заробітної плати прожитковому мінімуму (наприклад, 515 гривень і, відповідно, 592 гривні станом на 1 січня 2008 року; 605 гривень і, відповід­но, 626 гривень - на 01 грудня 2008 року), заниження показника прожиткового мінімуму, закладеного у Державному бюджеті на 2009 рік на рівні 2008 року (626 гривень), а також заборго­ваність з виплати заробітної плати, яка на 1 червня 2009 року склала понад 1,5 млрд.

Знання європейських стандартів економічних і соціальних прав людини, загальних особливостей їх інтерпретації нині є практично значущим для різноманітних державних органів України, у тому числі законодавчого та судових, оскільки укра­їнська юридична практика має відповідати і ЄСХ(п), і Конвен­ції.

Усе це зумовлює необхідність дослідження загальнотеоре­тичних аспектів економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів, а також імплементації останніх у на­шій державі.

Означена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних юридичних наук: загальної теорії права та держави (включаючи теорію прав людини), міжнародного публічного права, трудового права, права соціального забез­печення та ін. Загалом її досліджували як вітчизняні науковці (Н. Болотіна, В. Гладких, О. Грищук, С. Добрянський, М. Козю- бра, В. Костицький, В. Мармазов, О. Панкевич, Н. Раданович, П. Рабінович, І. Сенюта, Н. Сидоренко, В. Сіренко, В. Тацій, С. Федик, М. Феськов, М. Хавронюк, Г Чанишева, С. Шевчук та інш.), так і зарубіжні (Ж.-Ф. Аканджі-Комбе, С. Алексєєв, Ф. Алстон, М.Белл, М. Бондарь, К. Браун, Р. Брілла, К. Бут, Г. Горі, Д. Гом'єн, Л. Гордон, Л. Глухарєва, Д. Донеллі, Л. Зва- ак, В. Іваненко, І. Іваненко, Д. Куїнн, О. Лукашова, Б. Парех, Г. Стайнер, С. Фабре, Д. Харріс, Т Херві та інш.). Проте пред­метом комплексного монографічного загальнотеоретичного дослідження соціально-економічні права людини та їх євро­пейські стандарти в Україні ще не були. Водночас, саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку загальної теорії прав людини, теоретичною передумовою визначення шляхів і засобів підвищення ефективності державно-юридичного захис­ту в Україні таких прав.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності й особли­востей економічних і соціальних прав людини, їх європейських стандартів, а також в обґрунтуванні рекомендацій стосовно по­ліпшення впровадження останніх в юридичну практику України.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

- охарактеризувати розвиток уявлень стосовно економіч­них і соціальних прав людини у загальнотеоретичних моделях прав людини;

- здійснити загальнотеоретичну характеристику таких прав людини;

- уточнити загальне поняття стандартів економічних і со­ціальних прав людини, визначити їхні ознаки;

- класифікувати європейські стандарти економічних і соці­альних прав людини відповідно до ЄСХ(п);

- дослідити Конвенцію та ЄСХ(п) як складові юридичного механізму захисту означених прав людини в Україні;

- з’ясувати суть і систему основних принципів тлумачення юридичних норм, в яких закріплено економічні і соціальні пра­ва людини (насамперед, норм ЄСХ(п));

- з’ясувати взаємозв’язок та співвідношення стандартів економічних і соціальних прав людини, встановлених у ЄС та РЄ;

- охарактеризувати шляхи подальшого впровадження євро­пейських стандартів економічних і соціальних прав у юридичну практику України;

- дослідити юридичні засоби забезпечення та захисту євро­пейських стандартів економічних і соціальних прав людини й запропонувати можливості вдосконалення таких засобів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в економіч­ній та соціальній сферах, які опосередковуються правовим - як міжнародним, так і національним - регулюванням.

Предметом дослідження є європейські стандарти економіч­них і соціальних прав людини та юридичний механізм їх забез­печення в Україні.

Філософсько-методологічним підґрунтям даного дослі­дження послугували: соціально-детерміністичний, діалек­тичний та потребовий концептуальні підходи. Із загальнона- укових дослідницьких методів застосовувались, насамперед, системно-структурний, порівняльно-правовий, а зі спеціально- юридичних методів - тлумачення юридичних норм, соціально- правовий аналіз юридичної практики та правової статистики.

Соціально-детерміністичний підхід використано задля встановлення того, яким чином економічні й соціальні права людини вирішально зумовлюються факторами суто соціаль­ними. Діалектичний підхід застосовано для виявлення і пояс­нення розвитку таких прав, змін їх змісту й обсягу. Системно- структурний метод застосовано з метою виявлення місця еко­номічних і соціальних прав людини у загальній системі прав людини. Порівняльно-правовий метод використано для вста­новлення схожих та відмінних положень у різноманітних юри­дичних актах - як міжнародних, так і національних, - які стосу­ються зазначених прав.

Аналіз юридичної практики здійснювався в процесі ви­вчення матеріалів застосування норм ЄСХ(п) та Конвенції від­повідно Комітетом і Судом, а також матеріалів тлумачення норм чинного законодавства Конституційним Судом України.

Пропонуючи читачеві монографію, в якій викладено ре­зультати цього дослідження, сподіваємось, що ними можна буде скористатися:

- у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого розроблення загальнотеоретичних аспектів економічних і со­ціальних прав людини. Враховуючи, що у дослідженні чимало уваги приділяється особливостям правозастосовчої та право- тлумачної діяльності Комітету, висновки дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення змісту й розвитку європейських стандартів прав людини, закріплених в ЄСХ(п);

- у правотворчій діяльності - для правильного конструю­вання та вдосконалення закріплених у вітчизняних нормативно- правових актах стандартів економічних і соціальних прав лю­дини;

- у правозастосовній і правотлумачній діяльності - для адекватного тлумачення європейських стандартів соціально- економічних прав людини і використання їх як «зразка» інтер­претації;

- у навчальній діяльності - для застосування у процесі ви­кладання в юридичних та інших гуманітарних навчальних за­кладах.

1.