7.6. Реєстрація та опублікування текстів міжнародних договорів

Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійснюється Міністерством за­кордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй та у відповідних органах інших між­народних організацій (стаття 21 Закону від 22.12.93 p.).

Про деякі наслідки такого положення я вже писав. Найбільш вразливим можна вважати приклад затвер­дження Указом Президента України № 236/95 від 17 березня 1995 р. Всесвітньої поштової конвенції 1952 р. Ця Конвенція була укладена 11 липня зазначе­ного року в м. Брюсселі. Проте існує Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 24 березня 1959 р. "Про ратифікацію Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про листи і ящики з об'явленою цінністю та Угоди про поштові пакунки". Як випливає з тексту за­значеного Указу, ним ратифіковано Всесвітню поштову конвенцію, яка була підписана представником Україн­ської РСР не у м. Брюсселі, а у м. Оттаві, і не 11 липня 1952 p., a 3 жовтня 1957 р.

Справа в тому, що за практикою Всесвітнього поштового союзу кожна наступна конвенція перегля­дала і скасовувала попередню. А за сталою практикою нашої держави міжнародні договори України публі­куються лише у виняткових випадках. Тому без спеці­ального тексту Конвенції 1957 р. важко відповісти на запитання, навіщо поряд з частиною національного законодавства, яку тепер становить ця Конвенція, не­обхідно ввести у нормативно-правову базу країни ана­логічну попередню Конвенцію з одних і тих же пи­тань.

Досить детальними є правила, які стосуються опублікування міжнародних договорів України (стаття 20 Закону). Ними передбачається, по-перше, що дого­вори, які набрали чинності для України, ратифіковані договори і договори, затвердження, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі рішень відповідно Верховної Ради України або Президента України, договори, які набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України, публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", в газеті Верхо­вної Ради України та у "Зібранні діючих міжнародних договорів України". До речі, у п. 14, п. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвер­дженого Указом Президента України від 3.04.99 р. № 357/99, МЗС України здійснює опублікування між­народних договорів України у "Зібранні діючих між­народних договорів України", а також забезпечує офі­ційний переклад міжнародних договорів державною мовою України відповідно до статті 20 Закону від 22.12.93 р.

По-друге, договори, що набрали чинності для України, міжнародні договори, що не потребують ра­тифікації, затвердження, прийняття або приєднання відповідно Верховною Радою України або Президентом України, а також договори, прийняття або приєд­нання до яких було здійснено на підставі рішень Уря­ду України, публікуються у "Зібранні постанов Уряду України" та в газеті Уряду України.

Нарешті, по-третє, порядок опублікування міжна­родних договорів України міжвідомчого характеру, що набрали чинності, визначається Урядом України. Згідно з п. 9 Положення про порядок укладення, вико­нання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру зазначені договори публіку­ються у тому ж "Зібранні діючих міжнародних дого­ворів України" та в інформаційному бюлетені "Офі­ційний вісник України".

Стаття 20 Закону містить ще одне, вкрай важливе, загальне положення, за яким якщо міжнародний дого­вір України має автентичний текст державною мовою України, саме він і публікується. У протилежному ви­падку публікується один з автентичних текстів інозе­мною мовою, а також офіційний переклад державною мовою України, здійснений Міністерством закордон­них справ України.

Як на мене, то наведені положення є цілком слу­шними. Жаль тільки, що вони ще ніколи в Україні не виконувались.

Що стосується "Зібрання діючих міжнародних до­говорів України", то залишається невідомим, коли воно буде започатковано і хто саме повинен це зібрання готу­вати і друкувати. Що стосується публікації договорів, що набрали чинності, у виданнях Верховної Ради Украї­ни, то це не здійснюється: вважаю, що читачеві дуже пощастить, якщо він у надрукованих за останні п'ять років "Відомостях Верховної Ради України" знайде хоча б декілька набувших чинності міжнародних договорів України. Наведу всього один приклад: з ратифікованих Україною у 1996 р. більш ніж п'ятдесяти міжнародних договорів у "Відомостях Верховної Ради України" не був опублікований жоден. З публікацією ж договорів у газеті Верховної Ради України ситуація ще тяжча: як, наприклад, за сьогоднішніх умов вимагати від неї опуб­лікування тексту набувшого чинності 14 серпня 1994 р. Договору між Україною і Республікою Польща про пра­вову допомогу та правові відносини у цивільних і кри­мінальних справах, якщо обсяг останнього складає десь біля трьох друкованих аркушів?

Не кращою є ситуація з іншими зазначеними в Законі друкованими виданнями. Таким чином, зараз доступ до текстів чинних міжнародних договорів в Україні вкрай ускладнений, а для пересічного громадянина взагалі є не­можливим. А за таких умов стає майже неможливим та­кож здійснення необхідних порівняльних досліджень на предмет з'ясування повноти та якості проведеного імплементування норм міжнародного права.