<<
>>

Поняття акцизного збору

Акцизи являють собою непрямі податки на певні товари, шо включаються у ціну товару й оплачуються покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення й держави, що є монополією.

Акцизний збір сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи державний бюджет, так і регулюючу функцію. Остання корегує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи її шляхом виключення з переліку оподатковуваних товарів.

Правовий механізм акцизного збору закріплений Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. “Про акцизний збір”. Динаміка змін нормативних актів щодо акцизного збору багато в чому повторює зміни актів, що стосуються податку на додану вартість: прийняття перших Законів України в грудні 1991 року, потім Декретів Кабінету Міністрів України в грудні 1992 року й нових Законів України в 1995-1996 роках. Правда, принципові зміни щодо акцизного збору в основному пов’язані з уточненням рівня ставок (у цьому' випадку мова не йде про регулювання питань щодо платників, об’єктів й нарахування акцизного збору).

Корегування законодавства, іцо регулює стягнення акцизного збору в Україні, відрізнялося деякою своєрідністю. Якщо по основній масі податків змінювалися, деталізувалися цільні законодавчі акти, що визначають відповідний податковий обов’язок по даному виду платежу, й ці акти ставали більше всеохоплюючими, а іноді й надмірно громіздкими, то щодо акцизного збору ситуація розвивалася інакше. Обов’язок щодо сплати даного податку, виникнувши на підставі одного законодавчого акта[314], згодом став регулюватися цілою системою законодавчих актів[315]. Пояснюється це як багатоаспектним і різнохарактерним механізмом акцизного збору, так і досить істотними змінами в законотворчості, концептуальних підходах законодавця.

Багатоаспектність і різнохарактерність акцизного збору дозво­ляє дійти висновку, що цей платіж, становлячи єдиний за своєю правовою природою механізм, поєднує, проте, кілька специфічних, своєрідних каналів надходження коштів у дохідну частиндо бюджетуів. Надходження від реалізації алкогольної продукції, тютюнових виробів, нафтопродуктів, транспортних засобів, будучи традиційно й безсумнівно проявами акцизів, відрізняються кожний деякою своєрідністю, що, безумовно вимагає й адекватного законодавчого регулювання. При цьому, необхідність корегування й зміни одного з різновидів зовсім не вимагає обов’язкового вдосконалювання й іншої форми акцизного збору. Специфіка даних різновидів певною мірою вимагає відокремленого реагування законодавця щодо стягнення акцизного збору при реалізації алкогольної продукції або тютюнових виробів.

Акцизи визначаються законодавствами найчастіше як непрямі податки на певні товари, що включаються у ціну товару й оплачуються покупцями. Так, у відповідності зі ст. 1 Декрету Кабінету' Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір являє собою непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються в ціну цих товарів (продукції)316. У порівнянні з первісним визначенням акцизного збору, що Законом України “Про акцизний збір” розглядався як непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукції), трактування діючим податковим законодавством його змісту трохи змінилося. Насамперед, законодавець відмовився від спроби визначити - що ж відноситься до монопольних і високорентабельних товарів. Вибрано більш простий шлях - закріплення переліку підакцизних товарів. Крім того, на сьогодні діє безумовна вказівка про те, що перелік таких товарів установлюється законом, що, законодавчими бар’єрами на рівні Конституції України й Закону України “Про систему оподаткування”, ще раз закріплює перешкоду втручанню виконавчої влади в регулювання правового механізму акцизного збору.

При цьому хотілося б звернути увагу на три суперечливих моменти, які існують в чинному визначенні акцизного збору.

По-перше, невдалою є сама назва даного платежу - збір. І історично, і змістово даний різновид обов’язкового платежу є класичним видом податку. Показово, що в податковій системі Російської імперії даний вид платежу був представлений групою “акцизів”, під такою ж назвою фігурує він і в діючій системі податків Російської Федерації[316]. Вселяють надію деякі тенденції в розвитку податкового законодавства України - у цьому випадку те, що хоча б на рівні проекту Податкового кодексу України мова йде про “акцизний податок”. Відхід від терміна “збір” при визначенні акцизного платежу принципово важливий, оскільки він повинен виключити характер умовної, цільової спрямованості платежу[317].

