Поняття акцизного збору

Акцизи являють собою непрямі податки на певні товари, шо включаються у ціну товару й оплачуються покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення й держави, що є монополією.

Правовий механізм акцизного збору закріплений Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. “Про акцизний збір”. Динаміка змін нормативних актів щодо акцизного збору багато в чому повторює зміни актів, що стосуються податку на додану вартість: прийняття перших Законів України в грудні 1991 року, потім Декретів Кабінету Міністрів України в грудні 1992 року й нових Законів України в 1995-1996 роках. Правда, принципові зміни щодо акцизного збору в основному пов’язані з уточненням рівня ставок (у цьому' випадку мова не йде про регулювання питань щодо платників, об’єктів й нарахування акцизного збору).

Корегування законодавства, іцо регулює стягнення акцизного збору в Україні, відрізнялося деякою своєрідністю. Якщо по основній масі податків змінювалися, деталізувалися цільні законодавчі акти, що визначають відповідний податковий обов’язок по даному виду платежу, й ці акти ставали більше всеохоплюючими, а іноді й надмірно громіздкими, то щодо акцизного збору ситуація розвивалася інакше. Обов’язок щодо сплати даного податку, виникнувши на підставі одного законодавчого акта^[314], згодом став регулюватися цілою системою законодавчих актів^[315]. Пояснюється це як багатоаспектним і різнохарактерним механізмом акцизного збору, так і досить істотними змінами в законотворчості, концептуальних підходах законодавця.

Багатоаспектність і різнохарактерність акцизного збору дозво­ляє дійти висновку, що цей платіж, становлячи єдиний за своєю правовою природою механізм, поєднує, проте, кілька специфічних, своєрідних каналів надходження коштів у дохідну частиндо бюджетуів. Надходження від реалізації алкогольної продукції, тютюнових виробів, нафтопродуктів, транспортних засобів, будучи традиційно й безсумнівно проявами акцизів, відрізняються кожний деякою своєрідністю, що, безумовно вимагає й адекватного законодавчого регулювання. При цьому, необхідність корегування й зміни одного з різновидів зовсім не вимагає обов’язкового вдосконалювання й іншої форми акцизного збору. Специфіка даних різновидів певною мірою вимагає відокремленого реагування законодавця щодо стягнення акцизного збору при реалізації алкогольної продукції або тютюнових виробів.

Акцизи визначаються законодавствами найчастіше як непрямі податки на певні товари, що включаються у ціну товару й оплачуються покупцями. Так, у відповідності зі ст. 1 Декрету Кабінету' Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір являє собою непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються в ціну цих товарів (продукції)³¹⁶. У порівнянні з первісним визначенням акцизного збору, що Законом України “Про акцизний збір” розглядався як непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукції), трактування діючим податковим законодавством його змісту трохи змінилося. Насамперед, законодавець відмовився від спроби визначити - що ж відноситься до монопольних і високорентабельних товарів. Вибрано більш простий шлях - закріплення переліку підакцизних товарів. Крім того, на сьогодні діє безумовна вказівка про те, що перелік таких товарів установлюється законом, що, законодавчими бар’єрами на рівні Конституції України й Закону України “Про систему оподаткування”, ще раз закріплює перешкоду втручанню виконавчої влади в регулювання правового механізму акцизного збору.

При цьому хотілося б звернути увагу на три суперечливих моменти, які існують в чинному визначенні акцизного збору.

По-перше, невдалою є сама назва даного платежу - збір. І історично, і змістово даний різновид обов’язкового платежу є класичним видом податку. Показово, що в податковій системі Російської імперії даний вид платежу був представлений групою “акцизів”, під такою ж назвою фігурує він і в діючій системі податків Російської Федерації^[316]. Вселяють надію деякі тенденції в розвитку податкового законодавства України - у цьому випадку те, що хоча б на рівні проекту Податкового кодексу України мова йде про “акцизний податок”. Відхід від терміна “збір” при визначенні акцизного платежу принципово важливий, оскільки він повинен виключити характер умовної, цільової спрямованості платежу^[317].

По-друге, некоректним виглядає акцент на тому, що даний податок включається в ціну підакцизних товарів (продукції). Подібна конструкція характерна для будь-якого податку, і зовсім не обов’язково підкреслювати це як особливість, властиву для акцизного оподаткування. Прибуткові й майнові податки також включаються в ціну товарів, робіт, послуг. Зовсім інша ситуація, коли мова йде про непрямі податки. Вище ми вже акцентували увагу на тому, що це податки на споживання й, беручи участь у процесі ціноутворення, вони стосуються не просто ціни товару або продукції, а ціни реалізації товарів (продукції). До ціни виробництва вони мають дуже опосередковане відношення. Виробникові в остаточному підсумку однаково скільки додати до приросту' вартості на стадії реалізації у формі акцизного збору або податку на додану вартість. Свої витрати й прибуток (за рахунок останнього й здійснюється сплата прямих податків) він заклав у ціну виробництва. Тому принципово важливо при визначенні акцизного збору звернути увагу саме на участь його у формуванні ціни реалізації товарів (продукції).

По-третє, визначення акцизного збору через конструкцію непрямого податку трохи збентежує.

Зміст акцизного збору деталізується й реалізацією ним тра­диційних для податків функцій. Не вдаючись до детального аналізу їх, необхідно підкреслити, шо він також, як і всі інші податки, реалізує насамперед фіскальну й регулюючу функцію. Акцизний збір специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання корегує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція трохи превалює над фіскальною. Безумовно, доходи бюджетів складно уявити без акцизних надход­жень, однак цінова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного збору спроможна створити непереборний бар’єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення. У цьому випадку цілком доречна аналогія з митом, коли збільшення її до певних меж по окремих товарах може припинити ввіз або вивіз їх на митну територію України.

Аналіз змісту акцизного збору неминуче призводить до виді­лення найбільш важливих ознак, що характеризують саме цей податок³¹*.

Сучасний стан податкового законодавства дозволяє виділити кілька істотних ознак, що відрізняють даний вид податкового платежу:

1) акцизний збір є непрямим податком;

2) акцизний збір передбачає виникнення податкового обов’язку тільки щодо специфічних товарів (продукції), визначених законом як підакцизні. Акцизний збір пов’язується з певною специфічною групою товарів (продукції). Даний податок установлюється, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення й держави, що є монополією.

3) акцизний збір включається в ціну реалізації підакцизних товарів (продукції);

4) акцизний збір є загальнодержавним податком, установ­люється Верховною Радою України;

5) акцизний збір є територіальним податком, що обумовлює стягнення даного податку тільки по тих операціях, які здійснюються на території держави.

Акцизний збір, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, включається в ціну товару й у підсумку сплачується споживачем, а не виробником товару. Однак, якщо ПДВ відноситься до типу універсальних акцизів (сплачується за однією ставкою із всіх товарів, робіт, послуг), то акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується за декількома групами ставок, диференційова­ним за окремими видами товарів. Акцизний збір дуже схожий на податок на додану вартість. Дійсно, це непрямі податки: обоє вклю­чаються в ціну товару, і той, і інший оплачується споживачем.

Однак між цими податками існує кілька принципових відмін­ностей^[318]. По-перше, акцизний збір - це своєрідний “упредметнений” податок. Обов’язок його сплати пов’язується з певними товарами (продукцією), тоді як податок на додану вартість припускає не тільки додавання до товарів, робіт і послуг (що часом складно зв’язати з певною упредметненою формою), але і як об’єкт виділяє вже оборот від реалізації товарів (робіт, послуг).

29.2.