3.4. Поняття ідентифікаційних ознак і властивостей в криміналістиці та інших науках
Властивість є філософською категорією, яка виражає один з моментів виявлення сутності у відносинах з іншими речами, тобто те, що характеризує їх схожість з Пішими предметами або відрізняє від них. Властивість відображає головним чином якість речі, ії внутріїпню сутність, систему зв'язків і відношень, в яких предмет функціонує2. Так, M.I. Кондаков визначав властивість як внутріїпню якість об'єкта (твердість, пружність, теплопровідність тощо), що проявляється в процесі взаємодії предметів3.
Отже, в окремій теорії криміїїалістичної ідентифіїсації ознаки слід відрізняти від властивостей, тому що криміїїалістична ідентифікація як окремий метод здійснює ототожнення тільки за зовнішніми ознаками об'єктів, а ідентифікація як загальний метод поряд з ознаками зовніїлньої будови використовує головним чином внутріїлні якості речей, тобто їх властивості.
Ознаки зовніїїшьої будови об'єктів в ідентифіїсаційному процесі є головними, оскільки це прикмети, знаки або їх розпізнавальні.\гітки, які лежать на поверхні і сприймаються суб'єктом v першу чергу. Властивості ж у своїй більшості безпосередньо не сприймаються, це внутріїині якості об'єкта. Тому в криміїїалісти
' Цив.'.Ожегов С.Н. Словарь русского язьїка. М.. 1991.С.589.
2 Див.: Укр. сов. энциклопедия. К., 1983. Т.9. С.542.
' Див.: Кондаков H.II. Логический словарь..\1.. 1971.С.457.
26
Глава 3. Кршіінсіїістична ідентифікація і групофікація
чніїі ідентифікації внутрішні якості об'єкта дощ.п>но називати властивостями, а зовніїпні — ознаками.
Ознаки характеризують зовніїїшю будову предмета, його просторові кордони, геометричну форму, розміри, об'єм, рельєф поверхні, розташування і співвідношення частин, сторш, кутів, крапок, борозенок, валиків, заглиблень і опуклостей.
Наприклад, ознаки папілярного узору: форма узору, наявність обривіїі, крапок, скривлень, вил, містив, вічок, які утворюють папілярні ліїш. Ідентифіїсаційні ознаки взуття: форма і розміри взуття в цілому, довжина, ширина каблука, підошви та підметки, форма носка і підметки, переднього зрізу каблука та іїі.Властивості характеризують внутріїїші якості об'єктів — фізичну природу і агрегатний стан: твердість, сипкість, текучість, теплопровідність тощо. Властивості в усіх частинах цілого є однаковими і при його поділі зберії^аються в усіх частинах, які при цьому утворилися. Припустимо, при подіті рідини на краплі або ціматка свинцю на частини (дробини) властивості (густина, колір, теплопровідність, електропровідність, якіснокількісний склад) в кожній частині не зміїпоються, тоді як при розчленуванні конкретного цілого (наприклад, скла фари) кожна частина набуває нової форми, розміру та іїшюго співвідношення опуклостей і угнутостей. Огже, ознаки цілого неділимі, а властивості — дитимі, оскільки вони зборкаються в кожній частині цілого.
Достатність ознак, що збіїаються, для визнання сукупності неповторного визначається не тільки їх кількістю, а й умовами утворення, вираженістю, тобто повнотою відображення, усталеністю і незалежністю, просторовою відокремленістю. З огляду на викладене не усі ознаки і властивості є ідентифіїсаційними. Ознака використовується як ідентифіїоб'єкт у процесі грутюфікації — це те, ідо було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок події' злочину і зараз не існує, а лише уявляється як су б'єктивний образ існуючого раніше цілого.
Криміналістична ідентифікація та групофікація мають єдину мету дослідження — встановити тотожність або групову належність. Якщо частини розчленованого цітого зберегли конформність кордонів (країв) на розчленованих об'єктах, то дослі
30
/ лава 3. Криміналістична ціенгітфікація і групофікація
.тження, як правило, завершується висновком про тотожність розчленованого цілого.
Наприклад, відламок фарного скла, виявлений на місці події, та осколки скла, що залишилися у фарі автомашини гр.
Рябова, до розчленування становили одне ціле. Якщо ж розчленовані об'єкти, що порівнюються. не зберегли конформності кордонів (лінії розчленування), то встановлюють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку — осколок фарного скла. виявлений на місці події, та осколки фарного скла, які знаходилися у фарі гр. Рябова, однорідні за фізикохімічними властивостями.При групофікації речовин порівнянню піддаються конкретні маси та об'єми речовин, які не мають зовнішніх усталених ознак форми. Встановлені схожі властивості дозволяють сформувати сукупність, достатню лише для висновку про належність речовин до одного класу, роду, виду або скільки завгодно малій групі. Але це завжди будуть дві порції речовини, які раніше (імовірно) складали одне ціле.
Отже, відображувальні об'єкти в процесі групофікації завжди є частинами відображуваного, яке існувало в минулому, до моменту розділення його у зв'язку з подією злочину. Тому відображуваний об'єкт у криміналістиці іноді називають загальним джерелом походження.
Групофікація як стадія ідентифікації. Подальший розвиток теорії встановлення групової належності дав змогу інтерпретувати її, з одного боку, як першу стадію ідентифікації для пізнання загального в конкретному, а з другого — як самостійний метод дослідження для віднесення об'єкта до класу, роду, виду або більш вузької групи.