По-друге, некоректним виглядає акцент на тому, що даний податок включається в ціну підакцизних товарів (продукції). Подібна конструкція характерна для будь-якого податку, і зовсім не обов’язково підкреслювати це як особливість, властиву для акцизного оподаткування. Прибуткові й майнові податки також включаються в ціну товарів, робіт, послуг. Зовсім інша ситуація, коли мова йде про непрямі податки. Вище ми вже акцентували увагу на тому, що це податки на споживання й, беручи участь у процесі ціноутворення, вони стосуються не просто ціни товару або продукції, а ціни реалізації товарів (продукції). До ціни виробництва вони мають дуже опосередковане відношення. Виробникові в остаточному підсумку однаково скільки додати до приросту' вартості на стадії реалізації у формі акцизного збору або податку на додану вартість. Свої витрати й прибуток (за рахунок останнього й здійснюється сплата прямих податків) він заклав у ціну виробництва. Тому принципово важливо при визначенні акцизного збору звернути увагу саме на участь його у формуванні ціни реалізації товарів (продукції).

По-третє, визначення акцизного збору через конструкцію непрямого податку трохи збентежує.

Фактично, це єдиний законодавчий акт, де взагалі згадується непряме оподаткування. Що ж розуміє законодавець під непрямим податком, абсолютно неясно, тим більш незрозуміло, навіщо подібне згадування тут. Перс­пективними, на наш погляд, можуть бути два шляхи. З одного боку, можна спробувати сформувати родову конструкцію непрямого податку й внести відповідну зміну до Закону України “Про систему оподаткування”. Відштовхуючись від цього поняття, й слід давати визначення, формувати модель як податку на додану вартість, так і акцизного збору. З іншого боку, можна використати більш простій, формалізований шлях - закріпити закритий перелік непрямих податків у тому ж Законі України “Про систему оподаткування”. Безумовно, подібні зміни неможливі ізольовано, а тільки при відповідному розвитку й закріпленні також і законодавчого регулювання в області прямого оподаткування, адекватному корегуванню правового регулювання бухгалтерського й податко­вого обліку.

Зміст акцизного збору деталізується й реалізацією ним тра­диційних для податків функцій. Не вдаючись до детального аналізу їх, необхідно підкреслити, шо він також, як і всі інші податки, реалізує насамперед фіскальну й регулюючу функцію. Акцизний збір специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання корегує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція трохи превалює над фіскальною. Безумовно, доходи бюджетів складно уявити без акцизних надход­жень, однак цінова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного збору спроможна створити непереборний бар’єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення. У цьому випадку цілком доречна аналогія з митом, коли збільшення її до певних меж по окремих товарах може припинити ввіз або вивіз їх на митну територію України.

Аналіз змісту акцизного збору неминуче призводить до виді­лення найбільш важливих ознак, що характеризують саме цей податок31*.

Сучасний стан податкового законодавства дозволяє виділити кілька істотних ознак, що відрізняють даний вид податкового платежу:

1) акцизний збір є непрямим податком;

2) акцизний збір передбачає виникнення податкового обов’язку тільки щодо специфічних товарів (продукції), визначених законом як підакцизні. Акцизний збір пов’язується з певною специфічною групою товарів (продукції). Даний податок установлюється, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення й держави, що є монополією.

3) акцизний збір включається в ціну реалізації підакцизних товарів (продукції);

4) акцизний збір є загальнодержавним податком, установ­люється Верховною Радою України;

5) акцизний збір є територіальним податком, що обумовлює стягнення даного податку тільки по тих операціях, які здійснюються на території держави.

Акцизний збір, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, включається в ціну товару й у підсумку сплачується споживачем, а не виробником товару. Однак, якщо ПДВ відноситься до типу універсальних акцизів (сплачується за однією ставкою із всіх товарів, робіт, послуг), то акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується за декількома групами ставок, диференційова­ним за окремими видами товарів. Акцизний збір дуже схожий на податок на додану вартість. Дійсно, це непрямі податки: обоє вклю­чаються в ціну товару, і той, і інший оплачується споживачем.

Однак між цими податками існує кілька принципових відмін­ностей[318]. По-перше, акцизний збір - це своєрідний “упредметнений” податок. Обов’язок його сплати пов’язується з певними товарами (продукцією), тоді як податок на додану вартість припускає не тільки додавання до товарів, робіт і послуг (що часом складно зв’язати з певною упредметненою формою), але і як об’єкт виділяє вже оборот від реалізації товарів (робіт, послуг).

Справедливо звертає увагу Р. А. Щепенко на використання облікової системи як при застосуванні податку на додану вартість, так і при використанні акцизного збору. Однак хотілося б звернути увагу на принципову різницю цих спис­ків. При встановленні обов’язку по податку на додану вартість використовується загальний, родовий перелік об’єктів, з оборотом яких пов’язується сплата цього податку. Даний список носить відкритий характер, що зумовлюється самим універсальним змістом податку на додану вартість як універсального акцизу. У той же час перелік підакцизних товарів (продукції) є різновидом видового, закритого. Тільки із цими товарами, і ні з якими іншими виникає обов’язок сплати акцизу. По-друге, податком на додану вартість обкладаються обороти від всіх товарів (робіт, послуг), а при нарахуванні акцизного збору враховуються тільки специфічні, підакцизні товари (високорентабельні й монопольні). При цьому складно погодитися з думкою Р. А. Шепенко, що “...акциз є формою податку на певні види видатків громадян”[319]. Акцизне оподаткування припускає утримання у формі даного податку частини доходів, а податок на видатки - це певний нонсенс. Дійсно за рахунок акцизного збору можуть корегуватися, але не обкладатися податком, видатки, уточнюватися або змінюватися їхня структура п складові частини. По-третє, акцизний збір дуже тісно узгоджується зі специфічним інструментом - митом, і часто при ввозі товарів на територію держави використовується акциз або мито (нерідко мито включається в систему непрямих податків). По-четверте, якщо податок на додану вартість використовує, фактично, одну базову ставку оподаткування (ми абстрагуємося від нульової ставки), то стягнення акцизного збору припускає не просто сполучення різних типів ставок, але й складну систему, що вимагає регулювання ставок за окремими типами підакцизних товарів (продукції) окремими законами з деталізацією конкретних розмірів ставок щодо кожного товару. По-п’яте, на відміну від податку на додану вартість, акцизний збір характеризується псвною разовістю й стягується або при первісній реалізації виробленої підакцизної продукції, або при ввозі підакцизних товарів на митну територію України. На відміну від цього податок на додану вартість сплачується на кожній стадії обороту товарів, робіт, послуг. По-шосте, акцизний збір характеризується певною вибірковістю, на відміну від універсального характеру податку на додану вартість. Якщо платниками податку на додану вартість є практично всі споживачі, то акцизний збір сплачують тільки споживачі підакцизних товарів, а це далеко не всі верстви населення.

29.2.

<< | >>
Источник: Кучерявенко М.П.. Податкове право України: Академічний курс: Підручник. - K,: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”,2008. - 701 с.. 2008

Еще по теме Поняття акцизного збору:

  1. Платники акцизного збору
  2. Сплата акцизного збору
  3. Порядок обчислення акцизного збору
  4. Ставки акцизного збору
  5. Марки акцизного збору
  6. 7.18. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору
  7. Чи поширюються пільги, встановлені законодавством при сплаті судового збору, при зверненні до суду з позовом, до процедури наказного провадження? Чи можливо звільнити заявника від сплати судового збору або відстрочити чи розстрочити його сплату?
  8. Пільги по акцизному зборі
  9. Платники акцизного податку
  10. Пільги по акцизному податку
  11. Порядок обчислення і сплати акцизного податку
  12. 4. Правове регулювання справляння акцизного податку.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -