Нотаріат незалежної України

Нова глава в історії українського нотаріату починається з 24 серпня 1991 р., з Акта проголошення незалежності України, і пов’язаним із цією подією подальшим розвитком українського законодавства.

Після проголошення незалежності України спостерігаємо новий етап у розвитку інституту нотаріату, що посилюється потребою держави в утворенні стабільної системи захисту прав та законних інтересів своїх громадян. З появою ринкових відносин, визнанням на законодавчому рівні рівноправності всіх форм власності, розвитком підприємницької діяльності і процесів приватизації виникла суспільна необхідність у приватному нотаріаті і, відповідно, законодавчого закріплення положень, які надавали б змогу проводити нотаріальну діяльність без допомоги державних органів.

З прийняттям Закону «Про власність» та деяких інших законів значно розширилася компетенція державних нотаріусів, збільшилась кількість і обсяг нотаріальних дій. Але для діяльності державного нотаріату були характерні значна плинність кадрів, низький рівень заробітної плати нотаріуса, відсутність необхідної оргтехніки і коштів на її придбання. Кризова економічна ситуація в Україні, необхідність виділення знач! них фінансів на вирішення невідкладних соціально-економічних проблем відсували державне регулювання проблем нотаріату на далеке майбутнє.

Радикальним вирішенням даної ситуації було розроблення нової концепції українського нотаріату, що передбачала, поряд з державним, введення інституту приватного нотаріату і, відповідно, законодавче закріплення положень, що давали б можливість вирішувати важливі питання нотаріальної діяльності без допомоги державних органів і в той самий час забезпечувати нотаріальні контори необхідною оргтехнікою і персоналом.

На конференції нотаріусів 22 квітня 1993 р. було створено Українську нотаріальну палату, яку було офіційно зареєстровано Міністерством юстиції України. Основна мета Української нотаріальної палати полягає в об’єднанні на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їх законних соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдосконаленню правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям.

Відповідно до нагальної потреби часу 2 вересня 1993 р. Верховною Радою вже незалежної України було прийнято Закон України «Про нотаріат», який введений у дію з 1 січня 1994 р. і діє на сьогоднішній день з численними змінами.

З прийняттям Закону України «Про нотаріат» 1993 р. було зроблено надзвичайно важливий крок, який визначив шлях реформування нотаріату від радянського до європейського, переслідуючи вдосконалення нотаріального інституту як органу, який би здійснював позасудовий захист цивільних прав та інтересів, запровадивши нову форму нотаріальної діяльності — приватну та створивши єдине всеукраїнське об’єднання нотаріусів — Українську нотаріальну палату.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності».

Закон встановив права та обов’язки нотаріусів, спосіб їх призначення на посаду, відомчу підлеглість. Впроваджено присягу, що її приносить особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю.

Законом істотно оновлено професійний статус нотаріусів. Закон передбачає паралельне функціонування державного нотаріату і новоутвореного приватного нотаріату.

Крім Закону, появляються й інші нормативні акти, наприклад, укази Президента України, зокрема в 1998 р.

18 червня 1994 р. наказом Міністерства юстиції України № 18/5 було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Наступна Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України була затверджена наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 р. № 20/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882.

Протягом періоду з 1993 до 2008 року до Закону України «Про нотаріат» неодноразово вносились зміни та доповнення, але кардинальні зміни внесено у 2008 році, коли проводилася так звана «мала» нотаріальна реформа, хоча робилась спроба і у 2004 р., однак законопроект не був прийнятий. Така реформа була зумовлена прийняттям Цивільного кодексу України 2003 р., який містив чимало новел, метою яких є гармонізація відповідних інститутів українського цивільного права із законодавством європейських країн у цій галузі, встановлення низки положень, спрямованих на більш повний захист цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин. Виразно помітною стала характерна для ЦК України в цілому тенденція наближення правового регулювання до тих основ регулювання цивільних відносин, котрі є типовими для всієї європейської спільноти і мають підґрунтям підвалини, закладені ще 100

римським приватним правом.

Ми підтримуємо думку Л. В. Єфіменка, що вказаним нормативно-правовим актом покращено доступ населення до нотаріального забезпечення, зрівняно повноваження державних та приватних нотаріусів щодо вчинення нотаріальних дій, встановлено підвищені вимоги до нотаря, посилено гарантії його діяльності та правового режиму нотаріальної таємниці, забезпечено реалізацію конституційної норми щодо судового контролю за законністю вчинених нотаріальних дій^{[97] [98], введено поняття відповідальності нотаріусів, тобто зупинення і припинення їхньої діяльності у разі допущення порушень та інше.}

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат», в редакції Закону України № 614-VZ від 1 жовтня 2008 р., державні та приватні нотаріуси вчиняють усі види нотаріальних дій, а посвідчені ними акти мають однакову юридичну силу.

Так, з 1 червня 2009 р. набрали чинності норми даного Закону щодо оформлення спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину приватними нотаріусами, які зрівняли повноваження приватних і державних нотаріусів.

Стаття 3 Закону була викладена в наступній редакції: «... нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю». Нотаріус може мати стажиста, яким може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у сфері права не менше трьох років та володіє державною мовою.

Поява якісно нового законодавства, яке регламентує діяльність нотаріату в Україні, була викликана об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, головна з яких полягала у забезпеченні охорони приватної власності, що формується як одне з основних конституційних прав громадян і організацій, створенні умов, за яких власник на свій розсуд і бажання міг володіти та розпоряджатися своїм майном^[99].

У ст. 3 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI), встановлено, що нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Однак не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Порівняльний аналіз норм ст. 3 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону № 3426-XII від 2 вересня 1993 р.), в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 р. № 614-VI та в редакції Закону України від 6 вересня 2012 р.

Статтею 2¹ Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності») передбачено, що контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними територіальними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності» від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI викладено у новій редакції ст. 13 названого Закону, якою встановлено вимоги до помічника нотаріуса, майже аналогічні вимогам до нотаріуса, і скасовано статтю, яка регулювала вимоги до стажиста нотаріуса.

Фактично вказаним Законом посаду стажиста нотаріуса замінено на посаду помічника нотаріуса, а термін стажування продовжено до трьох років. Також було суттєво скорочено кількість помічників приватного нотаріуса, а також приватному нотаріусу заборонено мати більше одного помічника.

Функціонування сучасного українського нотаріату відбувається на тлі бурхливого поступу науки й техніки, зокрема революційних змін в інформаційних технологіях. Тому в 1997 р. створено Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Його діяльність полягає, насамперед, у створенні та супроводженні реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції; одним із важливих напрямів є інформатизація нотаріату.

Потреба населення України у різноманітних нотаріальних послугах сьогодні залишається досить великою. Кількісний склад нотаріату зростає, причому за рахунок приватних нотаріусів.

Протягом 2011—2014 рр. до чинного нотаріального законодавства, зокрема до Закону України «Про нотаріат», було внесено численні та суттєві зміни, які стосуються і доступу до професії нотаріуса.

Новий поштовх реформі нотаріату дав наказ Міністра юстиції України від 24 грудня 2010 р., яким була затвердження Концепція реформування органів нотаріату в Україні. Головною метою реформування нотаріату було визначено сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату, надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжнародних стандартів, а також поступове і системне реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Концепція реформування органів нотаріату визначила сучасний стан цього інституту, його цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслила механізми їх реалізації та очікувані результати.

Згідно з Концепцією реформування органів нотаріату в Україні, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 2010 р., процес реформування відбуватиметься в декілька етапів і триватиме до 2015 р.

Закон України № 2258-17 від 18 травня 2010 р. «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» вніс зміни до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», виклавши його у новій редакції. Відповідно до 45 підпункту «г» п. 8 ч. 2 статті 5 Закону спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу є нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи — підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин), у випадках, передбачених статтями 6 і 8 вказаного Закону. Міністерство юстиції України як суб’єкт державного фінансового моніторингу, з метою забезпечення координації діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу 29 вересня 2010 р. затвердило Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання яких здійснює Міністерство юстиції України.

З метою забезпечення реалізації Концепції реформування органів нотаріату в Україні у 2012 р. були внесені зміни до Закону України «Про нотаріат», які вступили в силу 1 січня 2013 р.

Ними вперше з часу незалежної України наводиться визначення поняття «нотаріус», за яким він є уповноваженою державою фізичною особою, котра здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Також удосконалено механізм допуску громадян до нотаріальної діяльності, який забезпечить якісний відбір осіб, котрі бажають займатися нотаріальною діяльністю і, таким чином, максимально запобіжить по! рушенням при здійсненні ними професійних обов’язків. Так, нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Ще одним нововведенням є запровадження поняття помічника нотаріуса замість стажиста, яким може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як три роки та закріплення етичних правил поведінки нотаріусів.

Надзвичайно важливим для нотаріату України є створення нотаріальних органів професійного самоврядування та запровадження обов’язковості членства у них нотаріусів. І цю особливість регламентовано змінами до Закону, які набрали чинності 1 січня 2012 р. Так, ст. 16 зазначає: «...професійне самоврядування нотаріусів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства нотаріусів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу нотаріусів до участі в професійному самоврядуванні».

З 1 січня 2013 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які полягають у тому, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладені функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та збільшено розмір страхової суми, яку нотаріус повинен внести до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю до однієї тисячі мінімальних заробітних плат.

Однак необхідність реформування правової системи України, вивчення досвіду цивілізованих країн дають новий імпульс для подальшого розвитку системи українського нотаріату, вироблення проекту нового, більш досконалого Закону України «Про нотаріат». Українське суспільство стоїть перед необхідністю більш повного впровадження принципів латинського нотаріату і входження в європейський правовий простір.

6.