Ідентифікація є стадійним процесом дослідження, який вктючає виділення загального в конкретному. Так, розпочинаючи порівняльне дослідження слідів пальцю рук, перш за все їх об'єднують у групи за типом узору — дуги, петлі, завитки. Потім кожну групу підрозділяють на більш вузькі за об'ємом підгрупи за певною сукупністю ознак, а в одержаній підгрупі здійснюють ще подіт, і так до тих пір, доки не звузять її' до двох об'єктів, ідентифіковане поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного відбувається через вичленування загального. Тому гр\тюфікація завжди є.
nqmioK» стадією ідентифікації об'єктів, відносно яких є вірогідність встановлення тотожності.Встановлення тотожності методом криміналістичної ідентифікації' не завжди можливе через неповноту відображення. В таких випадках ідентифіїсаційний процес завершується стадією групофікації.
31
Ризой 1. Мепюдо.чогія науки криита.'іістик'ч
На місці вбивства були виявлені нечіткі забарвлені сліди взуття. Експертиза встановила, що сліди залишені новим чоловічим ВЗУТТЯМ певного розміру, припустимо 42. і малюнком на підошві "в ялинку". Тім самим визначено вид і групу ВЗУТГЯ. серед якого слід шукати потрібне. Якщо підозрювані ііі носить взуття 42 розміру, причому на його підошвах є малюнок "в ялинку", це ще не означає, що слід на місці події залишений саме ним. Таке взуття завезли в місцевий магазин і його могли придбати інші мешканці даної місцевості. Проте встановлення групи взуття, окресленої двома конкретними ознаками, дозволяє більш цілеспрямовано будувати розшукні та слідчі версії. Зрозумію, якщо б у слідах відобразилося більше ознак (наприклад, характер зносу рельєфного малюнка, якісь пошкодження, що утворилися на підметці внаслідок експлуатації взуття), то в даному випадку можна було б ототожнювати взуття за слідами.
У наведеному випадку процес криміналістичної ідентифікації' завершився встановленням лише групової належності. Тому поняття "групова належність" тут означає логічну форму висновку ідентифікаційного процесу.
Групофікація як самостійний метод дослідження застосовується дтя дослідження сипких, рідких та газоподібних об'єктів, відносно яких встановлення тотожності шляхом криміналістичної ідентифікації неможливе, оскільки ці об'єкти не мають усталеної зовнішньої форми.
Розглянемо це на прикладі. З комори вчинено крадіжку пшениці. У підозрюваного виявлено два мішки пшениці. Експерт, порівнюючи зразки пшениці з комори із зразками, вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки відносяться до одного й того ж сорту і виду, одного року врожаю, мають однакові схожість, засміченість і т.п.
На підставі збіжних властивостей він зробив висновок, що порівнювані зразки однакові та відносяться до сорту пшениці "Миронівська 808", тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця) і вид ("Миронівська 808").Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще кілька збіжних властивостей, тобто досягнути більшої схожості, але не тотожності, оскільки пшениця, вилучена в підозрюваного, і зерно з комори після подіту на частини утворили два нових конкретних об'єкти, кожний з яких тотожний тільки сам собі.
Отже, встановлення групової належності сипких, рідких і газоподібних об'єктів є процесом групофікації, самостійним окремим методом науки криміналістики.
Встановлення групової належності об'єктів, що мають усталену зовнішню форму, є процесом криміналістичної ідентифікації, який завершується ії першою стадією. Така двоєдина інтерпретація групофікації вважається найбільш обгрунтованою і відповідає логіці пізнання взагалі.
32
Глава 3. Криміналістична ідентифікація і групофікація
Поняття встановлення джерела походження. Це криміналістичне поняття запропоновано B.C. Митричевим, який інтерпретував джерело походження надто широко, розуміючи під шм будьяке матеріальне тіло, котре з певних причин може відтворювати інші об'єкти, які відображують ознаки і властивості джерела. Звідси в літературі розрізняють три види джерела походження: 1) конкретний предмет; 2) сукупність конкретних предметів; 3) певну масу речовини.
Джерело як конкретний предмет, що має усталену зовнішню форму, відображує свої ознаки шляхом копіювання і поділу цілого на частини. У трасологічному плані це є слідоутворюючим об'єктом.
Джерело як сукупність конкретних предметів розуміється у вигляді кінцевої маси однорідних або однотипних предметів, наприклад ящик цвяхів, коробка скріпок, пачка грошей у мілкій купюрі і т.п. Якщо в ході розслідування злочину такі сукупності предметів виявляються розосередженими, то, порівнюючи їх між собою і встановлюючи однакові ознаки, роблять висновок, що усі вони походять з одного джерела, наприклад з конкретного ящика цвяхів, який є в підозрюваного.
Джерело як певна маса речовини — це сипкі, рідкі та газоподібні речовини, котрі при поділі на частини утворюють конкретні порції зерна, піску, борошна, рідини, які відображують властивості цілого, тобто джерела походження.
Приведений аналіз понятгя джерела загального походження свідчить, що джерело — це ототожнюваний об'єкт, який існував раніше, а роз'єднані предмети (частини) — не що інше, як ототожнювальні об'єкти, котрих може бути скільки завгодно.
Якщо вважати джерелом конкретний станок, агрегат, який виробляє однорідні предмети (ґудзики, скріпки, формоване взуття тощо), то виявиться, що станок, агрегат є ідентифікованими, а продукція, яку вони виробляють, — ідентифікувальними об'єктами. Тому встановлення загального джерела походження відносно предметів з усталеною зовнішньою формою є ідентифікацією, а відносно сипких, рідких та газоподібних речовин — групофікацією.