<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Національна стратегія розвитку інтелектуальної власності, де об’єкти промислової власності мають важливе значення у створенні національних багатств, стає предметом дедалі ширшого обговорення.

За останні сто років технологічне лідерство стало визначальним фактором у створенні національних багатств більшості держав. Провідні економічно розвинені країни приділяють значну увагу належній охороні результатів інтелектуальної творчої діяльності, де об’єкти промислової власності відіграють важливу роль у досягненні економічних успіхів. Незважаючи на успішне функціонування системи державного управління інтелектуальної власності, українське суспільство має й негативні наслідки, пов’язані з охороною й захистом прав на окремі об’єкти права інтелектуальної власності. Окремі норми адміністративного та спеціального законодавства не зовсім відповідають реаліям практики і потребують подальшого вдосконалення.

Аналіз стану охорони прав об’єктів промислової власності свідчить про відсутність цілісного, узгодженого адміністративно-правового механізму її охорони. Утім існування вже наявних та поява нових проблемних аспектів охорони прав на об’єкти промислової власності загострює необхідність дослідження цього питання. Окремим аспектам охорони прав на об’єкти промислової власності присвячені дослідження вчених-адміністративістів М.К. Галянтича, О.В. Кульчицької, А.В. Чукаєвої, О.Ш. Чомахашвілі, що використовувалися в процесі дослідження окремих питань обраної теми.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, О.Г. Бондаря, Л.Ю. Бошицького, В.В. Галунька, Е.Ф. Демського, Ю.І. Крегула, К.М. Куркової, А.Т. Комзюка, Д.М. Лук’янця, В.Є. Макоди, Н.О. Мажаровської, О.П. Орлюк, О.А. Підопригори, Б.Г. Прахова, О.Д. Святоцького, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценка, О.П. Світличного,

Г.Ф. Шершеневича, Ю.С. Шемшученка та інших учених.

Разом з тим значний масив питань правового регулювання охорони прав на об’єкти промислової власності в адміністративному праві не отримали комплексного вирішення, що підтверджує актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження відповідає основним положенням Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2009-2024 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол № 14 від 14 грудня 2009 р.), Рекомендаціям Парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» від 27 червня 2007 року, Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та плану науково-дослідницької роботи Науково-дослідного інституту публічного права «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно-правових відносин» (номер державної реєстрації 0115U005495).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права, чинного законодавства України, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз теоретичних і практичних аспектів правового регулювання охорони прав на об’єкти промислової власності.

Визначена мета зумовила постановку та розв’язання таких задач:

- проаналізувати правові аспекти виникнення та створення державної системи охорони прав на об’єкти промислової власності в Україні й виокремити періоди цього процесу;

- з метою з’ясування охорони прав на об’єкти промислової власності здійснити їх правову класифікацію;

- окреслити особливості адміністративно-правової охорони прав на об’єкти промислової власності та на цій підставі визначити шляхи

вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства;

- проаналізувати принципи, мету, завдання та функції державного управління промисловою власністю;

- здійснити аналіз сучасного стану системи органів державного управління промисловою власністю та запропонувати шляхи вдосконалення їх діяльності;

- розкрити форми й методи державного управління промисловою власністю;

- окреслити напрями вдосконалення правової охорони об’єктів промислової власності як гарантію забезпечення суб’єктивних прав власників об’єктів промислової власності;

- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації вдосконалення організаційно-правових засад охорони прав на об’єкти промислової власності.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності.

Предмет дослідження - адміністративно-правові норми, які регулюють організаційно-правові засади охорони прав на об’єкти промислової власності.

Методи дослідження. Застосування філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів дало змогу забезпечити об’єктивний та всебічний предмет дослідження. Діалектичний метод використовувався для виявлення загальних напрямів і закономірностей організаційно-правових засад у сфері охорони об’єктів промислової власності (розділи 1 - 3); історико-правовий метод дав змогу проаналізувати становлення державної системи та діяльність органів публічного управління (підрозділи 1.1, 2.2); за допомогою формально-логічного методу проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат, розкрито суть і специфіку застосування правових норм та обгрунтовано окремі теоретичні положення (розділи 1 - 3); структурно-функціональний метод дав можливість здійснити класифікацію об’єктів промислової власності (підрозділи 1.2); за допомогою системного методу було систематизовано існуючі в юридичній літературі погляди стосовно змісту адміністративно-правової охорони об’єктів промислової власності (підрозділи 1.3); нормативно- порівняльний метод сприяв аналізу нормативно-правового регулювання (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2); методи аналізу й синтезу використовувалися для визначення шляхів удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на об’єкти промислової власності (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3); метод моделювання використовувався при розробці пропозицій діяльності органів публічного управління та удосконалення законодавства у сфері охорони об’єктів промислової власності (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); статистичний метод використовувався під час вивчення інформації, що стосується розгляду справ з подання заявки, проведення експертизи, розгляду справ та притягнення осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення прав на об’єкти промислової власності (підрозділи 3.1, 3.2).

Емпіричну базу дослідження складає статистична інформація та узагальнення практичної діяльності органів публічної влади у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є самостійним монографічним дослідженням, в якій на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн здійснено дослідження організаційно-правових засад охорони прав на об’єкти промислової власності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків, що характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне й практичне значення, а саме:

уперше:

- запропоновано авторську періодизацію розвитку державної системи охорони та прав на об’єкти промислової власності в Україні, яка включає три основні періоди цього процесу: дорадянський період (з моменту прийняття «Новоторгового Уставу» - 1667-1917 рр.); радянський (з моменту прийняття Декрету Ради Народних Комісарів «Про мито на товарні знаки» - 19181991 рр.); сучасний (з 1992 р. до теперішнього часу) відображає процес становлення правовідносин у сфері державної системи охорони прав на об’єкти промислової власності в період незалежності й дає змогу поділити його на три етапи:

- перший етап (липень 1992 р. - січень 1999 р.) характеризується утворенням 18 вересня 1992 р. Державного патентного відомства України, затвердженням Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні;

- другий етап (січень 1999 р. - червень 2000 р.) характеризується ліквідацією Державного патентного відомства України й утворенням Державного агентства з охорони промислової власності та державного підприємства «Український інститут промислової власності»;

- третій етап (серпень 2000 р. до теперішнього часу) характеризується діяльністю державного підприємства «Український інститут промислової власності», входить до структури ДСІВ і відповідає за проведення формальної та кваліфікаційної експертизи заявок на об’єкти промислової власності: приймає заявки (сукупність документів, необхідних для видачі патенту, свідоцтва), здійснює державну реєстрацію та публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту та свідоцтва;

- через обґрунтовану пропозицію доведено, що точне встановлення об’єкта адміністративного правопорушення має бути обумовлене існуючою системою правової охорони. З’ясовано, що у ст. 51-2 КУпАП відсутній такий об’єкт промислової власності, як географічне зазначення. Вноситься пропозиція про доцільність включення цього об’єкта до норм ст. 51-2 КУпАП;

- сформульовано напрями вдосконалення організаційних засад діяльності Апеляційної палати ДСІВ, а саме: забезпечення однакових підходів під час розгляду однакових за своєю суттю заперечень; дотримання строків розгляду заперечень та заяв про визнання знаків добре відомими в Україні; доцільність внесення змін до норм спеціального законодавства;

удосконалено:

- сучасне розуміння механізму правового регулювання через деталізацію

принципів управління промисловою власністю: нормативно-правового забезпечення вдосконалення процедури набуття, використання й захисту прав на об’єкти промислової власності; про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок визнання патенту на винахід недійсним; функціонування національної системи охорони прав промислової власності; гармонізації національного законодавства у сфері промислової власності з нормами міжнародних договорів; створення належних правових умов для законного використання об’єктів промислової власності суб’єктами прав на ці об’єкти та суб’єктами підприємницької діяльності;

- класифікацію системи суб’єктів державного управління промисловою власністю;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичне визначення поняття «промислова власність», яку треба розуміти як результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі корисної діяльності, що можуть бути використані в економічній, підприємницькій і соціальних сферах, не суперечить суспільним інтересам, відповідає умовам правової охорони й охороняється законом;

- пропозиції щодо прийняття спеціального нормативного акта, який врегулював би відносини, що виникають із приводу неправомірного використання «ноу-хау»;

- положення щодо класифікації об’єктів промислової власності, до якої доцільно віднести: винаходи, корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки; географічні зазначення; компонування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання:

- науково-дослідній роботі - для поглиблення теоретичних розробок питань охорони прав на об’єкти промислової власності (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- правотворчій сфері - при розробленні нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони прав на об’єкти промислової власності. Проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності)» (Додаток Б);

- правозастосовній діяльності - в практичній діяльності державних органів;

- навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з навчальної дисципліни «Адміністративне право», «Право інтелектуальної власності» (акт впровадження юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України).

Особистий внесок здобувача. У статті в співавторстві автором досліджено форми й методи впливу державного управління на сферу охорони об’єктів промислової власності.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації, висновки й рекомендації обговорювалися і були схвалені на засіданні вченої ради Науково- дослідного інституту публічного права, а також висвітлювалися у виступах на Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Дев’яті економіко- правові дискусії» (Львів, 1 грудня 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Права людини в міжнародному та національному законодавстві» (Київ, 10 грудня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Виклики глобалізації ХХІ ст. та стратегія соціально-економічного відродження України» (Київ, 24 травня 2016 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 наукових працях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених МОН України, одна - в зарубіжному виданні, три - тези доповідей на науково-практичних конференціях та дві статті, що додатково відображають здобутки автора.

<< | >>
Источник: ГАРБУЗ ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
  2. 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
  3. Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
  4. ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
  7. Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
  8. 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
  9. Вступление трудового договора в силу
  10. Условия вступления
  11. § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
  12. 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
  13. ЛЕКЦИЯ №14. Пересмотр вступивших в законную силу решений суда в суде надзорной инстанции
  14. 1. Основания для пересмотра вступившего в законную силу акта по вновь открывшимся обстоятельствам
  15. Образец брачного договора для лиц, вступающих в брак
  16. Статья 100. Вступление в силу настоящего Кодекса
  17. 25. Підстави та порядок вступу до цив.процесу третіх осіб.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -