Історія організації «Ісламська Конференція» (ОІК).

Організація Ісламська конференція — міжнародна організація ісламських країн.

Прапор Організації Ісламська конференція

Заснована 25 вересня 1969 року на конференції глав мусульманських держав у Рабаті з метою забезпечення ісламської солідарності в соціальній, економічній і політичній сферах, боротьби проти колоніалізму, неоколоніалізму й расизму й підтримки Організації визволення Палестини.

Статус спостерігачів мають Боснія і Герцеговина, Центрально-Африканська Республіка, Російська Федерація, а також Національно-визвольний фронт Філіпін Моро й ряд організацій (ООН, Рух неприєднання тощо). Штаб-квартира організації знаходиться в Джидді (Саудівська Аравія).

Організація Ісламська Конференція є найбільшою й найвпливовішою офіційною урядовою мусульманською

міжнародною організацією. У цей час об'єднує 57 країн із населенням близько 1,2 млрд. людей. Спочатку в її склад входили 25 держав Азії й Африки та Організація визволення Палестини. Мета створення ОІК: співробітництво між мусульманськими державами, спільна участь у діяльності на міжнародній арені, досягнення стабільного розвитку країн-учасниць.

Організація була створена на першій зустрічі лідерів ісламського світу в Рабаті (королівство Марокко) 25 вересня 1969 року. Ця зустріч —реакція на спробу сіоністів спалити священну мечеть АльАкса 21 вересня 1969 року в окупованому Єрусалимі. Через шість місяців після цього історичного моменту, в березні 1970 року в м. Джидда (королівство Саудівська Аравія) проведено Першу ісламську конференцію міністрів закордонних справ. На цій Конференції узгоджено посаду Генерального секретаря ОІК, який мав би забезпечити співпрацю країн-членів. Конференція визначила повноваження Генерального секретаріату й обрала місцем його тимчасової штаб-квартири Джидду з розрахунком на те, що згодом місцем постійної штаб-квартири стане Єрусалим.

Хронологія основних історичних подій

1969 р	ОІК заснована на Першому саміті ісламських лідерів 24х держав, який проводився в Рабаті (Марокко).
1972 р.	підписаний статут ОІК на конференції міністрів закордонних справ.
1974 р.	на саміті ОІК у м. Лахор (Пакистан) був створений Ісламський фонд солідарності як центр діяльності комісій з економічних, культурних та соціальних питань.
1979 р.	припинено членство Єгипту в ОІК після підписання ним мирного договору з Ізраїлем.
1981 р.	саміт ОІК закликав до спільної боротьби "за незалежність Єрусалиму й окупованих територій", включаючи економічний бойкот Ізраїлю, та до співпраці з Організацією визволення Палестини.
1984 р.	поновлено членство Єгипту в ОІК.
1987 р.	на саміті ОІК вирішено, що Ісламський комітет миру повинен докласти всіх зусиль, щоб запобігти продажу зброї Іраку та Ірану, висунув вимогу про проведення конференції ООН з метою засудження тероризму і розмежування понять тероризму та права боротьби за визволення.
1990 р.	ОІК засудила вторгнення Іраку в Кувейт і вимагала виведення з його території іракських військ.
1991 р.	ОІК закликала Раду Безпеки ООН зробити всі необхідні кроки щодо сербів Чорногорії, включаючи військову інтервенцію, з метою захистити боснійських мусульман.
1993 р.	прохання ОІК до Ради Безпеки ООН зняти військове
	ембарго щодо боснійських мусульман і дозволити їм захищати себе від боснійських сербів; ОІК пообіцяла допомогу в розмірі 80 млн. дол. мусульманам, які постраждали від війни в Боснії; сім країн-членів ОІК були готові надати свої війська для проведення миротворчих акцій ООН у Боснії.
1994 р.	саміт ОІК проголосив недійсним військове ембарго ООН щодо Боснії та Герцеговини.
1995 р.	міністри закордонних справ і оборони країн-членів ОІК схвалили рішення про створення "допоміжної мобілізаційної групи" для надання військової, економічної та іншої допомоги Боснії та Герцеговині.
1999 р.	ОІК вирішила надати гуманітарну допомогу Косово; оголосила про створення Парламентського союзу.
2000 р.	саміт OIK висловив солідарність з палестинським народом і звинуватив Ізраїль у постійному порушенні прав народу Палестини.
2003 р.	саміт ОІК у м. Куала-Лумпур (Малайзія). Було запропоновано використати нафтовий чинник як засіб тиску на країни, які хочуть розпочати війну проти Іраку.

Керівні органи ОІК:

- зустріч королів, глав держав і урядів (саміт);

- конференція міністрів закордонних справ;

- генеральний секретаріат;

- допоміжні органи (Стаття 3 Статуту ОІК).

Зустріч королів, глав держав і урядів (саміт) обумовлює спільну політику мусульманських держав. Подібні зустрічі проводяться раз на три роки. Конференція міністрів закордонних справ проводиться щорічно. При необхідності скликаються позачергові конференції. Генеральний секретаріат є виконавчим органом ОІК. Головою секретаріату є Генеральний секретар, що обирається конференцією Міністрів закордонних справ на чотирирічний термін. Повноваження Генерального секретаря можуть бути продовжені тільки один раз. У генерального секретаря чотири заступники: з політичних питань, з науки й технологій, з економічних питань, із соціальних, культурних та інформаційних питань.

Крім заступників є директор кабінету, що організовиує чисто технічну роботу секретаріату.

У складі Генерального секретаріату діє ряд відділів: соціально- економічний, з науки й техніки, у справах Азії, у справах Африки, з міжнародних питань, інформації, із прав людини й справ релігійних меншин, у справах мусульманських неурядових організацій тощо.

Тепер ОІК переживає період модернізації. У цьому зв'язку, на черговому саміті ОІК у Дакарі (Сенегал) у березні 2008 року був прийнятий новий Статут Організації.

При ОІК діє ряд самостійних організацій, що створені за рішеннями її конференцій і діяльність яких координується Генеральним секретаріатом:

1. Ісламський банк розвитку.

2. Ісламське агентство новин.

3. Організація радіомовної й телевізійної служби ісламських держав.

4. Ісламська комісія з економічних і культурних питань.

5. Ісламський центр професійно-технічного навчання й досліджень.

6. Ісламський фонд науково-технічного розвитку.

7. Центр дослідження ісламського мистецтва й культури.

8. Фонд Єрусалима, Комітет з Єрусалиму.

9. Ісламська торгово-промислова палата.

10. Організація ісламських столиць.

11. Центр статистичних, економічних і соціальних досліджень.

12. Комітет ісламської солідарності з мусульманськими африканськими країнами зони Сахеля.

13. Ісламська асоціація судновласників.

14. Ісламський центр розвитку торгівлі.

15. Ісламський фонд розвитку.

16. Ісламський суд справедливості.

17. Ісламська організація з питань освіти, науки й культури.

<< | >>

↑

Источник: Скрипник О.М.. Історія міжнародних організацій. Навчальний посібник. - Умань, 2011- 226 с.. 2011

Еще по теме Історія організації «Ісламська Конференція» (ОІК).: