Інші органи, що контролюють сплату податків і зборів

Особливістю даних органів є те, що основу її становлять органи, до відання яких діяльність по управлінню у сфері оподаткування ВХОДИТЬ ЯК одна з функцій, тобто як частина їхньої сфери діяльності.

Основними завданнями Міністерства фінансів України є розробка й реалізація стратегічних напрямків єдиної державної фінансової політики, а також складання проекту й виконання бюджету, зокрема його дохідної частини.

Відповідно до покладених на ньою завдань Міністерство фінансів здійснює такі функції в податковій сфері:

- розробку заходів щодо фінансового й податкового стимулювання

підприємницької й іншої господарської діяльності в країні;

- розробку проектів нормативів відрахувань від загально­державних податків, зборів до місцевих бюджетів;

- забезпечення виконання державного бюджету, фінансового поповнення державних позабюджетних фондів;

- розробку за участю зацікавлених органів виконавчої влади пропозицій по вдосконалення податкової політики й податкової системи;

- участь у розробці інструкцій і методичних вказівок з питань оподаткування;

- проведення із залученням зацікавлених органів виконавчої влади переговорів з уповноваженими органами інших держав, пов’язаними з укладенням міжурядових угод по запобіганню (усуненню) подвійного оподаткування доходів і майна;

- участь у формуванні митної політики країни, у розробці методології, ставки й порядку стягнення митних зборів;

- методичне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю підприємств, установ і організацій, незалежно від їх організаційно-правових форм і підпорядкованості, вживання заходів по їх удосконаленню, затвердження планів рахунків, форм бухгалтерського обліку й звітності, інструкцій з їх застосування й порядку складання звітності;

- узагальнення практики застосування законодавства з питань, що входять до компетенції Мінфіну, розробку й внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій по вдоско­наленню цього законодавства^[185].

Права Мінфіну в податковій сфері обумовлюються відповідно до його функцій. Мінфін має також право давати відстрочки й розстрочки платежів за податками до бюджету у порядку, перед­баченому законодавством. Мінфін видає в рамках своєї компетенції на основі й на виконання законодавства накази й інструкції, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами й організаціями, незалежно від їх організаційно-правових форм та підпорядкованості, і громадянами. Мінфін видає в необхідних випадках разом з іншими органами виконавчої влади відомчі нормативні акти.

Певну груп}' органів, пов’язаних з оподаткуванням, становлять митні органи, які можна виділити як умовно податкові. Умовність пов’язана з тим, що має місце певна обов’язкова обставина, що робить їх податковими. Такою обствиною є переміщення товарів через митний кордон і виникаючий при цьому обов’язок щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Таким чином, з’являється спеціальна компетенція митних органів у галузі оподаткування, що визначається як законодавством про податки, так і митним законодавством.

Компетенція митних органів не обмежується винятково стяг­ненням податків і зборів при переміщенні товарів через митний кордон. Вони здійснюють повноваження по митному оформленню, валютному контролю, митному контролю, оперативно-розшуковій діяльності. Але умовно повноваження митних органів в області оподаткування можна поділити на фіскальні й правоохоронні, що деталізуються як податковим, так і митним законодавством.

Діяльність митних органів в Україні регулюється нормативними актами, до яких, насамперед, належать Митний кодекс України^[186] та Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1994 р. “Про організацію територіальних митних управлінь”^[187].

Систему митних органів становлять Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці й інші митні установи^[188]. Територіальні митні управління здійснюють безпосереднє керівництво митними управліннями, розташованими на відповідній території. Вони є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків.

Митна справа в Україні включає у себе встановлення порядку й організацію переміщення через митний кордон товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю й інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні. Розслідування порушень митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справах про порушення митних правил здій­снюється посадовими особами митних органів України. Ці особи мають право доручити провадження окремих дій посадовій особі іншого митного органу України. Повноваження митних органів у податковій сфері поширюються тільки на ПДВ і акцизи, які застосовуються до товарів, ввезених на митну територію й вивезених з цієї території, а також на митний збір, що відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” віднесений до загаль­нодержавних податків і зборів. Діяльність митних органів у податковій сфері необхідно розглядати в нерозривному зв’язку з іншими напрямами їхньої діяльності, оскільки ці напрями (наприклад, митне оформлення) сприяють і безпосередньо забезпечують плату податків і митних зборів.

Своєрідне місце займають у системі податкових органів органи Державного казначейства України. Органи казначейства створені з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видат­ків. На перший погляд, це не дає підстав відносити їх до органів, що управляють надходженнями у доходи бюджетів. Але в завдання Державного казначейства входить розподіл між бюджетами відра­хувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України. Відрахування від податків надходять до відповідних бюджетів й становлять елементи їхньої дохідної частини, формування її самої І є повноваженням податкових органів.

Через казначейство проходить перерозподіл сум податків, які надійшли, “за рівнями” - до республіканського, обласного, міського (районного) бюджетів. Казначейські органи беруть участь у розподілі податків, а також здійснюють повернення з бюджету зайво стягнених і сплачених податків і інших платежів.

Положення про Державне казначейство затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 р. Державне казначейство діє при Міністерстві фінансів і складається з Головного управління і його територіальних органів на рівні областей, міст, районів. Державне казначейство виконує такі функції:

- організує виконання Державного бюджету України й контроль за ним;

- здійснює управління бюджетними коштами й коштами державних позабюджетних фондів;

- здійснює фінансування витрат Державного бюджету;

- веде облік касового виконання Державного бюджету;

- здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

- розподіляє між бюджетами відрахування загально-державних податків, зборів і обов'язкових платежів;

- здійснює контроль за надходженням і використанням дер­жавних позабюджетних коштів;

- розробляє й затверджує нормативно-методичні документи. Ці функції конкретизуються залежно від рівня органу Дер­жавного казначейства (Головне управління Державного казначейства; відділення Державного казначейства в районах, містах, районах у містах).

Очолює Головне управління Державного казначейства Мініс­терства фінансів України начальник Головного управління, що призначається Кабінетом Міністрів України. Члени колегії Державного казначейства призначаються міністром фінансів.

Головне управління Державного казначейства і його територіальні органи є юридичними особами, мають окремі баланси, розрахункові й інші рахунки в установах банків. Структуру Головного управління Державного казначейства затверджує міністр фінансів.

Контрольні питання:

1. Система податкових органів України.

2. Податкові адміністрації (інспекції).

3. Податкова міліція.

4. Митні органи.

5. Органи, пов ’язані зі сплатою податків і надходженням їх до бюджетів й цільові фонди.