Співвідношення податку, збору, мита

Часто практично як синоніми вживаються поняття податку, збору, обов’язкового платежу. Дійсно, це дуже схожі категорії, що перебувають у певному співвідношенні. Поняття обов’язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність податків і зборів (при цьому треба враховувати, що мова йде про обов’язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення теж мають обов’язковий, але не податковий характер), і в широкому змісті обов’язкові платежі податкового характеру становлять податкову систему.

1) податки;

2) збори;

3) податкові плати (мито, пошлина, плата за торговий патент тощо).

Розмежування податків, зборів, платежів є не винятково теоретичною проблемою, але й у значній мірі проблемою практики.

По-перше, коли мова йде про податки, то це насамперед безу­мовні й нецільові платежі, і після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, так це й не погрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають у такий спосіб чітку цільову прив’язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (мова може навіть йти про самостійний склад правопорушення).

По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити винятково стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це, безсумнівно, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв’язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких вони направляються, - це збори.

І, по-третє, якщо встановлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є виключною ком­петенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

Законодавства багатьох держав не роблять розмежування між цими категоріями, і податкова система характеризується як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким візнається обов’язковий внесок, що має безеквівалентний характер, не пов’язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою або посадовою особою) певних і конкретних дій для (або щодо) внесків, що сплатив цей платник податків.

Природно, податок, мито, збір мають ряд загальних рис^[88]. До них відносяться:

1. Обоє ’язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів й фондів.

2. Чітке надходження їх до бюджетів й фондів, за якими вони закріплені.

3. Вилучення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження.

4. Примусовий характер вилучення.

5. Здійснення контролю єдиними органами Державної податкової служби.

6. Безеквівалентний характер платежів.

Однак, незважаючи на схожість цих механізмів, вони мають чіткі розходження.

Мито й збір відрізняються від податків:

А. За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80% надходжень у дохідну частиндо бюджетуу, інші види відрахувань, відповідно, менше.

Б. За метою. Ціль податків - задоволення потреб держави, ціль мит, зборів - задоволення певних потреб або витрат установ.

В. За обставинами. Податки являють собою безумовні платежі; мито, збір виплачуються у зв’язку з послугою, надаваною платникові державною установою, що реалізує державно- владні повноваження.

Г. За характером обоє ’язку. Сплата податку пов’язана із чітко вираженим обов’язком платника; мито, збір характеризуються певною добровільністю їх дій і не регулюються іноді відно­синами імперативного характеру.

Д. За періодичністю. Збори, платежі, мито часто носять разовий характер і їх сплата здійснюється без певної системи; податки характеризуються певною періодичністю.

Відмінності за періодичністю включають в себе два під­ходи:

- періодичність сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - певна періодична сплата);

- періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання щодо сплати, податки - чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку із власників транспортних засобів не пов’язується з характером вико­ристання транспортного засобу).

Е. За відплатністю. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

Таким чином, на відміну від загальних податкових платежів, збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета й спеціальні інтереси^[89].

Законодавчого розмежування мита й збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо до бюджету - мито, якщо на користь організації - збір. У сучасних умовах акценти трохи змістилися:

збір - платіж за володіння особливим правом;

мито - плата за здійснення на користь платників юридично значимих дій.